УДК 332.33 (478.01)

Кулик А.М. 
Завідувач кафедри економіки підприємства, к.е.н.,
Галицький інститут імені В’ячеслава Чорновола 
м. Тернопіль

Реформування податкової системи України та її вплив

на конкурентоспроможність національної економіки

Забезпечення високого рівня конкурентоспроможності національної економіки значною мірою визначається ефективністю системи оподаткування.

Відповідно до Концепції реформування податкової системи України на період до 2015 року, схваленої Кабінетом Міністрів України 19 лютого 2007 р. (далі - "Концепція"), вдосконалення системи оподаткування повинне здійснюватися виходячи із стратегічних цілей нашої держави - побудови конкурентоспроможної соціально орієнтованої ринкової економіки та інтеграції у європейське співтовариство, тоді як, сучасна податкова система не є інструментом підвищення конкурентоспроможності держави, не сприяє зростанню економічної активності національних суб'єктів господарювання.

Питанням теорії та практики впливу бюджетно-податкових чинників на економічний розвиток країни (у тому числі - на її конкурентоспроможність) присвячено наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених В. Андріанова, В. Андрущенка, В. Базилевича, З. Варналія, А. Гальчинського, В. Гейця, Я. Жаліла, М. Крупки, І. Лютого, П. Мельника, Р. Нельсона, Ю. Пасічника, М. Портера, А. Соколовської, В. Федосова, І. Чугунова, А. Чухна, С. Юрія та інших.

Віддаючи належне досягненням вчених-економістів, здійсненим у галузі теорії, методики та організації фінансового регулювання конкурентоспроможності економіки, слід зауважити, що багато проблем до цього часу не дістали остаточного вирішення. Якісно новий етап у реформуванні системи суспільних відносин, який розпочинається в Україні, вимагає теоретичного переосмислення багатьох аспектів державного регулювання її соціально-економічного розвитку, зокрема - питань, пов'язаних із застосуванням податкових чинників у формуванні конкурентних переваг національної економіки.

Розроблення податкової політики, спрямованої на вирішення завдань підвищення конкурентоспроможності як вітчизняних суб'єктів господарювання, так і національної економіки в цілому, повинне базуватися на дослідженнях, пов'язаних із з'ясуванням питання про те, на якій якому саме стадії етапі конкурентоспроможності перебуває економіка нашої країни [1110].

Як відомо з економічної теорії, існують чотири стадії етапи (стадії) конкурентних переваг національної економіки, що відповідають основним рушійним силам, які визначають її розвиток в окремі періоди: фактори виробництва, інвестиції, нововведення і багатство. Згідно з таким підходом здійснюють класифікацію країн за рівнем конкурентоспроможності їх економік у світовому господарстві.

Україна перебуває на першій першому з цих стадійетапів, на якій якому підприємства досягають переваг у конкурентній боротьбі виключно завдяки основним факторам виробництва: природним ресурсам і (або) надлишковій та дешевій робочій силі.

Друга Другий стадія етап характеризується готовністю і здатністю суб'єктів господарювання до інвестування. Україна демонструє готовність йти таким шляхом, але поки що помітних успіхів добитисядобитися результатів досягнути не вдалося, що підтверджується низьким рівнем надходження вітчизняних та іноземних інвестицій, істотними територіальними і галузевими диспропорціями у їх розміщенні, високим рівнем спрацювання основних фондів, низькими коефіцієнтами їх вибуття та оновлення, тощо. На початок 2009 року в економіку України іноземними інвесторами вкладено прямих інвестицій на суму 35723,4 млн. дол. США, що складає 774 дол. на людину [ 115 ]. Тим часом, за оцінками вітчизняних і міжнародних експертів, технологічне оновлення економіки України вимагатиме капіталовкладень на рівні 500 млрд. дол. [ 2 ].

Особливість третьої третього етапустадії полягає в тому, що національні підприємства не тільки застосовують і вдосконалюють існуючі техніку та технологію, але й створюють нові.

Говорити про четвертий етап - багатство, при масовому зубожінні населення і проживанні за «межею бідності», взагалі недоречно. Нажаль.

Вплив оподаткування на конкурентоспроможність української економіки є багатоаспектним. Насамперед, податки впливають на рівень цін. Це стосується як непрямих податків (які включаються до ціни товару або додаються до неї), так і тих обов'язкових платежів, які в податковому обліку включаються до складу валових затратвитрат.

Підвищення податків, які сплачуються за рахунок прибутку підприємства, зменшує фінансові результати його роботи, що обмежує інноваційно-інвестиційні можливості суб'єктів господарювання, а отже - їх конкурентоспроможність. Водночас, за наявності відповідних умов, продавець товару може підвищити ціну його продажу, перекладаючи тим самим додатковий податковий тягар на споживача. В такому випадку зростання податкового навантаження спричинить зниження конкурентоспроможності товаровиробника, але вже за ціновим фактором.

У контексті проблем, пов'язаних з формуванням конкурентних переваг національної економіки, де важливим фактором конкурентоспроможності залишається ціновий, принципового значення набуває податкова політика держави щодо загального рівня податкового тиску. В Україні у 2005 р. цей показник підвищився до 36,6%, а на кінець 2009 р., за попередніми розрахункамиеревищив, - до 650% [ 8 ]. Скорочення перерозподілу ВВП через податкову систему є одним з перспективних напрямів податкової політики держави у сфері забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.

Враховуючи таку тенденцію, Уряд України прийняв рішення про істотне зниження податкового навантаження на національну економіку та перегляд співвідношення діючих податкових регуляторів. Згідно з Концепцією, реалізація цього напряму до 2015 р. буде пов'язана з поетапним зменшенням ставок податку на прибуток підприємств (з 25 до 20%), ПДВ і соціальних внесків (відповідні ставки, як і етапи їх зниження, Концепцією не визначено) [ 7 ].

Головне питання зниження податкового навантаження у нашій країні не полягає у зменшенні ставок податків.

Існування надмірного податкового тягаря більшою мірою зумовлене іншими факторами, серед яких - нерівномірний розподіл податкових зобов'язань між платниками податків, недотримання принципу їх рівності перед законом, а також причинами, що перебувають за межами податкових правовідносин.

Не менш важливою для забезпечення конкурентоспроможності на національному рівні є структура податкового навантаження. Система оподаткування, в якій акцент основу становлять робиться на податки з юридичних осіб, стримує підприємницьку активність та обмежує можливості вітчизняних товаровиробників щодо підвищення їх конкурентоспроможності. З огляду на це, передбачене Концепцією перенесення податкового навантаження з сфери виробництва на сферу споживання можна було б розцінювати як позитивний фактор національної конкурентоспроможності, але за тих обставин, які склалися в Україні у сфері розподільних відносин, успішна реалізація цього напряму є можливою тільки за умови зростання реальних доходів населення та оптимізації структури сукупного попиту. В іншому ж випадку переорієнтація податкового навантаження на споживання може не тільки обмежити інвестиційні можливості населення.

Слід звернути увагу на те, що в більшості країн ЗаходуЄС переважання непрямих податків у загальній сумі доходів бюджету спостерігалося наприкінці XIX - на початку XX ст. і зумовлювалося низьким рівнем доходів більшості населення та пов'язаною з цим неможливістю забезпечити достатні надходження до бюджету. У XX ст. поступово розвивається закономірність підвищення питомої ваги прямих податків і перетворення їх на основне джерело надходжень до бюджету, що було викликане піднесенням життєвого рівня більшості населення, вдосконаленням техніки оподаткування, підвищенням податкової культури, підпорядкуванням податкових систем принципові соціальної справедливості [ 1 ].

Створення умов для зростання інвестиційного потенціалу населення та для дотримання принципу соціальної справедливості є можливим у разі запровадження диференційованих ставок ПДВ і прогресивної шкали оподаткування доходів фізичних осіб, як це практикується у більшості країн світу.

У контексті питань, пов'язаних з необхідністю та умовами створення в Україні середнього класу як соціальної основи для інноваційних економічних процесів у суспільстві, слід звернути увагу на застосування спеціальних режимів оподаткування суб'єктів малого підприємництва у нашій державі, серед яких найпоширенішим є спрощена система оподаткування. Як зазначено у Концепції, її використання, поряд з позитивними результатами (активізацією підприємницької діяльності, створенням нових робочих місць, стимулюванням раціонального використання ресурсів, зменшенням витрат на адміністрування податків), спричинило ряд негативних наслідків - незацікавленість вітчизняних суб'єктів господарювання, які обрали такий режим оподаткування, у зміні власного статусу. В умовах сучасного інституційного середовища в Україні застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності - це одна з небагатьох можливостей становлення і розвитку малого бізнесу як основи для формування у державі середнього класу. Тому, не важко погодитисяжуємося з висновками фахівців Світового банку про необхідність збереження спрощеної системи оподаткування, але за умови її вдосконалення. Як один з напрямів підвищення ефективності стягнення єдиного податку пропонується зниження граничних значень чисельності працюючих і валового доходу [ 4 ]. Реалізація такої пропозиції може призвести до подальшого подрібнення підприємств, тим самим ускладнивши існуючі на сьогодні проблеми у системі спрощеного оподаткування. Забезпеченню ефективності та справедливості цієї системи може сприяти запровадження в її межах прогресивної (та можливонавіть, і - прогресивно-регресивної) шкали оподаткування з метою створення умов для поступового переходу підприємств на загальну систему оподаткування в разі перевищення протягом звітного податкового періоду граничних показників, встановлених для малого підприємництва.

Процес формування людського капіталу відбувається на рівні домогосподарств, підприємств і країни, але у створенні, зберіганні, відтворенні та ефективному використанні його інноваційної складової вирішальна роль належить державному регулюванню, в першу чергу - через розробку та реалізацію відповідної фіскальної політики держави (і в тому числі шляхом застосування відповідних податкових стимулів).

Таким чином, можна зробити висновок, що податкова система великою мірою визначає можливості формування у вітчизняних суб'єктів господарювання конкурентних переваг. Це зумовлює особливу роль оподаткування у забезпеченні стійкої конкурентної позиції національних товаровиробників. На сьогодні ж податкова система в Україні не є інструментом підвищення конкурентоспроможності держави і не сприяє зростанню інноваційно-інвестиційноділової активності суб'єктів господарювання. Метою податкової реформи в Україні на період до 2015 р. є приведення вітчизняної системи оподаткування у відповідність з пріоритетами державної політики соціально-економічного розвитку країни, одним з яких виступає підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Разом з тим Концепція неповною мірою реалізує регулятивний потенціал податкової політики в цьому напрямі, з огляду на що потребує певних доповнень та уточнень, які можливо й необхідно зробити у процесі доопрацювання і реалізації Податкового кодексу України. При реформуванні податкової системи важливо також розуміти, що податкова політика є складовою єдиної концепції макроекономічного регулювання. Тому, крім необхідності узгодження Концепції та Податкового кодексу України, з одного боку, реформа системи оподаткування в Україні має збуватися здійснюватися відповідно до пріоритетних цілей та завдань реформування бюджетної системи, політики структурних змін і взагалі концепції соціально-економічного розвитку держави, а з другого - необхідні зміни у податкових відносинах повинні підкріплюватися реформами в інших сферах суспільного життя оскільки тому що, без цього на шляху до ефективного використання регулятивної функції податкових податків чинників можуть виникнути і нерідко виникають сильніші протидіючі фактори, і в тому числі - ті, що перешкоджають перешкоджатимуть впливові впливу податкових інструментів на підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Список використаної літератури:

1. Інноваційна логіка розвитку має стати фундаментом законотворчої та управлінської діяльності (Виступ Першого віце-прем'єр-міністра, Міністра фінансів України М. Я. Азарова на сесії Загальних зборів Національної академії наук України 19 квітня 2007 року)

2. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації. /Жаліло Я. А., Базилюк Я. Б., Белінська Я. В., Давиденко С. В., Комаров В. А. - К., "Знання України", 2005. - 388 с.

3. Лютий І. О., Дрига А. Б., Петренко М. О. Податки на споживання в економіці України. К., "Знання", 2005. - с. 33.

4. Лютий І., Тропіна В. Концепція реформування податкової системи України та конкурентоспроможність національної економіки. //Економіка України №8/2007. - с.19-27

5. Офіційний веб-сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

6. Пасічник Ю. В. Бюджетний потенціал економічного зростання в Україні. Монографія. Донецьк, ТОВ "Юго-Восток, Лтд", 2005. - 642 с.

7. Податкова політика України: стан, проблеми та перспективи: Моногр. / П.В. Мельник, Л.Л. Тарангул, З.С. Варналій та ін.; за ред. З.С. Варналія. – К.: Знання України, 2008. – 675 с..

8. Портер М. Е. Конкурентная стратегия: Методика анализа отраслей й конкурентов. М., "Альпина Бизнес Букс", 2005. - 452 с.

9. РБК – Україна (інформаційна агенція) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.rbc.ua/ukr/newsline/2009/06/26/559493.shtml

10. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) "Шляхом Європейської інтеграції". /Гальчинський А. С., Геєць В. М., Бабенко С. Г., Базилюк Я. Б., Буркинський Б. В. - К., ІВЦ Держкомстату України, 2004. - 416 с.