Філологічні науки / 3. Теоретичні і

методологічні проблеми дослідження мови

К.ф.н. Гладкоскок Л. Г.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна

До питання про терміни та термінологічну систему

Досягнення у галузі матеріальної і духовної культури народу, які полягають у пізнанні явищ природи і організації високорозвиненої промисловості, викликали потребу у створенні термінолексичних систем. Звідси майже п’ятдесят відсотків лексичних неологізмів у мові – терміни.

Переважно терміни у багатьох мовах перевищують чисельність загальновживаних слів. Існують чимало найрізноманітніших спроб визначення терміну, які взаємно доповнюють одна одну.

Термін – це окреме слово чи утворене на базі іменника підрядне словосполучення, що означає професійне поняття та призначення для задоволення специфічних потреб спілкування у сфері певної професії (наукової, технічної, виробничої, управлінської) [2; 56]. Дане визначення є досить вдалим, хоча деякі моменти можуть викликати заперечення. Сумнівним є й те, що всі терміни утворюються на базі іменника. Такою базою можуть служити також прикметники, дієслова, прислівники. І. С. Квитко пропонує таку дефініцію: ”Термін – це слово чи словесний комплекс, що співвідноситься з поняттям певної організованої галузі пізнання (науки, техніки), що вступають у системні відносини з іншими словами та словесними комплексами й утворюють разом з ними в кожному окремому випадку та в певний час замкнену систему, що характеризується високою інформативністю, однозначністю, точністю” [4; 21].

Щодо словосполучень, то деякі вчені не визнають наявність у мові багато основних термінів. Така точка зору повинна бути перевірена вимогами до терміну. Стосовно професіоналізмів свою точку зору представляє М. М. Шанський, який стверджує, що професіоналізми означають певні поняття, продукти праці, процеси і тому їх називають також термінами [5; 54].

Проте доцільним є розмежування професіоналізмів і термінів, які разом становлять поняття спеціальної субмови. Терміни мають більш впорядкований та нормалізований характер, а професіоналізми є напівофіційними лексичними одиницями, які вживаються вузьким колом фахівців, причому у розмовній мові.

Досліджуючи можливі типи загальних відношень між часовими частками в різних термінах, легко переконатися, що певні відношення відзначаються в термінах, які виражають поняття різних термінологічних категорій предметів, категорії якостей і станів, категорії способів (методів), категорії величин і категорії одиниць виміру.

Наприклад, Р. А. Будагов зазначає, що термін прагне однозначності. Кожен термін має одне, певне значення – багатозначність того чи іншого терміну сприймається як недолік і часто утворює плутанину. Різні значення терміну зазвичай заважають одне одному і не допускають їхнього існування. [1; 180].

Багато лінгвістів досліджували виникнення термінів, шляхи їх утворення, шляхи запозичення з інших мов. Серед великої кількості вчених та мовознавців досліджував також і Д’яков А. С. різні шляхи, якими термінологічні одиниці надходять до мови. 1) Перший шлях – надання статусу термінів загальновживаним лексичним одиницям рідної мови. Такий варіант утворення термінів не завжди є позитивним, оскільки тут часто мають місце переосмислення, метонімічне перенесення, коли слову приписують нове значення. З метою диференціації подібних лексичних одиниць терміни часто змінюють форму написання, вимови, відмінювання, наголосу (needle, thread); 2) Другий шлях – утворення термінів шляхом запозичення з інших мов. На різних етапах становлення суспільства терміни запозичують з різних мов, що зумовлюється різними історичними умовами. Так, реміснича термінологія багатьох слов’янських мов має численні запозичення з німецької мови (верстат, штандарт). Існує багато запозичень з грецької та латинської мов (graphite, cliche). 3) Як окремий випадок термінотворення можна навести третій шлях – запозичення одиниць з інших наукових сфер (silvering, cementing) [3;9].

На стан окремих термінів і конкретних термінологічних систем впливає розвиток історії та даної науки, зміна наукових поглядів, інтеграція і диференціація наукових дисциплін, культурних зв’язків, вплив лексико-семантичної системи мови. Все це призводить до того, що терміносистеми більшості наук не можуть повністю задовільнити вимоги, які подаються до термінологічної системи.

Недоліки побудови системи термінів в багатьох галузях пов’язані з відносністю або неточністю наукових класифікацій, понять і співвідношення з ними термінів з недостатньою чіткістю і точністю визначень, несистемністю терміноутворень. Це призводить до неправильного їх використання.

Слід підкреслити, що системність в різних термінологіях проявляється по різному, в залежності від історії даної науки, особливостей формування її системи понять і системи термінів.

Лінгвісти, досліджуючи термінологію, як правило, розрізняють:

а) науку про терміни (в цьому відношенні все популярнішим стає термін “термінознавство”);

б) фахову лексику, що обслуговує певну галузь науки чи техніки;

в) спеціальну лексику в складі всіх слів певної мови (ми говоримо наприклад, “термінологія української мови”, “німецька термінологія” тощо). [3; 16].

Така багатозначність не в останню чергу зумовлена тим, що для кожної термінологічної одиниці визначена точка координат, як у мові в цілому, так і в субмові зокрема. Таким чином, можна підсумувати, що термін є невід’ємним елементом системи, якщо під системою розуміти сукупність елементів цілого, між якими існує обов’язковий та тривкий зв’язок. Сукупність зв’язків у межах такого цілого визначає його структуру. Отже, системність є однією з найважливіших умов існування терміну. Термін може існувати лише як елемент терміносистеми, якщо під останньою розуміти впорядковану сукупність термінів, які адекватно висловлюють систему понять теорії, що описує сферу знань.

Література:

1. Будагов Р. А. Нариси по мовознавству / Р. А. Будагов. – М . : Академія наук СРСР, 1953. – 280 с.

2. Головін Б. Н., Кобрін Р. Ю. Лінгвістичні основи вивчення термінів: підручний посібник для філологічних спеціальних вузів / Б. Н. Головін, Р. Ю. Кобрін. – М. : Вища школа, 1987. – 104 с.

3. Д’яков А. С. Основи термінотворення: семантичні та лінгвістичні аспекти / А. С. Д’яков . – К. : Вид. дім “KM Akademia”, 2000. – 217 с.

4. Квитко І. С. Термін у науковому документі / І. С. Квитко. – Львів : Вища школа, 1976. – 128 с.

5. Шанський Н. М. Лексикологія сучасної російської мови / Н. М. Шанський . – М . : Просвіта, 1972 . – 314 с.