Педагогічні науки

Аспірантки Красюкової М.М.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Гімназії як центр просвіти учнівської молоді народів Північного Приазов’я

Розмаїття типів початкових шкіл, відкритих зусиллями грецького населення в другій половині ХІХ ст. свідчить про те, що традиційна школа на церковній основі поступово вичерпувала свій потенціал і переставала відповідати потребам значної частини греків Маріупольщини. Грецька громада почала направляти дітей у державні середні і вищі навчальні заклади. Саме у греків, які мали університетську освіту з’явилося бажання відкрити у Маріуполі середні школи, а саме прогімназії, а з часом і гімназії. Це сприяло соціальному та кар’єрному зростанню молоді.

Якість шкільної освіти позначилась не тільки на грамотності населення Північного Приазов’я, але й була показником успішного соціально-економічного розвитку.

Поширення російськомовної грамотності серед багатонаціонального населення відображає нав’язання їм освіти з державною мовою. Але все ж таки незважаючи на досить велику кількість початкових навчальних закладів і високий відсоток учнівської молоді, поширення навіть елементарної грамотності серед народів Північного Приазов’я на кінець ХІХ ст. все ж таки не було достатнім [1, с. 117].

Поширення русифікації в середовищі місцевого населення не лишило їх бажання отримання середньої освіти, яка в подальшому стала важливим етапом в отриманні кар’єри та громадській діяльності, а також і підґрунтям для здобуття університетської освіти для багатьох їхніх поколінь.

Маріупольські гімназії відіграли значну роль у просвіті населення Північного Приазов’я. Багато хто з них бажав отримати середню освіту, але не кожна родина могла собі дозволити фінансувати навчання своєї дитини в Ростовській, Бердянській, Харківській або Катеринославській гімназіях. Таким чином, з’явилася гостра потреба у відкритті середніх навчальних закладів саме у Маріуполі. Але реалізація цієї потреби стала можливою за допомоги видатного грека-просвітителя громадського діяча Ф.А. Хартахая. Він вважав себе сином двох народів – грецького та українського. Одним із його покликань була педагогічна діяльність, яку він розпочав у 1866 р. працюючі вчителем Варшавської ІІ-ї чоловічої гімназії. Здобутий педагогічний досвід він ужив повенувшись до Маріуполя. Останні роки життя він присвятив відкриттю середніх навчальних закладів у рідному місті.

В липні 1874 р. Ф. А. Хартахай звернувся з проханням до Маріупольської міської думи сприяти відкриттю приватного училища ІІ-го розряду з курсом прогімназії , надання приміщення, а також подальше перетворення цього закладу на повну гімназію. Маріупольська міська дума на зборах 12 грудня 1874 р., заслухавши заяву Ф. А. Хартахая ухвалила прийняти його пропозицію та виділила для заснування й утримання майбутньої профгімназії кошти [3, с.2]. На початку 1875/76 навчального року Ф. А. Хартахаєм було відкрите приватне чоловіче училище ІІ-го розряду з курсом прогімназії в складі підготовчого та першого класів. Одночасно з цим на таких самих умовах було створене і жіноче училище (прогімназія), яке очолила вчителька іноземних мов О. О. Генглез з Петербурга за пропозицією Ф. А. Хартахая. Ці дві події заклали основи чоловічої та жіночої середньої освіти в Маріуполі.

15 вересня 1876 р. було відкрито чоловічу гімназію, в якій Маріупольська міська дума висунула необхідність забезпечити вивчення російської мови для 150-тисячного багатонаціонального населення Маріупольського повіту. Гімназія складалася із одного підготовчого і І – ІV-го класів.

16 вересня 1876 р. було відкрито жіночу гімназію, яка складалася із одного підготовчого класу і І – ІІІ-го основних класів. Першими їхніми учнями стали діти, що навчались у приватних училищах Ф. А. Хартахая та О. О. Генглез [1, с. 120-122].

Головним завданням нових навчальних закладів мала стати мовна і культурна адаптація народів Північного Приазов’я на російських теренах. Це також сприяло прилученню багатонаціонального населення Північного Приазов’я до місцевої духовної й матеріальної культури. Відкриття гімназій в багатонаціональному повіті стало визначною подією в культурно-освітньому житті Маріупольщини і мало далекосяжні позитивні наслідки.

В гімназіях передбачалося вивчення учнями старослов’янської мови й Закону Божого, російської мови та літератури, давньогрецької мови (у чоловічій гімназії), латини (в чоловічій, а з 1895 р. і в жіночій гімназії), французької і німецької мов, алгебри, геометрії, фізики, космографії (астрономії), історії, географії, природознавства, креслення, малювання, каліграфії. В жіночій гімназії викладався ще курс педагогіки, гігієни й ручної праці. Грецьку мову вивчали у ІІІ – VІІІ класах протягом 5 – 6 академічних годин на тиждень [2, с. 17-19].

Найбільшими труднощами серед багатонаціонального населення було вивчення нерідної їм російської мови. Викладання усіх дисциплін викладалося на російській мові. Але незважаючи на ці обставини, російська мова не одразу стала природною частиною особистого і суспільного життя різнонаціональної молоді. Такі обставини вимагали залучення викладачів рідної мови різних національностей, які змогли б допомогти учням у вивченні нерідної їм мови.

Викладачами обох маріупольських гімназій були кваліфіковані педагоги, які отримали освіту у кращих університетах Європи: Варшавському, Дерптському, Київському, Московському, Лейпцігському, Новоросійському (Одеському) та Петербурзькому. Семеро з викладачів мали ступені кандидатів і продовжували займатися науковою роботою [4, с. 14].

Вартість навчання в гімназіях була досить високою, але незважаючи на це, вона вважалася дуже престижною. Кількість учнів з кожним роком зростала. Приватні доброчинники, а також повітові земства встановлювали спеціальні щорічні стипендії для навчання дітей з малозабезпечених родин. Грошові премії призначалися для погашення плати за навчання, придбання навчальних посібників, одягу, взуття, тощо.

Ті випускники гімназій, які мали досить високі результати у навчанні мали можливість вступати до всіх університетів та інших навчальних закладів держави без іспитів. Але ці високі результати мали бути здобуті із таких дисциплін, як математика, російська, грецька та латинська мови.

Література:

1. Бацак Н.І. Грецька спільнота Надазов’я: етнокультурні процеси ( остання чверть XVIII – початок XX століття ) / Бацак Н.І. [ Відповід. ред. член-кор. НАН України, д-р істор. наук О.П. Реєнт ] - К.: Реферат, 2010. – 270 с.

2. Константинов Н.А. Очерки по истории средней школы. Гимназии и реальне училища с конца XIX в. До февральской революции 1917 года. – М., 1956. – С. 17-19.

3. Нейкрих Г. Краткая историческая записка о Мариупольской гимназии. – Мариуполь, 1881. – С. 2.

4. Отчет о состоянии Мариупольской Мариинской женской гимназии за 1895 гражданский год. – Мариуполь, 1896.