Географія і геологія / 9. Економічна географія

К.геогр.н. Байтеряков О.З., к.геогр.н. Арсененко І.А.

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького, Україна

СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА МОДЕЛЬ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНТЕРКУЛЬТУРНОГО ПОТЕНЦІАЛУ МІСТА

У 2008 р., за ініціативою Ради Європи, було розпочато програму «Інтеркультурні міста». На сьогодні дана програма охоплює всю європейську частину континенту і стосується як історичного розмаїття, так і сучасних міграційних процесів. Наразі ця модель впроваджується у більш ніж 60 містах Європи, а також у Японії, Кореї, Мексиці та Канаді, також створено цілі національні мережі інтеркультурних міст – в Італії, Іспанії, Норвегії, Португалії та Україні [1].

Інтеркультурний потенціал є джерелом соціально-економічного розвитку міста. Однак його використання у даний час стримується недостатнім ступенем дослідження. Усунення виниклої проблеми може бути досягнуте за рахунок вирішення таких завдань, як вивчення складу, особливостей формування та можливостей використання даного потенціалу з позиції системного підходу.

Для дослідження інтеркультурного потенціалу міста пропонується скористатись структурно-логічною моделлю, яка побудована на підставі географічного підходу (рис.1). Географічний підхід до питань інтеркультурного потенціалу міста сприятиме виявленню його складу, проблем сучасного використання і визначенню перспективних напрямків інтеркультурного розвитку міста.

Запропонована структурно-логічна модель складається з двох основних блоків, а саме з інтеркультурного потенціалу та інтеркультурних соціально– економічних можливостей міста. Дана модель представляє собою географічну систему відкритого типу і входом до неї є інтеркультурні потреби людини, що визначає, в значній мірі, її структуру і розвиток, а результатом її функціонування, тобто виходом – інтеркультурний ефект. Інтеркультурний ефект можна уявити як ступень комфортності проживання в місті для мешканців різних національностей. Інтеркультурний ефект досягається за рахунок взаємообумовленого поєднання цілеспрямованої інтеркультурної політики влади і зусиль місцевої громади на основі комплексного використання матеріальних і духовних інтеркультурних ресурсів на обмеженій території.

Інтеркультурний попит відбиває потреби сучасного багатонаціонального суспільства. Даний попит формується під впливом цілого ряду факторів, що поєднуються в чотири основні групи. Перша група – загальноекономічні фактори, до них відносяться рівень матеріального добробуту і співвідношення робочого і вільного часу населення. Друга група – соціодемографічні фактори, основні з них – національний склад населення, вікова і соціальна структура суспільства, структура родини, рівень доходів різних верств населення. Третя група – фактори культурного і суспільно-психологічного характеру – національна самоідентифікація, пріоритети в системі духовних цінностей суспільства. Четверта група – індивідуально-поведінкові фактори – ментальні особливості людини, стиль життя, інтереси у вільний час, система духовних цінностей особистості.

Формування інтеркультурного потенціалу міста є наслідком певного історичного процесу, який виявляється складовою частиною історичного розвитку регіону в цілому. Його розвиток відбувається, також під впливом політичних, соціально-економічних і природних умов регіону, тому їх також необхідно включати в модель як елементи зовнішнього контуру.

Центральним компонентом інтеркультурного потенціалу міста є людина, мешканець міста. Саме людина створює економічні умови існування, історико-культурні ресурси, формує етнокультурне надбання суспільства. Тобто запропонована модель відноситься до антропоцентричного типу систем.

Основу інтеркультурного потенціалу міста складатиме взаємозв'язане поєднання етнокультурних та історико-культурних ресурсів, етнічних спільнот (національних общин) та різноманітних релігійних культів, що створюють специфічне міське інтеркультурне середовище.

До етнокультурних та історико-культурних ресурсів можна віднести місця, об'єкти і явища, що містять інформацію про етнічні прояви у традиційно-побутовій культурі, а саме:

- пам'ятки архітектури, виконані в традиційному для етносу стилі та пов'язані з певним періодом в його культурному житті;

- культові споруди, які відображають конфесійну приналежність представників того чи іншого етносу, або відрізняються набором традиційних прийомів в архітектурі, орнаментації;

- некрополі, кладовища з традиційними надгробними спорудами, написами рідною мовою, орнаментацією;

- традиційні житлові приміщення (житлові - з традиційним інтер'єром, оснащенням, набором традиційних предметів побуту; нежитлові, але зберегли зовнішній вигляд і внутрішнє планування);

- поселення, що зберегли "етнічний тип", в місцях компактного проживання представників того чи іншого етносу, з традиційним плануванням вулиць, положенням житлових і господарських споруд;

- побутові об'єкти, відповідні традиційному господарському типу: колодязі, фонтани, млини та ін.;

- місця проведення народних свят та обрядів за участю фольклорних ансамблів, використанням традиційного одягу;

- місця відродження народних промислів та традиційних занять;

- етнографічні музеї, виставки, комплекси етнографічних предметів;

- духовні етнокультурні ресурси: національна мова, традиції, фольклор, національна кухня, особливості побуту, етнонаціональні фестивалі та ін.

Важливою складовою національно-культурного розвитку міста є можливість вільного віросповідання будь-якої релігії. Тому наявність релігійних закладів різних напрямків і конфесій, їх вільне функціонування відносяться до інтеркультурних ресурсів міста.

Рис. 1 Структурно-логічна модель інтеркультурного потенціалу міста

Для збереження і розвитку національно-культурного надбання окремих етнічних спільнот в інтеркультурних містах створюються громадські національно-культурні організації, національні общини, тощо. Вони акумулюють відомості про етнокультурні ресурси міста, про видатних мешканців і тому є важливою складовою інтеркультурного потенціалу.

Використання інтеркультурного потенціалу буде сприяти соціально-економічному інтеркультурному розвитку міста, що відображено в моделі. Цей розвиток може виявлятись у формуванні в місті національної толерантності і свідомості, розвитку національних культур, полікультурному плануванні та облаштуванні креативного міського простору, розширенні міжміських та міжнародних економічних і соціально-культурних зв’язків, формуванні привабливого міграційного середовища, розвитку етнографічного туризму. Ефективне і раціональне використання інтеркультурного потенціалу та цілеспрямований соціально-економічний розвиток міста потребують розробки відповідної стратегії інтеркультурного розвитку міста.

Таким чином, в структурно-логічній моделі інтеркультурний потенціал пропонується відображати у вигляді географічної системи, яка одночасно розглядає передумови його формування, склад і можливості використання. Це дозволить описати особливості даного потенціалу та визначити напрямки проведення подальших досліджень.

ЛІТЕРАТУРА

1. Афанасьева Л.В. Пространство взаимопонимания и возможностей / Л.В.Афанасьева, А. А.Буценко. - Режим доступу: http://mbox.org.ua/2015/03/space_and_understanding/