Особливості подвійної природи Національного банку України

Бойко Ю.Ю., студентка

Науковий керівник:

Гаджиєва Ш.Н., к.ю.н., викладач

Запорізький Національний Університет

На сучасному етапі розбудови Української держави на розвиток національної системи права, значний вплив мають складні процеси, що відбуваються у всіх сферах суспільно-політичного та економічного життя.

Основна роль, щодо забезпечення та функціонування банківської системи, належить центральному банку. Центральним банком нашої держави – є Національний банк України.  Відповідно до ст. 99 Конституції України та ст. 6 ЗУ «Про Національний банк України» основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України [1].

Національний банк забезпечує стабільність банківської системи, створює сприятливі умови для функціонування банківських установ. Згідно зі ст.2 ЗУ «Про Національний банк України» Національний банк визнається, як особливий центральний орган державного управління [2].

  Правовий статус центральних банків характеризується такими основними чинниками:

- рівнем нормативно-правового закріплення;

- ступенем самостійності (незалежності) в системі органів державної влади;

- характером взаємовідносин з іншими банками та фінансово-кредитними установами.

Національний банк України є органом зі спеціальним статусом. Це означає, що він не відноситься до жодної гілки влади. Така особливість правового статусу НБУ зумовлена, в першу чергу, його основною функцією — забезпеченням стабільності гривні. Для виконання цієї функції Національний банк повинен бути наділений певною самостійністю та незалежністю від інших органів державної влади [3].

Національному банку наявна подвійна правова природа. З одного боку, він є органом державного управління у сфері банківської діяльності, а з іншого він займається господарською діяльністю і виконує окремі банківські операції у визначеному законодавством порядку. Основне значення в характеристиці подвійної правової природи Національного банку України, займає економічна самостійність. Центральний банк функціонує як економічній самостійний орган, здійснюючи видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошториси. Національний банк – є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об’єктом права державної власності і перебуває у повному господарському віданні.

Національний банк може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, а також свої представництва за кордоном. Національний банк, його установи, філії та представництва мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. НБУ як суб’єкт права характеризується складною майновою і фінансовою структурою. Майно Національного банку складається із фондів, основних і оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображується в самостійному балансі Національного банку.
   Джерелом формування майна Національного банку є статутний фонд на момент створення банку, а також доходи, одержані від банківської діяльності. Статутний фонд Національного банку створювався за рахунок коштів держави і слугує забезпеченням його зобов’язань [4].

Національний банк має широкі владні повноваження щодо управління грошово-кредитною політикою держави, а також виступає економічно самостійним органом, є юридичною особою, при цьому має право укладати цивільно-правові договори з комерційними банками і державою і як учасник цивільних відносин несе цивільну відповідальність. Діяльність Національного банку України спрямована на забезпечення державної політики в сфері грошового обігу, кредитування, валютного регулювання, здійснення фінансування і розрахунків у народному господарстві України.

Отже, саме подвійна правова природа Національного банку виступає важливою гарантією в урегулювання і забезпеченні стабільності грошово-кредитної системи держави, а також забезпечує йому особливий незалежний статус в системі органів державного управління як органу, що уповноважений державою на здійснення управління на ринку банківських послуг і як центральному банку держави. Незалежність надає Національному банку змогу забезпечувати реалізацію грошово-кредитної політики, використовуючи при цьому найбільш ефективні засоби. І саме незалежність Національного банку є необхідною передумовою забезпечення стабільності грошової одиниці України і банківської системи держави; важливою гарантією здійснення Національним банком своїх банківських операцій. Але, якщо подивитися з іншого боку, то виявляється, що у банківському законодавстві України немає чіткого визначення відповідальності Національного банку, тобто його незалежність є майже абсолютною. Тому до законодавчого положення про те, що Національний банк будує свою діяльність на засадах економічної і фінансової політики, визначених урядом і іншими державними установами, слід додати і гарантії його реалізації, тобто законодавчо закріпити засади відповідальності Національного банку.

Література

1. Конституція України : від 28 червня 1996 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр

2. Про Національний банк України : Закон України від 20 травня 1999 р. № 679-XIV / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/679-14

3. Ващенко Ю.В. Банківське право : посібник / Ю.В. Ващенко ; за заг. ред. Ю.В. Ващенко. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 67 с.

4. Костюченко О.А. Банківське право : посібник / О.А. Костюченко ; за заг. ред. О.А. Костюченко. - К.: Атіка, 2011, - 27 с.