Економічні науки/ 3. Фінансові відносини

Ткаченко Т.Е.

Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури, Україна

Перспективи розвитку валютних операцій

В Україні режим валютного регулювання також можна визначити як режим валютних обмежень.

Чинне законодавство України встановлює загальний дозвіл ведення валютних операцій, але в суворо обмеженому порядку і при забороні здійснення певних дій. Згідно з цим загальним дозволом кожний конкретний суб'єкт має право бути власником валютних цінностей з усіма повноваженнями, що з цього випливають - володіння, користування розпорядження валютними цінностями. Але при загальному дозволі існують певні обмеження:

§ регулювання переказів та платежів за кордон, вивозу капіталу, золота, грошових знаків та цінних паперів, репатріації прибутків;

§ обмеження вільної купівлі та продажу іноземної валюти, до недавнього часу обов'язковий продаж половини валютної виручки експортерів Національному банку;

§ зосередження валютних операцій в центральному або уповноважених банках;

§ контроль за створенням та ліквідацією нерезидентів - учасників валютних операцій в країні;

§ контроль за інвестуванням нерезидентів в економіку України та резидентів в економіку інших країн;

§ здійснення декларування, попереднього дозволу, контролю або зборони в здійсненні окремих видів валютних операцій.

Як показує світовий досвід, валютні обмеження, як правило, є одним з інструментів регулювання валютного курсу (поряд з такими інструментами, як використання офіційних валютних резервів, регулювання зовнішньоекономічних відносин - встановленням квот, ліцензій, мита тощо) та створення і підтримання на необхідному рівні валютних резервів держави в умовах застосування системи фіксованого валютного курсу.

В умовах використання системи гнучкого (плаваючого) обмінного курсу, необхідність у жорстких валютних обмеженнях не така нагальна. З переходом до режиму плаваючого обмінного курсу в Україні, діючий режим валютного регулювання можна визначити як надмірно жорсткий.

Не дивлячись на такий режим, відтік або "неповернення" валютної виручки від експорту товарів та послуг українськими підприємствами, що спостерігається останніми роками, призводить до значних збитків в економіці держави, яка знаходить вияв не лише в розкраданні природних ресурсів, вивозі переважно сировинних товарів, але і в тому, що "осідання" валютної виручки в іншій країні сприяє створенню в ній нових робочих місць, розвиткові економіки в цілому.

Перевищення вивезення капіталу над його ввезенням у вигляді кредитів, прямих та портфельних інвестицій, яке може трактуватися як втеча капіталу у зв'язку з обмеженими можливостями інвестування цих коштів у внутрішній економіці, за оцінками експертів Національного банку України, складало у 2006 році - 1,5 млрд. дол. США, у 2007 році - близько 1 млрд. дол. США, у 3 кварталі 2008 року - близько 200 млн. дол. США.

Перспективу розвитку валютного контролю справедливо пов'язують з ідеєю лібералізації механізму валютного контролю. Саме лібералізація валютного законодавства здатна зупинити відтік капіталу за кордон, як це не здається парадоксальним на перший погляд.

Чи можна говорити, що недостатньо стабільні країни лише після досягнення стабілізації можуть лібералізувати режим руху капіталу. Скоріше навпаки, для досягнення стабілізації спочатку необхідно його лібералізувати.

В сучасному світі не панують цілковито принципи вільної міжнародної торгівлі та плаваючі (гнучкі) обмінні курси. Країни беруть участь у торгівлі, встановлюючи різні обсяги обмежень. Але міжнародна торгівля та грошовий ринок є відносно вільними. Україна намагається інтегруватися у Європейські та світові економічні процеси, тому вона повинна бути готовою "грати" за загальноприйнятими у світі правилами.

Недоцільно цілковито відмовлятися від валютних обмежень. Необхідне їх раціональне сполучення з регулюванням співвідношення попиту та пропозиції валюти непрямими методами:

§ маніпулювання рівнем процентної ставки;

§ визначення рівня обов'язкових резервів;

§ здійснення операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

§ встановлення межі кредитів комерційних банків.

В Українсько-Європейському консультативному центрі з питань законодавства був проведений порівняльний аналіз проекту Закону "Про валютне регулювання", поданий Кабінетом Міністрів України, та проекту Закону "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (проект народного депутата С.Терьохіна). Урядовий законопроект значною мірою базується на чинному Декреті Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.02.1993 р., тому наслідує його недоліки, встановлюючи досить жорсткий та ускладнений режим валютного регулювання. Законопроект С.Терьохіна передбачає більш ліберальний та прозорий режим валютного регулювання та контролю, який більше відповідає сучасним світовим тенденціям у цій сфері, тому він видається більш придатним як основа майбутнього закону про валютне регулювання. Але в деяких моментах автори цього законопроекту надмірно орієнтуються на практику розвинутих країн, не враховуючи реалій перехідного періоду в Україні. Тому до нього доцільно було б внести доповнення, які при в цілому ліберальному режимі валютного регулювання надавали б можливість органам валютного регулювання у разі необхідності, у виключних випадках, застосовувати певні обмежувальні заходи.

Слід зазначити, що проблему втечі українських капіталів за кордон слід розглядати комплексно, одним законодавчим актом про валютне регулювання її не вирішити, шляхи для втечі все одно будуть знайдені.

З досвіду економічно розвинутих країн, в даний час, поряд із здійсненням валютного та експортного контролю серед основних завдань в цих країнах є виявлення, розслідування та припинення незаконних фінансових операцій, пов'язаних з легалізацією злочинних доходів. Значно просунулися в цьому напрямку країни Центральної та Східної Європи та Росія, у яких до кримінальних кодексів внесено відповідні статті та прийняті спеціальні закони про запобігання відмиванню доходів, набутих злочинним шляхом. В Україні на даний час майже відсутнє правове регулювання цієї сфери, а обсяги цього явища зростають і можна прогнозувати їх подальше зростання при лібералізації валютного законодавства. Тому це питання теж необхідно враховувати при роботі над законодавством у сфері валютного регулювання.

В даний момент існує необхідність вдосконалення банківського законодавства України в напрямку вдосконалення системи валютного регулювання і валютного контролю. Вона має визначити нові засади, що забезпечуватимуть: стабільну валютну політику; гнучкі засоби реагування в умовах нестабільної економічної ситуації; вільний доступ учасників зовнішньоекономічної діяльності до ринку валютних ресурсів. Чинний Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який визначає основи валютного регулювання в Україні, має суттєві недоліки, що мають своїм наслідком законодавчу невизначеність і несталість валютного ринку. Практика вказує на те, що до Декрету постійно вносяться зміни і доповнення в залежності від поточної валютної кон'юнктури. Серед найбільш істотних недоліків Декрету слід зазначити наступні:

§ Декрет не містить чіткого визначення системи валютних операцій.

§ Декретом не врегульовані належним чином питання використання резидентами України валютної виручки та вільного доступу резидентів до валютного ринку.

§ Система валютного контролю, запропонована Декретом, є досить забюрократизованою і не сприяє розвитку валютного ринку та росту валютних надходжень.

§ Декретом не визначені державні гарантії суб'єктам валютних відносин щодо вільного руху капіталів та доступу до ринку валютних ресурсів.

Крім того, у відповідності до положень статті 69 Угоди про партнерство і співробітництво Україна зобов'язалася вжити заходів у напрямку поступового зближення валютно-грошової політики України з політикою європейської валютної системи, що також має знайти законодавче відображення.

Статтею 67 Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС визначено, що включення України до загальноприйнятих систем взаємних розрахунків є одним із пріоритетів співробітництва між Україною і ЄС в фінансовій і банківській сферах. На цей час в Україні не існує спеціального законодавства, що регулює систему розрахунків. Ці питання частково регулюються нормативними документами Національного банку України, Державного казначейства України, інших міністерств і відомств. Слід зауважити, що жоден чинний законодавчий акт України не містить визначення статусу документа в електронному вигляді та не врегулює порядок електронного документообігу, що супроводжує переказ грошових коштів. Окрім цього, на законодавчому рівні залишається неврегульованим порядок проведення розрахунків за допомогою платіжних карток та функціонування систем телекомунікаційного зв'язку.

У зв'язку з вищенаведеним, було б доцільно прийняти Закон "Про переказ грошових коштів", що покликаний законодавче врегулювати наступні питання:

§ Дати визначення термінів, що застосовуються при здійсненні переказу грошових коштів, зокрема - банківського документу на переказ, документу в електронному вигляді, електронного цифрового підпису, платіжної системи, її членів та учасників, зокрема емітента і еквайєра, розрахункового банку тощо.

§ Забезпечити підстави для здійснення переказу грошових коштів та надати опис кожного з його етапів: процедури ініціювання переказу, проведення міжбанківського переказу, порядку його завершення.

§ Визначити відповідальності кожного з суб'єктів, що приймають участь в проведенні переказу грошових коштів.

§ Врегулювати питання, пов'язаних із захистом інформації та порядок надання інформаційних послуг.

§ Забезпечити порядок здійснення контролю за переказом грошових коштів.

§ У розвиток положень законопроекту "Про банки і банківську діяльність" вважається доцільним прийняти ряд законів, що стосуються низки специфічних сфер банківської діяльності, які на даному етапі залишаються неврегульованими законом. Зокрема, це стосується законодавчого забезпечення норм щодо запобігання легалізації грошей, набутих злочинним шляхом, через банківську систему України, а також забезпечення правовідносин, пов'язаних з банківською таємницею.

Література:

1. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р. N 2121-III (із змінами та доповненнями Законом України від 20 вересня 2001 р. N 2740-III);

2. Закон України “Про Національний банк України” (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України за станом на 10 січня 2002 року № 2922—ІІІ);

3. Закон України N 185/94-ВР від 23.09.94 р. "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті";

4. Закон України “Про валютне регулювання ” Проект від 23.05.97.