Економічні науки/4.Інвестиційна діяльність і фондові ринки

А.І.Мунтян, М.І. Боянецька

Буковинська державна фінансова академія

ПРОБЛЕМИ ІНВЕСТУВАННЯ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

В ПЕРІОД ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ

Світовий досвід доводить, що країни з перехідною економікою не в змозі вийти з економічної кризи без залучення та ефективного використання іноземних інвестицій. Активізація міжнародного інвестування має стати одним із головних пріоритетів економіки України.

Сьогодні українська економіка потребує інвестицій, але надати держава їх практично неспроможна, тому надії покладаються на іноземні капіталовкладення.

Іноземний капітал особливо необхідний у тих сферах економіки, активізація яких допоможе вивести її з кризового стану. Це виробництво продуктів харчування, товарів широкого попиту та послуг, ліків та іншої життєво важливої продукції, все агропромислове господарство України, паливно-енергетичні галузі, військове виробництво [1].

Проблеми іноземного інвестування висвітлюються в роботах Н.Вільгурська, В Будкіна, О.Вовченко, О.Гаврилюка, О. Іваноньків, В. Єременка, І. Лукінова, І.Крупяк, А.Колосова, О.Мозгового, С. Мочерного, Н. Новицького та інших.

Доцільність подальшого дослідження цієї проблеми пов’язана з гострою потребою формування на сучасному етапі інвестиційного потенціалу України, яка обумовлює об’єктивну необхідність залучення, поряд з внутрішніми інвестиціями, іноземного капіталу на основі мінімізації ризиків і покращення інвестиційного клімату.

Метою даної статі є висвітлення необхідності активізації інвестиційної діяльності в умовах кризи економіки з метою виходу з неї. Виходячи з мети необхідно вирішити ряд завдань, зокрема:

- дослідити сутність іноземного інвестування;

- необхідність здійснення іноземного інвестування в економіку України;

- узагальнити проблеми з якими зіштовхуються іноземні інвестори;

- запропонувати шляхи покращення інвестиційного клімату в Україні.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають між іноземними інвесторами та вітчизняними суб`єктами господарювання у процесі інвестування в період кризи економіки.

Об’єктом дослідження є інвестиційна сфера національної економіки, в якій функціонують підприємства з іноземними інвестиціями та інвестиційні компанії.

Термін „інвестиції” походить від лат. investire – одягати, оточувати, – і означає сукупність всіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємництва та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається відповідний соціальний ефект [2, c. 18].

Можна визначити, що «режим іноземного інвестування України» – це сукупність економічних, соціальних, політичних та правових чинників, які забезпечують здійснення іноземними інвесторами інвестицій в економіку країни, гарантують забезпечення податкової політики, отримання прибутку, прозорість правовідносин на ринку фінансових послуг, а також безпосередній захист інвестицій державою через існуючі компетентні органи влади, а також у судовому порядку [5].

Інвестиції формують виробничий потенціал на новій науково-технічній базі та зумовлюють конкурентні позиції на світових ринках, є основою для розвитку підприємств, окремих галузей та економіки Україні значно знизилась.

Необхідність іноземного інвестування в умовах кризи полягає в наступному:

- залучення іноземних коштів в економіку сприятиме розвитку суміжних галузей;

- створення нових робочих місць;

- пропонування новітніх товарів та послуг, тобто насичення ринку;

- використання власної сировинної бази для виробництва готової продукції;

- перспектива акумуляції додаткових коштів в бюджет.

Розглянемо пріоритетні галузі для інвестування.

Так, за даними Держкомстату України 13,9 % від загальної суми потреб по країні (124,6 млрд.грн) потребує сфера будівництва. До областей, що мають найбільшу потребу в інвестиційних ресурсах у зазначену галузь, відносяться Одеська, потреби в інвестиціях в будівництво даної області в середньому щорічно складають 39,2 % від загальної суми інвестицій в будівництво, Житомирська – 12,1 %, Харківська – 7,5 % та АР Крим – 7,1 % відповідно, та м. Київ – 21,1 %. Основні ресурси по даній галузі спрямовуються на збільшення кількості житла, поліпшення стану використання транзитного потенціалу областей, розвиток портового господарства, збільшення кількості робочих місць[5].

Обсяг залучених прямих іноземних інвестицій у сферу будівництва складає 2005,9 млн. дол. США (5,3 % від загального обсягу залучених до сфер економічної діяльності України прямих іноземних інвестицій). Обсяг залучених прямих іноземних інвестицій у цю сферу за перше півріччя 2009 року склав 69,2 млн. дол. США, що дорівнює лише четвертій частині обсягу притоку за весь 2008 рік. Це свідчить про уповільнення у 2009 році тенденції залучення прямих іноземних інвестицій у сферу будівництва майже у двічі[5].

До числа пріоритетних напрямків слід віднести також створення в Україні сучасної інфраструктури, включаючи транспорт, технічно оснащене складське господарство, телекомунікації, ділову інфраструктуру та побутовий сервіс. Саме в цих галузях відносно короткі строки окуповуються початкові затрати й одночасно створюється сприятлива матеріальна основа для подальшої ділової активності іноземного капіталу.

Розглянемо динаміку іноземних інвестицій в економіку України (табл. 1)[8].

Таблиця 1

Динаміка іноземного інвестування

(на початок року, млн.дол.США )

Рік	Прямі іноземні інвестиції в Україну	Приріст до поперед- нього року,%	Прямі інвестиції з України	Приріст до поперед- нього року,%
1	2	3	4	5
2001	3875	100,0	170,3	100
2002	4555,3	117,6	155,7	91,4
2003	5471,8	120,1	144,3	92,7
2004	6794,4	124,2	166	115,0
2005	9047	133,2	198,6	119,6
2006	16890	186,7	219,5	110,5
2007	21186	125,4	221,5	100,9
2008	36450,9	172,1	6198,6	2798,5
2009 (станом на 01.10)	38591,6	105,9	6191,2	99,9

В українській економіці станом на 01.10.2009 р. працює близько 3,8 млрд. дол. США прямих іноземних інвестицій. Динаміка іноземного інвестування в економіку України досить непропорційна, що пояснюється економічними циклами. До 2005 році іноземні інвестиції в економіку України зростали стабільно, в межах 20-30% щороку. В 2006 році в умовах економічного зростання приріст інвестицій становив 53,5% по відношенню до 2005 року, тобто в економіку надійшло близько 16,9 млрд.грн. На противагу - інвестиції з України становили лише 219,5 млн.грн. У 2007 році в умовах кризи приріст іноземних інвестицій зменшився до 25,4%. З метою мінімізації впливу кризи у 2008 році проводилася активна інвестиційна політика, що зумовила зростання обсягу іноземного інвестування на 72,1% або до 3,6 млрд.грн. В 2008 році різко зросли інвестиції з України, тобто почався відплив капіталу. Така тенденція супроводжувалась і протягом 2009 року. У 2009 році порівняно з 2008 роком обсяг інвестицій зріс лише на 5,9%, що пояснюється погіршення інвестиційного клімату в Україні.

Узагальнимо наочно приріст інвестицій економіку України за 2000-2009 роки (рис. 1)[7].

Рис.1. Приріст іноземних інвестицій в економіку України

Отож, найбільший приріст інвестицій припадає саме на 2005 та 2007 рік, тобто року економічного піднесення. В умовах кризи кінця 2007 року початку 2008 року – приріст інвестицій зменшується.

Протягом 2008 р. фінансові ресурси в Україну надходили зі 124 країн світу. За даними Держкомстату, обсяг прямих інвестицій в Україну за 2008 р. становив 36,5 млрд. дол. Лідерами в цій галузі традиційно є країни Європейського Союзу – Кіпр (7682,9 млн. дол.), Німеччина (6393,8 млн. дол.) та Нідерланди (3180,8 млн. дол.), а також Росія та США. Їх частка в структурі інвестиційного капіталу в Україні узагальнено на рис. 2. Крім того, з метою порівняння, відмітимо, обсяг прямих іноземних інвестицій на одного мешканця України за період з 2001 року зріс майже у дев’ять разів, а саме з 94 дол. США у 2001 році до 829 дол. США у 2009 році [8].

Рис. 2. Структура іноземних інвестицій в розрізі країн станом на 01.10.2009 року

Причини зменшення інвестицій в Україну, пояснюється тим, що в процесі іноземного інвестування інвестори стикаються з низкою проблем, вплив яких збільшується в умовах кризи економіки. В першу чергу ці проблеми мають витік із законодавства.

Зараз в Україні існує безліч нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність, однак, відсутній один консолідований документ, який би чітко регулював правовідносини у цій галузі і мав би забезпечувати сприятливий режим іноземного інвестування в Україні.

Процес становлення нормативної бази в Україні щодо регулювання інвестиційної діяльності вимагає тривалого часу, оскільки одні нормативні акти приймалися, інші відмінялися, або їх положення знаходили своє відображення в інших нормативних актах. На сьогодні основними нормативними актами, що регулюють процес інвестування, є Закон України «Про інвестиційну діяльність» з багатьма змінами та доповненнями, Закон України «Про режим іноземного інвестування», Господарський кодекс України. Деякі інші нормативні акти, через свою тимчасовість і нестабільність закріплених у них положень, зокрема стосовно їх дії в часі та просторі, створюють проблеми в регулюванні інвестиційної діяльності [2, c. 19].

В умовах кризи нестабільність законодавства посилює свій вплив на іноземне інвестування в несприятливу сторону. Тому великого значення для посилення інвестиційної активності набувають законодавчі гарантії для інвесторів. Особливу роль в активізації інвестиційної діяльності повинно мати страхування інвестицій від некомерційних ризиків.

Негативний вплив на інвестиційну привабливість здійснює кредитна система, що передбачає високі відсоткові ставки за кредитами. На підприємствах через неврегульованість питань власності, низький рівень менеджменту, пріоритетність поточних інтересів над перспективами, віддача інвестиційних вкладень невисока. Через високі банківські відсоткові ставки за кредитами підприємствам, які намагаються реалізувати інвестиційні проекти, важко конкурувати з одержувачами позики, яким потрібні кошти для короткострокових операцій.

Для створення іноземного клімату необхідно впровадити нові заохочувальні заходи саме через бюджетно-податкову та кредитну системи. На нашу думку, це наступні:

- зменшення податкового навантаження, навіть то рівня нульової ставки податку на прибуток на протязі перших трьох років;

- інвестори при створенні нових виробничих потужностей будуть звільнені на десять років від податків при імпорті обладнання, технологій та комплектуючих, аналоги яких не виготовляються в Україні;

- при залученні на роботу молодих спеціалістів зменшити відрахування у фонди;

- відсутність ПДВ при експорті продукції;

- розробка механізму посилення економічного зростання комерційних банків у кредитуванні інвестиційних проектів, пов’язаних з випуском експортоспроможної продукції через створення цільової кредитної лінії, коли позику надають під певний проект шляхом поетапного надання коштів на кожному наступному етапі, що тісно пов’язується з наслідками попереднього.

Важливим аспектом є також розвиток системи захисту і механізмів повернення інвестованих коштів, їхнє страхування, дотримання задекларованих умов повернення залучених коштів. Це потребує вдосконалення нормативно-правової бази, забезпечення прав інвестора, який вклав свої заощадження в той чи інший інвестиційний проект.

Отож, для усунення негативних тенденцій і стимулювання іноземного інвестування в економіку України доцільно дотримуватися таких принципів: диференційованого підходу до податкових та інших пільг іноземним інвесторам з огляду на обсяги іноземних інвестицій, види, форми й сфери інвестування та з урахуванням відповідних пріоритетів розвитку економіки України; надійного, доступного й оперативного організаційного й інформаційно-медичного забезпечення, залучення та здійснення іноземних інвестицій [1].

Таким чином, ситуація економічного розвитку, яка склалась тепер в Україні , дуже складна. Серед сукупності причин, що сприяли економічній кризі та утримують перехід України на траєкторію економічного зростання, чи не найголовнішою є низька інвестиційна активність. Одним із реальних та істотних чинників оздоровлення економіки має стати низка інвестиційно-забезпечувальних заходів, які були б набагато ефективнішими від тих, які вже були здійснені на попередніх етапах розвитку, а також створення на основі чинного законодавства, з урахуванням практичного досвіду та аналізом впливу попередніх нормативних актів, такої правової бази, яка б забезпечила сприятливий режим іноземного інвестування України.

Література:

1. Вільгурська Н.М. Проблеми інвестування економіка України та шляхи їх вирішення//[http://s-journal.cdu.edu.ua].

2. Вовченко О.Л. Інвестиції:економічна сутність та форми//Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 6.- С.18-24.

3. Іваноньків О.О. Проблеми інвестування економіки України та шляхи вирішення їх//Актуальні проблеми економіки. – 2007. - №11. – С.12-17.

4. Крупяк І., Крупяк Л. Проблеми залучення джерел інвестування в економіку а умовах трансформації сучасних економічних процесів//[http://hghltd.yandex.net].

5. Матеріали Всеукраїнського форуму "Державно-приватне партнерство в Україні у подоланні економічної кризи в будівництві" (29 жовтня 2009)//[ http://www.avbmv.com.ua].

6. Феська І.М. Іноземні інвестиції в Україні: чи готова Україна до боротьби за інвестиції у нових економічних умовах?//[http://www.kredobank.com.ua].

7. Офіційний сайт Державного комітету статистики//[www.ukrstat.gov.ua].

8. Офіційний сайт Міністерства економіки України//[http://www.me.gov.ua].