Погорєлов В.М., Маслова Є.П., Гармаш П.І.

Харківський національний медичний університет. Україна.

Кафедра внутрішніх та професійних хвороб, м. Харків.

Чинники взаємного ускладнення кардіопульмонологічної патології та шляхи корекції.

Актуальність проблеми. Актуальністю проблеми є зростання пульмонологічної патології та взаємоускладнення її з патологією серцево-судинної системи. Лікарю первинної ланки складно поставити діагноз у зв’язку зі східністю клінічної картини.

За останній час відмічається зростання хронічних обструктивних захворювань легень (ХОЗЛ). Клінічно виражені стадії ХОЗЛ мають від 4 до 10% дорослого населення планети. В Україні близько 7% працездатного населення страждає на ці захворювання.

ХОЗЛ характеризуються прогресуючою бронхіальною обструкцією, а загострення патологічного процесу призводить до підвищення середнього тиску у легеневій артерії (СТЛА), наслідком чого є формування хронічного легеневого серця (ХЛС). Підвищується внутрішньоторакальний тиск, який є причиною затримки рідини у великому колі кровообігу, а також депонуванню крові, що викликає розвиток недостатності кровообігу (НК). Активується симпато-адреналова та ренін-ангіотензин-альдостеронові системи (РААС), які здійснюють свої регуляторні впливи через мембрано-асоційовані рецептори міокарду і легень. Вченими доведено, що альдостерон впливає на зміни геометрії міокарду та спонукає до розвитку фіброзу. Таким чином, легенева гіпертензія та набряковий синдром – це патологічні чинники формування ХЛС.

Хронічні захворювання легень призводять до прогресування ушкодження судин та передчасної кардіоваскулярної смертності, особливо коли на тлі ХЛС є прояви стабільної стенокардії. Відомо, що ендотелій судин – це ендокринний орган, який має антитромбоцитарні, антикоагуляційні, протизапальні, антиоксидантні властивості. В умовах зниженого кровотоку у судинах міокарду, у мітохондріях кардіоміоцитів накопичується недоокислені жирні кислоти, які руйнують клітинні мембрани. Знижується транспорт та окислення жирних кислот. Літературні данні свідчать, що включення у терапію хворих ХЛС мельдонію супроводжувалось підвищенням рівня оксиду азоту (NO), який регулює вплив на судинну стінку та є медіатором NO-ергічної стрес-лімітуючої системи.

Мельдоній є донатором ендогенного NO, який знижує внутрішньоклітинний рівень кальцію та призводить до вазорелаксації.

В останній час створений комбінований лікарський засіб – цитопротектор нового покоління - Капікор® (мельдонію дигідрат + -бутиробетаїну дигідрат). Доведено, що така комбінація препаратів швидше та потужніше впливає на NO-залежні ефекти у регулюванні судинного гомеостазу.

Капікор® в умовах дисфункції ендотелію підсилює біосинтез NO, який забезпечує та покращує реологічні властивості крові і мікроциркуляцію у хворих ХЛС зі стабільною стенокардією.

Мета дослідження. Оптимізація лікування хворих ХЛС зі стабільною стенокардією із застосуванням у комплексній терапії капікору®.

Матеріали і методи. У Харківській клінічній лікарні на залізничному транспорті №2 філії «Центру охорони здоров’я» ПАТ «Українська залізниця» в 2015-2016 рр. під спостереженням перебували 45 хворих ХЛС зі стабільною стенокардією II-III ФК. Середній вік хворих складав 61 4 років. Всі хворі одержували загальноприйняті лікарські засоби. Хворим 2 групи (19 чоловік) – додатково до цієї терапії включали капікор® по 2 капсули 2 рази на добу на протязі 2-ох тижнів.

Стан внутрішньосерцевої гемодинаміки, зокрема фракцію викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ) оцінювали за допомогою ЕхоКГ, СТЛА – за допомогою доплерЕхоКГ. Рівень ендотеліна-1 і цГМФ визначали імуноферментним методом. NO визначали за модифікованим методом, запропонованим О.М. Ковальовою зі співавторами (2007). Рівень прозапальних і протизапальних інтерлейкінів та фактор некрозу пухлин- визначали імуноферментним методом. Досліджували агрегаційні властивості тромбоцитів, при цьому оцінювали ступінь у %, час у хв. і швидкість агрегації у %/хв. Оцінку вірогідності даних проводили за допомогою критерію Стьюдента, середні величини виражали у вигляді М m. Статистично вірогідною вважалась різниця за величинами показника p 0,05.

Результати дослідження та їх обговорення. На тлі проведеної загальної терапії із включенням капікору® у хворих 2-ої групи спостереження відзначалось поліпшення запального стану, зменшилась інтенсивність, частота та тривалість болю у серці. Крім того, зменшилась задишка, слабкість, що супроводжувалось відновленням кривої ЕКГ до норми. З цим відмічалось збільшення порога перенесення фізичного навантаження без помітного для хворого приросту ЧСС. Ці клінічні і функціональні прояви супроводжувались змінами показників цГМФ, NO, ендотеліну-1, що представлено на рис.1.

Рис.1. Зміни показників цГМФ, ендотеліну-1 та NO у сироватці крові хворих ХЛС зі стабільною стенокардією під впливом капікору®. Відмінності достовірні в порівнянні з даними до лікування (тут і на рис.2-3).

Поряд з цим позитивна лабораторно-клінічна динаміка в обох групах спостереження супроводжувалась зниженням початково підвищеної функціональної активності тромбоцитів і поліпшенням кровообігу, що представлено на рис.2.

Рис.2. Зміни показників АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів у хворих ХЛС зі стабільною стенокардією під впливом капікору®

Позитивні лабораторні зміни показників, представлених на рис.1-2 переконливо свідчать, що ця комбінація лікарських засобів, яка є складовою капікору®, відновлює функцію ендотелію судин у хворих ХЛС. Підтвердженням цього є позитивні зміни кардіогемодинаміки, особливо у 2-й групі спостереження. Показники СТЛА і ФВ ЛШ у хворих ХЛС за стабільною стенокардією представлені на рис.3.

Рис.3. Зміни показників гемодинаміки у хворих ХЛС зі стабільною стенокардією під впливом капікору®

Таким чином, приведені на рис.1-3 цифрові дані свідчать на користь того, що загальна терапія з капікором® свої впливи реалізує через механізми судинної релаксації та підсилення дезагрегантної активності у хворих ХЛС зі стабільною стенокардією напруги.

Висновки:

1. Застосування капікору® для відновлення кардіоваскулярних порушень супроводжувалося поліпшенням кровообігу у судинах та тканинах хворих на хронічне легеневе серце.

2. Клініко-гуморальні зміни позитивно характеризують застосування капікору® у терапії хворих хронічним легеневим серцем з порушенням коронарного кровообігу як засіб корекції тромбоцитарно-судинного гемостазу та відновлення функції ендотелію.