Економічні науки/7. Облік і аудит

Максимчук Ю.В.

Донбаський державний технічний університет, Україна

Удосконалення обліку витрат енергогенеруючих підприємств України

Сучасні умови світової інтеграції та особливості функціонування вітчизняного ринку енергетики (далі ДП «Енергоринок») створюють певні критерії для здійснення діяльності таких стратегічно важливих для держави об’єктів як енергогенеруючі підприємства. Особливість їх діяльності полягає в поєднанні інтересів власників енергогенеруючих підприємств та жорсткого державного регулювання. Державний контроль здійснюється у: формуванні заяв на обсяги реалізації; встановленні певних цін на продаж основного продукту – енергії спеціальними підрозділами Національного диспетчерського центру України; розподілі фінансових коштів ДП «Енергоринку» та ін. Проблема полягає в зіткненні цілей власників енергетичних підприємств отримувати економічні вигоди від діяльності з інтересами державної політики захисту споживачів, населення та забезпечення енергетичної безпеки держави.

Отже, основним з шляхів вирішення даної проблеми є максимальне зниження собівартості. Можливість такого заходу в певній мірі залежить від ефективної та спрямованої політики управління витратами на енергогенеруючих підприємствах. Важливе місце в їх управлінні займає система калькулювання, обліку та контролю. Застосування різних методів калькулювання дозволяє отримувати відмінні величини витрат, що сприяє чи навпаки досягненню поставленої власниками мети. Але такі методи необхідно застосовувати виходячи зі специфіки та цілей виробництва – матеріалоємне, фондоємне або із великою долею витрат на оплату праці. Однак, на сьогодні в літературі та практиці немає глибоких досліджень щодо розробки нових методів калькулювання або удосконалення існуючих.

Енергогенеруючі підприємства, як і більшість інших суб’єктів господарювання, спрямовані на отримання прибутку, який безпосередньо залежить від ефективного використання наявних ресурсів виробництва. Управління витратами неможливе без достовірної інформації щодо їх здійснення. Така інформація надається завдяки внутрішньогосподарському та оперативному обліку. Якщо розглянути облік як функцію контролю в управлінні витратами, на нього полягають такі завдання:

а) оперативне планування і контроль;

б) прийняття на базі отриманої інформації управлінських рішень;

в) визначення загальної величини витрат та розрахунок повної собівартості випущеної продукції.

Сучасний стан внутрішньогосподарського обліку енергогенеруючих підприємств характеризується недостатнім розвитком для розробки та впровадження нових методів калькулювання витрат. Взагалі, більшість з них використовують норми проектно-кошторисної документації для планування та обліку витрат виробництва. Це, з одного боку, забезпечує оперативний контроль виконання плану по собівартості, а з іншого, не може виявити нові резерви зниження конкретних видів витрат. Одна з проблем застосування нових методів калькулювання виробниками енергії полягає в значному обсязі матеріальних витрат і вартості виробничих фондів. Це значно ускладнює процес їх розподілу, обліку і перехід на нову систему. Однак, як альтернативу для обліку витрат даних підприємств, можна запропонувати традиційний на сьогодні нормативний метод, який має свої переваги.

Особливість нормативного методу, порівняно з проектно-кошторисним (плановим), полягає в тому, що фактична собівартість продукції розраховується як алгебраїчний підсумок нормативних витрат з урахуванням відхилень від норм та їх змін за даний період. Основою даного обліку є нормативна калькуляція. Враховуючи діючі норми матеріальних витрат, норми часу і розцінки, нормативна калькуляція в той же час є різновидністю планової. Їх відмінності наведено у таблиці 1 [2].

Таблиця 1 – Відмінності нормативної калькуляції витрат від планової

Показник	Нормативна калькуляція	Планова калькуляція
1. Основа складання	Технічні норми, встановлені на певну дату	Середні норми, встановлені за певний період
2. Вплив зміни норм	Змінюється в міру виконання організаційно-технічних заходів. Сума економії (перевитрат) обчислюється як добуток різниці між витратами, що вказані у звітній (за минулий рік) і нормативній (на початок планового року) калькуляціях, і плановій кількості випуску продукції	Враховує зміну діючих норм, що обумовлені виконанням заходів, спрямованих на зниження собівартості продукції. Зміни в планові калькуляції вносяться лише тоді, коли змінюються ціни, тарифи, рівень оплати праці і т.д. із незалежних від підприємства причин

Особливість нормативного методу полягає в тому, що для оцінки виконання бізнес-плану по собівартості порівнюються нормативні витрати, скореговані на суму виявлених обліком відхилень, з плановою собівартістю. Для їх порівняння здійснюється облік змін діючих норм. Зміни норм витрат є результатом здійснення відповідних заходів, спрямованих на удосконалення технології та організації виробництва. Отже, організація обліку зміни норм впливу на собівартість конкретної продукції (послуги, роботи) створює передумови зниження собівартості [2].

Відзначимо, що це є однією з переваг нормативного методу. Зміна норм забезпечує більш детальний оперативний контроль, за рахунок їх встановлення для кожного підконтрольного процесу на певну дату. Тобто, норми змінюються відповідно до зміни технічних умов виробництва, що більш об’єктивно відображає процес збору та ефективність контролю витрат.

Таким чином, зміна системи калькулювання витрат дозволить енергогенеруючим підприємствам виявити резерви зниження собівартості за новими показниками. При цьому, потреба кардинальної зміни процесу обліку не матиме потреби. Внесення певних змін та удосконалень в управління витратами створить позитивний вплив на формування собівартості та генерування прибутку в майбутньому, що забезпечить досягнення компромісу інтересів власників енергогенеруючих підприємств та держави.

Література:

1. Дерій В. Проблеми обліку витрат і доходів підприємства та перспективи їх вирішення в Україні // Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. – № 4. – С. 7-11.

2. Ісай О. В. Особливості аналізу собівартості продукції за умов застосування нормативного методу обліку витрат. Доступ з: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Etp/2009_22/Isay.pdf

3. Білоусова І. А. Методи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. – № 9. – С. 3-5.