Студентка: Немазана А.М., викладач: Пушкар О.І.

Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету

Значення аграрного сектору економіки України та шляхи вирішення його проблем

Аграрний сектор є важливою стратегічною галуззю української національної економіки, яка забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу незалежність нашої держави, дає значній частині сільського населення робочі місця. Аграрний сектор забезпечує близько 60% фонду споживання населення, займає друге місце серед секторів економіки у товарній структурі і залишається практично єдиною галуззю, яка багато років поспіль забезпечує позитивне зовнішньоторгівельне сальдо. Однак на сьогоднішній день сільське господарство України потребує реформування та підтримки з боку держави, особливо це потрібно невеликим фермерським господарствам в галузі тваринництва, адже за останні 25 років вирощування худоби та птиці, видобуток молока, яєць та іншої продукції тваринництва знизилось майже на 20% (рис.1).

Рис.1. Структура валової продукції усіх категорій підприємств сільського господарства [1].

Такому зниженню сприяло скорочення поголів’я в селянських господарствах, різке зниження світових цін на молоко та вимушений вихід з бізнесу малих фермерських підприємств, а також через розширення діяльності агрохолднигів.

Обсяг виробництва продукції рослинництва залежить від розміру посівних площ і врожайності сільськогосподарських культур. У структурі сільськогосподарських угідь рілля займає 78,1 % (32,5 млн. га), що значно більше, ніж у європейських країнах і США. Але за часткою кормових угідь у загальній площі сільськогосподарських угідь (1 %) Україна значно поступається іншим країнам світу – в більшості європейських країн цей показник коливається в межах 30 -40 % [3]. Сприяло підвищенню обсягів рослинництва звільнення від оподаткування операцій з експорту зернових та технічних культур в 2015 році та порівняно невелика плата за землю.

За всі роки незалежності держава майже не виділяла кошти на розвиток українським сільгоспвиробникам. У країнах ЄС для сільгоспвиробників державна підтримка галузі у 2013 році становила 175-1343 євро на га угідь. У Польщі цей показник становить 345 євро/га. В Україні - ледь сягає 40 євро/га, і це переважно непряма підтримка [5].

Основні проблеми сільського господарства в Україні:

- залежність від природно-кліматичних умов;

- скорочення кількості дрібних сільськогосподарських підприємств за рахунок переходу їх під контроль потужних агропромислових холдингів;

- бідність і трудова міграція;

- відсутність державної підтримки;

- невідповідність української продукції санітарним вимогам ЄС.

У світовій практиці не існує прикладів, коли будь-яка галузь національної економіки демонструвала успіхи без інвестицій і, насамперед, без сприяння з боку держави. В Україні, починаючи з 1998 року, для агросектора діяв спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, який дозволяв акумулювати кошти з ПДВ на спеціальних рахунках для власних потреб виробників (понад 90% загального обсягу держпідтримки). Замість ПДВ аграрії сплачували фіксований сільськогосподарський податок у розмірі 0,45% від вартості землі. Такі правила дозволили у 2015 році додатково інвестувати у виробництво близько 32 млрд. грн.

Докорінно змінилася ситуація з 1 січня 2016 року, коли набрали чинності зміни до Податкового кодексу та норми нового бюджету. Відтепер для сільгоспвиробників запроваджена диференційована система дії спецрежимів оподаткування за видами сільськогосподарських операцій. Зокрема, виробники зернових і технічних культур повинні перераховувати до держбюджету 85% суми ПДВ, решту - на спецрахунки, відкриті підприємствам. Порівняно найкращі умови отримали тваринники, які зобов'язані платити державі 20%  ПДВ, використовуючи у своїх цілях 80%. За всіма іншими сільськогосподарськими операціями податок розподіляється 50 на 50. Крім того, зросла ставка єдиного фіксованого податку з 0,45% до 0,81% [4].

В умовах відсутності прямої бюджетної підтримки спецрежим оподаткування залишався для аграріїв єдиним ефективним інструментом державної допомоги. Відмова від податкових пільг призведе до втрати 27  млрд.  грн. обігових коштів, що спричинить розорення багатьох компаній або змусить їх сховатися в "тінь". На додаток слід очікувати підвищення вартості продукції і падіння виробництва на 4,3-4,5% . Як наслідок, знизяться обсяги валової аграрної продукції, зменшиться кількість робочих місць, скоротяться обсяги валютного виторгу від експорту сільськогосподарської продукції в розмірі близько 1 млрд. дол.[5].

На сьогоднішній день значні проблеми створюють агрохолдинги, які були платниками фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП), замість того щоб сплачувати податок на прибуток і за користування землею, що витісняють з ринку дрібні господарства. Щороку вони отримували додатковий дохід від сплати ФСП, який вимірюється мільярдами гривень (наприклад, протягом 2008-2010 рр. ПАТ «Миронівський хлібопродукт» мав такий дохід на рівні 1304,4 млн. грн.). Оскільки материнські компанії агрохолдингів зареєстровані у великих містах країни і за її межами, сільські бюджети не мали від них необхідних надходжень [6].

Для того щоб змінити ситуацію, яка склалася, необхідно:

1. розробка та впровадження комплексної програма підтримки розвитку сільськогосподарської кооперації (в т.ч. фермерських господарств);

2. забезпечити надходження більшої частини всіх видів податків та зборів, які отримуються від сільгосппідприємств, до бюджетів сільських рад;

3. ввести законодавчі обмеження розмірів землекористування, у тому числі на засадах оренди, в межах території повноважень сільської ради;

4. запровадити контроль за дотриманням екологічних систем обробітку ґрунту та виробництва сільськогосподарської продукції;

5. зобов’язати агрохолдинги впровадити науково обґрунтовані сівозміни та відродити тваринницькі галузі;

Отже, незважаючи на проблеми, які притаманні сучасному етапу розвитку сільськогосподарського виробництва, Україна повинна розвивати виробничі потужності сільського господарства, щоб у найближчі декілька років наша сільськогосподарська продукція могла вийти на світовий ринок і конкурувати з продукцією інших розвинутих країн світу.

Література:

1. Валова продукція усіх категорій господарства України [Електронний ресурс] : статистичний збірник. — Режим доступу : www.ukrstat.gov.ua.

2. Ревуцька А.О. Соціально – економічний розвиток сільських територій та вплив на них агрохолдингізації. – 2014. – С.10.

3. Сучасна земельна політика України / Юрченко А.Д., Греков Л.Д., Мірошниченко А.М., Кузьмін А.В. – К.: Інтертехнологія, 2009. – С.260.

4. Законопроект №3688  "Про внесення змін до Податкового кодексу України". [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/news/Novyny/122338.html

5. Павленко О.М. Спецрежим ПДВ: врятувати сільське господарство і догодити МВФ. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.epravda.com.ua/columns/2016/03/22/586322/

6. Бородіна О.М., Геєць В.М., Гуторов А.О. та ін. Українська модель аграрного розвитку та її соціоекономічна переорієнтація: наук. доп.: – К.: Ін-т економіки та прогнозування. НАН України, 2012. – С.10-20.