ПОНОМАРЕНКО Оксана Григорівна

канд. пед. наук, ст. викладач кафедри англійської мови

для технічних та агробіологічних спеціальностей

Національний університет біоресурсів

і природокористування України

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД У ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ – ПІДГРУНТЯ ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ У ВИЩИХ АГРАРНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ

Розглядаються питання необхідності індивідуального підходу у вивченні іноземної мови для формування професійної спрямованості у майбутніх спеціалістів аграрників на матеріалі іноземної мови.

Ключові слова: Професійна спрямованість, індивідуальний підхід, формування, педагогічні умови, структура, вищий аграрний заклад освіти, студент, особистість.

The article considers importance of forming professional direction of future agrarian specialists in individual approach of studying foreign language.

Key words: professional direction, individual approach, forming, pedagogical conditions, structure, higher educational establishment, student, personality.

Інтеграція та глобалізація соціально-економічних і культурних процесів, розбудова конкурентоздатної української держави вимагають кардинального оновлення освітнього простору України. Орієнтуючись на європейські освітні стандарти, наша держава здійснює сьогодні модернізацію освітньої діяльності в контексті сучасних європейських вимог.

Як уже зазначалося, вивчення іноземної мови у ВНЗ України здійснюється перманентно, поетапно й системно, що дає змогу формувати іншомовну професійну компетенцію студентів та визначати мотиви вибору їхніх майбутніх професій, коло інтересів, нахилів, уподобань і здібностей.

Процес цілеспрямованого професійного розвитку майбутніх фахівців-аграрників на базі іноземної мови триває від оволодіння конкретними професійними знаннями, уміннями та навичками розв’язання типових виробничих завдань, вивчення існуючих операційних технологій до глибокого осмислення виробничих процесів, сутності прогресивних технологій виробництва сільськогосподарської продукції та перспектив їх впровадження.

Для цього зміст і структуру занять слід будувати відповідно до основних компонентів навчально-пізнавальної активності як властивості особистості: створювати умови для формування системи пізнавальних умінь і навичок самостійного вдосконалення своєї підготовки; формувати позитивну мотивацію учіння студентів, застосовуючи проблемні, ігрові, імітаційні методи навчання; прагнути до того, щоб кожен студент відчував успіх і задоволення від навчання; забезпечувати умови для розвитку доброзичливих стосунків, сприятливого психологічного мікроклімату в групах. [3]

Визначальним у формуванні професійної спрямованості студентів-аграрників на матеріалі іноземної мови є початковий етап, який характеризується відсутністю вихідної поняттєвої бази зі спеціальності. На цьому етапі ще не порушується питання про спеціалізацію тематики й змісту дидактичних матеріалів з іноземної мови та їх зв’язок з профілюючими дисциплінами. У своїх переконаннях ми спираємось на праці, присвячені педагогічному й психологічному аспектам діяльності студентів молодших курсів, формуванню в них професійної спрямованості (С.І. Архангельський, М.М. Грищенко, С.І. Зинов’єв, Т.А. Ільїна, Н.В. Кузьміна, Г.П. Медведєв, Ю.О. Самарін, В.О. Сластьонін, Н.Ф. Тализіна); вихованню професіонала в процесі навчання іноземної мови (О.Л. Бердичевський, Л.К. Гейхман, О.І. Горбуненко, Є.М. Діанова, Г.О. Китайгородська, І.С. Клейман, Л.Т. Костіна, Н.В. Пуставалова). Коло питань, порушене зазначеними авторами, досить широке, проте, не всі вони висвітлені з належною повнотою, що особливо стосується проблеми формування професійної розвитку особистості. Безперечно існує потреба у створенні відповідних педагогічних умов підготовки аграрників, нових методик і експериментальних програм, відведення належного рівня індивідуальному підходу у навчанні іноземної мови, які б сприяли формуванню високого рівня професійних знань і вмінь поряд з емоційно позитивним, творчим ставленням до професії.

Одним із найважливіших факторів формування професійного розвитку особистості на початковому етапі стає індивідуальний підхід в процесі вивчення іноземної мови, через забезпечення таких педагогічних умов:

- професійна спрямованість студентів формується поетапно;

- форми й методи навчання іноземної мови сприяють вихованню професійної спрямованості студентів;

- визначено основні професійні вимоги до спеціаліста-аграрників;

- зміст навчання, дидактичний матеріал, призначений для розвитку у студентів умінь і навичок користування іноземною мовою, відповідають професійним вимогам, що висуваються до спеціалістів-аграрників [1].

У зарубіжних системах освіти функціонує таке поняття, як «інтернаціональна кваліфікація», яка включає знання кількох іноземних мов і специфіки міжкультурної комунікації як обов’язкового елемента професійної освіти. В майбутньому безсумнівно відбуватиметься зростання попиту на аграріїв, які вільно володіють іноземною мовою.

Вивчення іноземної мови як підґрунтя професійної підготовки спеціаліста визначається сукупністю різнопланових факторів, до яких можна віднести: вікові особливості (Б.Г. Ананьєв); індивідуально-психологічні відмінності (Н.В. Пустовалова); зміну рольового й позиційного статусу особистості (Н.Г. Баришникова); спеціальну організацію подачі й засвоєння навчального матеріалу (Н.І. Гез, С.І. Мельник); організацію індивідуальної взаємодії (А.В. Петровський, Г.О. Китайгородська).

Вибір навчальної дисципліни “іноземна мова” як складової процесу формування особистості спеціаліста-аграрника обумовлено такими основними причинами: іноземна мова не виражає основи якоїсь науки; володіння іноземною мовою має прикладний характер, що дозволить ґрунтовніше опанувати професію.

Специфічний внесок іноземної мови в розвиток студента полягає передусім в тому, що в процесі навчання цьому предмету людина з’ясовує способи оформлення думки, пізнає функціонування мови як засобу спілкування в межах обраної спеціальності. Іноземна мова сприятливо впливає на культуру спілкування рідною мовою і є важливим засобом формування всебічно розвиненої особистості; вона наближає навчальний процес до реальних умов, що породжує потребу в знаннях та їх практичному застосуванні й забезпечує особисту зацікавленість студента, забезпечує перехід від пізнавальної мотивації до професійної. Сучасні підходи у викладанні іноземної мови служать засобом: розширення диференціації й уточнення категоріального апарату; розвитку пізнавального інтересу й формування професійної спрямованості; вирішення комунікативних, пізнавальних і професійних завдань. [4].

Щоб досягнути певних цілей навчання необхідно надати навчально-виховному процесу функцій, адекватних цим цілям. Специфіка процесу навчання іноземної мови майбутніх аграріїв і полягає в тому, що його метою є підготовка студентів до майбутньої професійної діяльності. [1].

Професійний розвиток характеризується високим рівнем професійної мотивації. Процес її формування обумовлений особистою зацікавленістю студентів, рівнем їх пізнавальної мотивації. Остання, як правило, виникає в проблемній ситуації.

На нашу думку, необхідні умови формування професійного розвитку особистості аграрників на початковому етапі в процесі навчання іноземної мови: однорідність контингенту (добір складу групи з урахуванням мовних здібностей і рівня підготовки); практична спрямованість навчання (оволодіння іноземною мовою як інструментом формування професійної спрямованості в процесі навчальної діяльності); обмеження цілей навчання на основі аналізу професійних мовних потреб спеціаліста-аграрника; конкретизація завдань навчання на підставі переліку знань, умінь та навичок, професійно важливих особистісних якостей, якими має володіти спеціаліст-аграрник для здійснення професійної діяльності; залучення в процесі навчання всіх каналів сприймання інформації; максимальна опора на емоційний стан студентів; організація рольового спілкування й застосування ігрового моделювання, що відтворюють ситуації й умови професійної іншомовної діяльності. Для цього доцільно належним чином підібрати тематичний матеріал, відповідно до факультету, в якому безперечно будуть зацікавленні студенти, і який буде розвивати рівень пізнавальної мотивації, і зацікавленість у майбутній професії. Вивчення нових лексичних одиниць і практичне їх застосування надасть змогу формувати думки, обговорювати певну проблему, і висловлюватись в межах запропонованої тематики.

Слід відзначити, що, чим менше студентів у групі, тим більша ймовірність отримання кращих знань, оскільки викладач може більше часу приділити кожному студенту та використовувати у своїй методиці такі викладацькі прийоми, які неможливо застосувати до груп із великою кількістю студентів.

Студентам дуже подобаються заняття, на яких викладач ділить групу на дві частини з протилежними точками зору, кожна група повинна відстоювати власну позицію з тематики, що розглядається. Часто такі дискусії тривають і в позааудиторний час[2].

Зокрема, ефективне втілення індивідуального підходу забезпечується системним підходом, спрямованим на визначення іноземної мови як структурної одиниці складного, багатогалузевого комплексу скоординованих дій усіх його учасників і водночас узгодження відповідних форм, засобів і методів із метою формування базових професійних знань, умінь і навичок студентів.

Діяльнісний підхід передбачає вивчення іноземної мови в динаміці, з орієнтацією на формування в студента здатності виконувати різнопланові завдання, вміння здійснювати творчу й освітню діяльність самостійно в певній професійній ситуації (при виконанні проектних завдань, у рольових іграх тощо), навичок об’єктивного діагностування власного потенціалу, рівня отриманих теоретико-практичних знань із перспективою їхнього застосування у професійному середовищі.

Тому вагоме значення набуває особистісно-розвивальний підхід у вивченні іноземної мови, зосередження викладача на можливості вивчення особистістю певних ключових професійних понять іноземною мовою, дослідженні його здібностей, інтересів, потреб, нахилів, уподобань, мотивацій до професійної діяльності, прагнень до постійного самовдосконалення та саморозвитку на професійному матеріалі іноземною мовою. На основі зазначеного підходу викладач має змогу розробити персональну стратегію роботи з кожним студентом, врахувавши його індивідуальні особливості.

Відповідно, використання компетентнісного підходу, спрямовується, у першу чергу, на формування у студентів навичок творчої діяльності, мобілізації до “поповнення” власного досвіду новими знаннями, вміннями й навичкам, необхідними для виконання практичних, ситуативних, комунікативних завдань, створення ситуацій їхньої ефективної реалізації у практичному середовищі – підготовка проектно-презентаційних завдань, участь у роботі семінарів, творчих конкурсах тощо.

Таким чином, ефективність індивідуального підходу у вивченні іноземної мови значною мірою залежить як від правильно організованої роботи на заняттях так і від самих об’єктів навчально процесу, студентів, їхнього інтересу до обраного фаху та свідомого рішення оволодіти ключовими професійними знаннями іноземною мовою, вміннями й навичками, необхідними для перспективного застосування у соціальному середовищі

Список використаної літератури

1.Китайгородская Г.А. Иностранный язык, интенсивный курс обучения. Учебное пособие для студентов неязыковых вузов. – М.: Высшая школа, 1982. –192 с.

2.Махмутов М.И. Проблемное обучение. Основные вопросы теории. – М.: Педагогика, 1975. – 368 с.

3.Нагорний Б.Г. та ін. Студентство і сучасність. – К.: Арістей. 2005. – 164 с.

4. Филипенко С.Л. Сучасні та інноваційні підходи викладання англійської мови для студентів / С.Л. Филипенко // Зб. наук. праць. – Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган – Барановського. – Донецьк. – 2009.