Корчевська К.С.,  Жукова Л. В.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

 

Особливості перекладу німецьких слів науково-технічного стилю

У сучасному світі особливо важливим стає інтенсивний обмін інформацією між  професійними співтовариствами практично у всіх предметних областях. У силу очевидної багатомовності спільноти питанням навчання перекладу текстів за фахом іноземною мовою приділяється велика увага. Інтерес до цієї проблеми величезний, оскільки одним з основних завдань навчання іноземної мови студентів вищих технічних навчальних закладів є створення у них автоматичних навичок читання з безпосереднім сприйняттям інформації зі спеціальної літератури.

Оскільки будь-який курс профільно-орієнтованого навчання іноземних мов націлений на те, щоб допомогти студентам навчитися адекватно діяти в ситуації природного спілкування очевидною є потреба в розвитку навичок і вмінь роботи з текстом іноземною мовою за фахом, тобто ми говоримо про навички перекладу науково-технічного тексту.

Сьогодні ми можемо говорити про процес виділення науково-технічного перекладу як особливого виду перекладацької роботи і спеціальної теорії, що досліджує цей вид діяльності, і навіть присвоєння науково-технічному перекладу статусу самостійної прикладної дисципліни. З погляду лінгвістики, характерні риси науково-технічної літератури поширюються на стилістику, граматику і лексику. Основне завдання науково-технічного перекладу полягає у  точному доведенні до читача інформації. Це досягається логічно обгрунтованим викладом фактичного матеріалу, без ясно вираженої емоційності. Стиль науково-технічної літератури можна з'ясувати як формально-логічний [4].

 Науковий стиль є інформаційним простором функціонування науково-технічних текстів, тобто є глобальним інформаційно-функціональним полем, у межах якого реалізуються інші науково - технічні мовні  жанри або підмови

 (наприклад, підмова ядерної енергетики). 

Основною сферою функціонування науково-технічного стилю є наука. Науковий стиль відноситься до числа книжкових стилів, оскільки в більшості випадків науковий стиль реалізується у письмовій формі [1].

Загалом науково-технічну інформацію можна розподілити на такі основні потоки:

1) патентна література, що є основною формою обміну, адже все нове в галузі науки й техніки оформляють у вигляді патенту і його виробничих форм;

2) науково-технічна періодика;

3) неперіодичні видання (книги, інструкції, рекламні матеріали тощо).

Порівняно з іншими видами перекладу науково-технічний текст має певні особливості:

- тексти насичені термінами. У складі термінологічної лексики можна виділити декілька «прошарків», які відрізняються сферою застосування, особливостями об’єкту, що позначається:

1. Перш за все це загальнонаукові терміни, які використовуються в різноманітних областях знань і належать науковому стилю мови в цілому. Наприклад такі терміни як: випромінювання – radiation, hazard – небезпека, dose – доза, analyze – аналізувати, environment – оточуюче середовище і т. д. Такі терміни утворюють загальний поняттєвий фонд різних наук та мають найбільшу частоту застосування.

2. Розрізняються також і вузькоспеціальні терміни, які закріплені за певними науковими дисциплінами, галузями виробництва та техніки. Наприклад в ядерній енергетиці: atomic radiation, radionuclide, heavy isotope і т. д. В цих термінологіях концентрується квінтесенція кожної науки. Тексти містять спеціальну інформацію (часто – якісно нову і майже нікому невідому).

Найчастіше студентам технічних спеціальностей доводиться працювати з науковими статтями, монографіями.

Наукова стаття містить окрім фактичної інформації, елементи логічного осмислення результатів конкретного наукового дослідження.

Серед наукових статей можна виділити:

• короткі повідомлення, які містять результати науково-дослідних робіт або їх етапів;

• оригінальні статті, що представляють собою викладення основних результатів і висновків, отриманих в ході наукового дослідження;

• оглядові статті, де узагальнюються досягнення в тій чи іншій області, фіксується існуючий стан або розглядаються перспективи майбутнього розвитку;

• дискусійні статті, які містять наукові положення з метою їх обговорення науковим співтовариством.

Студентам добре знайома стилістична уніфікація наукових текстів на прикладі вимог до їх курсових і дипломних робіт. Наприклад, у вступі до будь-якої курсової чи дипломної роботи обов'язково мають бути викладені її тема, мета, матеріал, метод і структура [2].

Одне з головних завдань, яке виникає перед людиною, яка робить переклад, в максимально повній передачі змісту оригіналу. Еквівалентність перекладу передбачає максимальну подібність змісту двох різномовних текстів. Головне в перекладі не замінювати засоби однієї мови засобами іншої мови, а виразити зміст оригіналу. З цього випливає важливий висновок про те, що перекладаються не слова, не граматичні конструкції й інші засоби мови оригіналу, а думки, зміст оригінального тексту.

Розрізняють наступні види перекладу: дослівний, буквальний, трансформаційний і адекватний.

Дослівним є переклад при якому співпадають структури речень і порядку слів в англійській і українській мовах, коли речення перекладається без особливих змін.

При буквальному перекладі залишають граматичні конструкції і порядок слів оригіналу, і граматичне явище перекладається без урахування всього контексту. З точки зору перекладача початківця буквальний переклад можна розглядати як етап на шляху до досягнення адекватного перекладу.

Трансформаційний переклад передбачає лексико-граматичні трансформації, пов'язані із структурними та лексико-семантичними розбіжностями у мовах. Найпоширеніші види трансформації - це зміна порядку слів, заміна частин мови і членів речення, додавання або видалення слів, антонімічний переклад і т. д.

А тепер розглянемо основні труднощі, що виникають при роботі над перекладом науково-технічного тексту.

Серед лексичних труднощів науково-технічного перекладу виокремлюють "багатозначність слів (термінів) та вибір адекватного словникового відповідника або варіанту перекладу слова (терміна), особливості вживання загальнонародних слів в науково-технічних текстах, правильне застосування того чи іншого способу перекладу лексики. визначення межі припустимості перекладацьких лексичних трансформацій, переклад термінів-неологізмів, абревіатур, такі “фальшиві друзі" перекладача, як псевдоінтернаціоналізми. лексикалізовані форми множини іменників та терміни-омоніми, етноспецифічна лексика і етнонаціональна варіантність термінів, іншомовні слова і терміни в англійських науково-технічних текстах, різного роду власні імена і назви (фірм, установ і організацій) тощо [5].

До граматичних відмінностей відносять особливості граматичної будови мови, форми і традиції письмового наукового мовлення. "Так, в англійських фахових текстах значно частіше, ніж в українських, вживаються форми пасивного стану та неособові форми дієслова, дієприкметникові звороти й специфічні синтаксичні конструкції, особові займенники першої особи однини та одночленні інфінітивні й номінативні речення [3].

Разом із розвитком науково-технічного прогресу зростає й актуальність проблеми перекладу науково - технічної літератури, науко-технічних термінів. Завдання викладачів англійської мови в технічному вузі полягає в тому, щоб переклад термінів для кваліфікованого спеціаліста не був проблемою, щоб спеціаліст, знайомий із пристроєм і використанням даного устаткування або апаратури міг досить вільно не тільки надати консультацію при потребі, але і перекласти матеріал науково-технічного журналу, статті за фахом. Сьогодні молодий спеціаліст повинен постійно бути в курсі новітніх розробок, а для цього він повинен користуватись різними джерелами, роботами не тільки вітчизняних науковців, а і закордонних авторів.

           Відтворення національної своєрідності першотвору є однією з центральних проблем у перекладознавстві. Як відомо, у системі значень мови кожного народу відображаються результати досвіду лю­дини, а саме – пізнання людиною об’єктивно існуючої дійсності. Саме через відмінні умови життя, клімат, історію, культурні цінності, традиції та звичаї, у кожній мові виникають такі одиниці, що позначають явища та процеси, властиві лише побуту та способу життя конкретного народу. Вони можуть мати свої відповідники, аналоги у близьких чи далеких народів, а можуть взагалі не мати таких. Ось чому аналізуючи труднощі перекладу науковці звертають особливу увагу на переклад.

Перекладач, який перекладає на німецькій мові, бере до уваги загальні теоретичні положення, володіння мовою, свій досвід, чуття мови і, перш за все, «контекстуальні обставини», в кожному окремому випадку вибирає шлях, який підходить найбільше, а інколи є одним можливим.

У теорії та практиці перекладу широко відомі наступні прийоми перекладу реалій.

1) Транскрипція і транслітерація. Транслітерація – це передача засобами мови перекладу (далі МП) графічного (буквеного) складу слова вихідної мови (далі ВМ), а транскрипція – це передача звукової форми літерами МП.

Ці прийоми широко застосовуються при передачі іншомовних імен, власних назв, географічних найменувань і назв різного роду компаній, фірм, пароплавів, готелів, газет, журналів тощо: der Riesling – рислінг , der Rheingau – Рейнгау, die Mosel – Мозель; Saar – Саар, das Oktoberfest – октоберфест, der Kanzler – канцлер, der Herzog – герцог, Friedrich Dürrenmatt – Фрідріх Дюрренматт. Вони особливо поширені в суспільно-політичній літературі та публіцистиці як перекладній, так і оригінальній, що описують життя і події за кордоном (наприклад, в газетних кореспонденціях). 2) Гіпо-гіперонімічний переклад. Для цього способу перекладу є характерним встановлення відношеннь еквівалентності між словом ВМ, що передає видове поняття-реалію, і словом в МП, що називає відповідне родове поняття, або навпаки.

3) Уподібнення. Цей перекладацький прийом дуже близький до попереднього. Різниця між ними лише в тому , що уподібнюючі слова швидше називають поняття, супідрядні по відношенню до родового поняття, а не підпорядковані, як було в попередньому випадку: die Streuobstwiese – фруктово-ягідний сад.

4) Перефрастичний (описовий, дескриптивний, експлікативний) переклад. У цих випадках відповідності встановлюються між словом (або фразеологізмом) ВМ і словосполученням МП, що пояснює його зміст. Перифраза нерідко поєднується з транскрипцією, замінюючи підрядковий коментар і роблячи авторську мову, що перекладається, більш природною і відповідною до оригіналу: die Trockenbeerauslese – добірне вино з зародзиненого винограду, der Eiswein – вино з підмороженного винограду, das Fachwerkhaus – каркасне спорудження, die Pralline – шоколадні цукерки з начинкою.

5) Калькування. Цей прийом є більш характерним при відтворенні індивідуально-авторських неологізмів, коли перекладач, змагаючись з автором, придумує настільки ж виразні, як в оригіналі, окказіональні слова: das Rheinische Schiefergebirge – Рейнскі Сланцеві гори, die Europäische Gemeinschaft – Європейське Співтовариство, der Bundeskanzler – федеральний канцлер, die Museumsinsel – острів музеїв.[2]

 На нашу думку, переклад - це справа творча, індивідуальна, кожен автор за допомогою свого таланту, майстерності слова, може вдаватися до інших шляхів донесення до читача змісту того, що більшість дослідників називає неперекладним.

Використані джерела:

1.     Толикина Е.Н. Некоторые лингвистические проблемы изучения термина.– В кн.: Лингвистические проблемы научно-технической терминологии. М., 1970. –С.123.

2.Виноградов В. С. Введення в перекладознавство (загальні та лексичні питання) / В. С. Виноградов. - М .: Видавництво інституту загальної середньої освіти РАО, 2001. - 224 с.

3.      Ивина Л.В. Лингво-когнитивные основы анализа отраслевых терминосистем. – М.: Академический Проект, 2003. – 304 с

4. Пустоварова О.О. Особливості технічного перекладу текстів наукового та ділового стилю. Філологічні науки/6. 2009 – С.122-124.

5.    Гречина Л.Б. До проблем лексичних труднощів перекладу науково-технічної літератури//Вісник Житомирського державного університету. – 2011. – № 57.С.166-169.