Бондаренко А.Л.

Національний Технічний Університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

Проблематика іноземного інвестування української економіки

Характерною особливістю світового ринку є потужний рух капіталу. Глобалізація охоплює майже всі країни світу, держави інтегрують, взаємодіють між собою, активізуються на світовому фінансовому ринку. Один із видів таких взаємозв’язків є інвестиції. Потенційним імпортером закордонного капіталу виступає і наша держава. Адже в умовах, коли українські банки ще не відповідають західноєвропейським стандартам, а інвестиційна спроможність вітчизняних підприємств за хронічної нестачі обігових коштів дуже низька, сподіватися на внутрішнього інвестора проблематично. Залучення іноземних інвестицій стає дієвим важелем підвищення конкурентоспроможності української економіки, а виявлення перешкод на його шляху є вирішальним для сучасного бізнесу, що підкреслює актуальність обраної теми.

Основою методології написання даної роботи є розрахунок абсолютних і відносних показників на основі статистичних даних, за допомогою яких проведено аналіз динаміки ПІІ в національну економіку і вплив на неї світової фінансової кризи. Кількісний метод дослідження обґрунтовано якісним шляхом вивчення поглядів сучасних економістів і експертів.

Метою роботи є визначення впливу, переваг і недоліків іноземного інвестування вітчизняних підприємств, дослідження динаміки ПІІ в економіку України та інвестиційної привабливості її регіонів. Аналіз проблем притоку іноземного капіталу в нашу державу на фоні сучасного стану світової економіки.

Проблеми, пов’язані з іноземним інвестуванням викликають численні питання у середовищі фахівців і вчених. У результаті з'являються протилежні точки зору: з одного боку іноземним інвесторам надається винятково важлива роль, яку вони відіграють в економічному житті нашої держави, з другого – іноземні інвестиції трактуються як чинник захоплення внутрішнього ринку західним капіталом, виступають формою експансії ТНК, засобом поширення глобалізації, інструментом перерозподілу світового багатства на користь високорозвинених держав.

Обсяг іноземних інвестицій є одним із показників, які характеризують ступінь інтеграції країни у світове співтовариство і залежить від привабливості об’єкта інвестування [1, с. 123].

В перших рядах за рейтингом інвестиційної привабливості регіонів України знаходиться Київ і Київська область, промислово розвинені Дніпропетровський та Харківський регіони. Однією з проблем іноземного інвестування є те, що в рейтингах інвестиційної привабливості домінують індустріальні області України, потреба яких в залученні коштів меншає на фоні зростання останньої в регіонах периферії.

Аналізуючи динаміку обсягів прямих іноземних інвестицій різних країн світу в Україну за останні вісім років, чітко можна побачити тенденцію до зниження частки інвестицій США в загальному обсязі: за даними Держкомстату на початок 2003 р. вона складала 16,8%, то на початок 2010 р. – лише 3,47%; і значне збільшення обсягів інвестицій в економіку нашої держави з таких країн, як Кіпр і Німеччина. Тобто за останній час орієнтація на співпрацю в сфері інвестування України у світовому просторі дещо змінилася: вплив могутньої держави Заходу - США зменшився, а інтеграційні процеси в Європу набули значної швидкості. Слід зазначити, все більшу частку в структурі інвестицій України займає Кіпр: обсяг експортованих інвестицій складає 98%, що є, по суті, реінвестуванням українських капіталів.

Аналіз динаміки обсягів прямих іноземних інвестицій в Україну показує зростання, починаючи з 1995 року. На початок 2010 сукупний обсяг іноземного капіталу в економіці країни становив більше 40 млрд. дол. США, що на 12,4% більше обсягу попереднього року. Поряд із зазначеним збільшенням приріст сукупного обсягу ПІІ зменшився по відношенню до показника 2008 року і склав 4,4 млрд. дол. США, що на 1,7 млрд. дол. США менше приросту 2008 р. [2].

Серед багатьох чинників необхідно виявити фінансову кризу, яка за останні роки дуже вплинула на економіку вітчизняних підприємств України. Багато ЗМІ в 2008 р. наголошували на дефолт української економіки в найближчій перспективі. Основними з його причин, за їх словами, є від’ємне сальдо торгового балансу та бюджетний дефіцит на фоні безпосередньої залежності від фінансового стану економіки світу. Але попри значне від’ємне торгівельне сальдо 2008 р. (-13,31 млрд. дол. США), показник сальдо 2009 р. є від’ємним, але склав лише 1,4 млрд. за даними Держкомстату.

Компенсувати цей показник можна за допомогою прямих іноземних інвестицій або зовнішніх запозичень. Іноземні інвестори останнім часом виводять свої капіталовкладення з ринків, що розвиваються і повертають їх «додому» для підтримки власної ліквідності. З ростом зовнішнього боргу безпосередньо пов’язаний від’ємний баланс заощаджень та інвестицій. Розгортання світової фінансової кризи та поширення її ефектів на Україну в 2008 р. зумовило уповільнення притоків довгострокового капіталу, значний відтік короткострокових фінансових ресурсів та падіння експортних надходжень, і як наслідок, суттєве послаблення обмінного курсу гривні. За даними НБУ в цілому за 2008 рік від’ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу збільшилось до 12,9 млрд. дол. США або 7,1% від ВВП (порівняно з 5,3 млрд. дол. США та 3,7% від ВВП у 2007 році) насамперед, через зростання дефіциту товарного балансу (до 17 млрд. дол. США) та від’ємного сальдо доходів (до 1,5 млрд. дол. США). У 2009 р. дефіцит платіжного балансу України склав 13,7 млрд. дол. США, що більш ніж в 4 рази більше по відношенню до 2008 р. (3,2 млрд.) [3]. При цьому інвестиції, які перевищують національні заощадження, мають фінансуватися за рахунок коштів з-за кордону, що сьогодні не спостерігається. Міжнародна фінансова криза, помножена на високий рівень інфляції та політичну нестабільність, робить інвестиції в українську економіку ризиковими. Ці та інші проблеми призвели до того, що доступ України до фінансових ресурсів за кордоном став дуже складним. Українські банки втратили можливості рефінансування за кордоном і змушені максимально обмежити видачу кредитів. Більш того, при недавньому рості інвестицій системного ефекту від них не досягнуто внаслідок невеликого їх обсягу, який не задовольняє потребу [4, с. 34].

Вихід з поточної кризи вимагає прийняття стратегічно важливих рішень, які забезпечать конкурентоспроможність нашої економіки в майбутньому. Можливо, варто було б звернути увагу на досвід сусідів. Росія, наприклад, нещодавно проголосувала за зниження податку на прибуток підприємств з 24 до 20% (з врахуванням пільг, які надають місцева влада новим виробництвам, податок знижується до 16%), втричі збільшила норми амортизації і відмінила авансовий метод сплати податку на прибуток. З 2009 р. російські підприємства сплачують податок не з «паперового» прибутку, а з реального— за підсумками минулого року разом з розподілом дивідендів. Таким чином, в російських підприємств додатково залишається близько 700 млрд. рублів (близько 140 млрд. гривень), а податкове навантаження в цілому по країні знизилося на десять відсотків [5, с.16].

Зниження фіскального навантаження є одним із заходів для зменшення наслідків кризи. Вже сьогодні необхідна підтримка фінансового сектора української економіки державою, в першу чергу за рахунок створення стабілізаційного фонду, та формування відповідної законодавчої бази.

Література:

1. Гуткевич С.О. Інвестування: теорія і практика: Навчальний посібник [Текст]. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2006. – 234 с.

2. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL: http://www.ukrstat.gov.ua/ – 02.11.2008 г. – Назва з экрана.

3. Національний банк України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL: http://www.bank.gov.ua/ – 02.11.2008 г. – Назва з экрана.

4. Инвестгазета [Текст]: финансово-экономическая газета / учредитель: ООО "Экономика". – 27.10-02.11.2008. –К., - Еженед. 2008, №42. – 114 с.

5. Эксперт [Текст]: украинский деловой журнал/ учредитель: ООО "Эксперт Украина". – 24.11-30.11.2008. –К., - Еженед. 2008, №46. – 60 с.