Бардадим М.В.

Дніпропетровського державного аграрного університету

Строки і канали реалізації зернових

Для виробників зерна немає істотної різниці, кому і за якими каналами реалізовувати свою продукцію. У них головний інтерес – по можливості отримати вищу ціну за неї при найменших витратах, пов'язаних з реалізацією зерна. У зв'язку з цим оптимальним варіантом для сільгосппідприємств є той, коли покупець, незалежно від того, хто він, забирає зерно прямо з поля чи току і бере на себе всі подальші витрати.

У 2005 році було визначено особливості діяльності суб'єктів ринку зерна Дніпропетровської області. Використовували два методи збору інформації: анкетне опитування й інтерв'ю. Вибіркова сукупність становила 95 респондентів – керівників сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм господарювання: фермерських господарств – 25 %, державних підприємств – 4 %, реформованих сільськогосподарських підприємств – 71%.

У 82% усієї сукупності досліджуваних підприємств провідною галуззю є рослинництво. Серед них 45% вирощують лише зернові культури. У структурі посівних площ досліджуваних підприємств зернові та зернобобові культури займають до 61 %, а в 1990 році, коли господарства дотримувались науково обґрунтованих сівозмін, цей показник по області не перевищував 45%.

При дослідженні строків реалізації зернових урожаю 2005 року було встановлено, що: 58 % зерна державні підприємства продали з вересня по жовтень, а в наступному році було реалізовано 22 %; ТОВ половину врожаю реалізували одразу після жнив, а решту – з липня 2005 року по березень 2006 року; приватні підприємства 47 % врожаю реалізували одразу після жнив, решту – з вересня 2005 року до весни 2006 року; фермерські господарства майже третину реалізували з поля, а найбільшу частину врожаю (42 %) продали з липня по серпень 2005 року. Частину виробленого зерна товаровиробники залишають на господарські потреби та для подальшої реалізації. Встановлено, що з урожаю 2005 року підприємства залишили на подальшу реалізацію 22% зерна, на посів – 11%, приблизно 13 % зерна використали як плату за оренду землі (паю) та на інші потреби.

З липня по жовтень 2005 року всіма категоріями господарств було реалізовано 47 % зерна врожаю 2005 року, з листопада по грудень – у середньому 12 %, а у 2006 році – 10 %. Основними покупцями на ринку зернових є заготівельні організації, переробні підприємства, трейдери та дрібні посередники. Найбільшу частку серед покупців становлять дрібні посередники, які скуповують зерно малими партіями у фермерських господарств, їм було реалізовано 41 % зернових культур саме фермерами. На другому місці – трейдери, їх частка становить 31 %. Крупні агроформування працюють з усіма покупцями (рис. 1).

Рис. 1. Структура каналів збуту зерна агроформуваннями Дніпропетрвоської області

Терміни реалізації залежать від витрат на збереження, наявності обігових коштів та складських приміщень у товаровиробників.

Через відсутність інформації про ціни та складність реалізації зерна невеликими партіями (3-10 т) фермери продають свою продукцію дрібним посередникам, які, в свою чергу, вже з націнкою здають його до державних елеваторів, трейдерам через налагоджену мережу збуту. Серед 54 % опитаних реалізують 45 % зерна вже відомим дрібним посередникам і 31 % – новим. Вибір посередника зумовлюється запропонованою ціною, напрацьованими зв’язками, надійністю та обов’язковістю посередника.

Отже, є всі підстави для висновку, згідно з яким на сьогодні головними покупцями зерна є посередницькі структури. На відміну від, переробних підприємств чи населення, посередницькі структури купують його для того, щоб знову продати з вигодою для себе. Інакше кажучи, покупці зерна стануть його продавцями.