Экономические науки/5. Управление трудовыми ресурсами

Ковальчук І.М., Здробилко Г.П.

Буковинська державна фінансова академія

Соціальний захист населення

В умовах переходу України до ринкової економіки суттєво понизився рівень доходів значної частини населення. Відбулося знецінення трудового потенціалу при одночасному зниженні соціального захисту населення. Все це й зумовлює необхідність та актуальність дослідження соціального захисту населення.

Проблематика соціальної політики держави та соціального захисту населення привертає увагу багатьох науковців. Серед них найважливіші праці В.Булавець , Є.Максимчук , М.Шаварина.

Метою роботи є визначення актуальних проблем соціального захисту населення та визначення структури й обсягів видатків місцевих бюджетів на соціальний захист і соціальне забезпечення населення України в умовах соціально-економічної кризи. Тому основними завданнями нашого дослідження є:

1. визначити поняття соціального захисту та соціального забезпечення ;

2. визначити шляхи подолання проблем у соціальній сфері.

Невирішеними залишаються питання достатності забезпечення рівня життя окремих категорій громадян, впливу соціальної допомоги на подолання бідності, співвідношення форм, методів, джерел фінансування соціального захисту населення, поєднання адресної й універсальної допомоги під час кризових явищ в економічній і соціальних сферах.

Як відомо, соціальний захист – це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах .Кінцевою метою соціального захисту є надання кожному членові суспільства, незалежно від соціального положення, національної чи расової приналежності, можливості вільно розвиватися, реалізувати свої здібності [2, с.104].

Соціальне забезпечення - це система заходів, спрямованих на матеріальне забезпечення населення від соціальних ризиків (хвороба, інвалідність, старість, втрата годувальника, безробіття, тощо). Саме держава в умовах ринку покликана здійснювати соціальне забезпечення окремих індивідів з метою захисту їх від можливих фінансових труднощів. До незаперечної функції держави належить також соціальний захист найбідніших громадян, яким поодинці дуже важко знайти своє місце в суспільстві [3,с.40].

Чим масштабніша система державної соціальної благодійності, тим нижча її ефективність. Тому, соціальні проблеми повинні вирішуватись через підвищення ефективності економіки на основі конкурентного ринку. А завдання держави – створити для цього належні умови.

Сучасна система соціального захисту населення в Україні, успадкована ще з соціалістичної доби, донині не зазнала суттєвого реформування. А тому не спроможна повною мірою виконувати свої функції.

В Україні система соціального захисту населення зберігає такі старі елементи як: вирівнювання соціальних виплат. Надання привілеїв окремим категоріям, ручне управління рухом фінансових ресурсів.

Головним суб`єктом соціальної політики є уряд, який володіє найважливішими інструментами регулювання, а саме: фінансовими трансфертами, оподаткуванням, правами, прямими послугами, забороною або обмеженням певних дій, спеціальними стягненнями, тощо. Відповідно до джерел фінансування у програмі соціального захисту населення слід виокремити:

- соціальне забезпечення (кошти державного та місцевих бюджетів);

- соціальне страхування (кошти державних позабюджетних фондів)[3,с.35].

Проте одним з основних джерел фінансування залишаються кошти місцевих бюджетів. Які спрямовуються на різноманітні виплати незахищеним верствам населення, малозабезпеченим громадянам, сім`ям з дітьми, інвалідам, реабілітованим, тощо.

Таблиця 1

Структура видатків місцевих бюджетів України на соціальний захист і соціальне забезпечення

Група видатків	2 004р.		2 007р.		2 008р.
	млн.грн.	%	млн.грн.	%	млн.грн.	%
Соціальний захист на випадок непрацездатності	157	2,2	1511,1	7,8	2226,5	9,6
Соціальний захист пенсіонерів	740,5	10,4	1767,5	9,2	2391,9	10,3
Соціальний захист ветеранів війни та праці	1655,1	23,2	3524,4	18,3	3512,1	15
Соціальний захист сім`ї, дітей та молоді	1894,6	26,5	8743,6	45,3	11500	49,4
Допомога у вирішенні житлового питання	1467,5	20,6	1483,1	7,7	1161,1	5
Соціальний захист інших категорій населення	914,8	12,8	1726,2	8,9	1864,1	8,1
Інша діяльність у сфері соціального захисту	307,7	4,3	541,1	2,8	614,7	2,6
Соціальний захист та соціальне забезпечення, всього	7137,2	100	19297	100	23270,6	100

Як свідчать дані табл. 1, видатки місцевих бюджетів України на потреби соціального захисту та соціального забезпечення за останні шість років мають тенденцію до зростання. Одним із пріоритетних напрямків державної соціальної політики є соціальний захист сім`ї, дітей та молоді.[1,с.125].

Діюча система соціальної допомоги населенню в Україні не відповідає вимогам сьогодення як щодо дієвої підтримки соціально вразливих верств , так і стосовно адресної соціальної допомоги найбільш нужденному населенню. Однією з ознак неефективності системи соціального забезпечення є відсутність якісної системи соціальних стандартів. Про те, що вони є низькими в Україні свідчить той факт, що, незважаючи на кількісне зростання матеріального добробуту населення, істотного поліпшення якості життя не відбулось. Чисельність бідного населення в Україні нині дорівнює 12 млн. осіб (27,3%).

До позитивних тенденцій у сфері соціального захисту в Україні, можна віднести поступове зменшення питомої ваги соціальних пільг у структурі сукупних доходів населення та відповідне зростання частки соціальної допомоги [1,с.127].

Підсумовуючи вищезазначене, вважається необхідністю сьогодення є перехід від політики простого нарощування обсягів бюджетних видатків на зазначені цілі до структурних реформ у соціальній сфері. З метою вирішення проблем, що існують нині у сфері фінансування соціального захисту, на нашу думку, доцільно було б :

- звернутися до світового досвіду формування та розвитку системи соціального захисту населення під кутом зору можливості його адаптації до вітчизняних умов ;

- удосконалити систему державних соціальних стандартів ;

- впорядкувати чинну систему пільг, що дасть змогу підвищити ефективність витрачання бюджетних коштів [1,с.127].

Реалізація запропонованих заходів дасть змогу покращити ситуацію у сфері забезпечення соціального захисту громадян та сприятиме раціональнішому використанню обмежених бюджетних коштів.

Література

1. Булавець В. Актуальні проблеми теорії і практики соціального захисту населення. // Світ фінансів.-2009- №4(21) -С.123-127.

2. Максимчук Є. Підвищення ефективності функціонування системи соціального страхування шляхом введення єдиного соціального внеску. // Наукові праці НДФІ.- 2008 - №4(45) - С.102-111.

3. Шаварина М. Соціальний захист населення : реалії та перспективи. // Світ фінансів - 2009- №4(21)- С.34-43.