Дулюк В.В.

Національний технічний університет України «КПІ»

«Проблеми та шляхи забезпечення стабільного функціонування інституційних інвесторів на ринку цінних паперів України»

В Україні можливості інституційних інвесторів на ринку цінних паперів поки що використовуються недостатньо, і це негативно впливає на розвиток фінансового ринку в цілому. Це зумовлено загальним станом українського фондового ринку, який є фрагментованим і неліквідним, що обмежує інвестиційну активність інституційних інвесторів. Індивідуальні інвестори можуть самостійно інвестувати свої кошти, але в такому разі їм потрібно буде самостійно слідкувати за станом фінансового ринку, а ефективність інвестиційної стратегії цілком залежатиме від їх компетентності.

Основною передумовою зростання значення інституційних інвесторів є суттєве зростанням добробуту населення економічно розвинених країн, що посилило прагнення індивідуальних інвесторів знайти для себе більш вигідні форми інвестування власних заощаджень, ніж традиційні банківські депозити. У США сукупний обсяг накопичених активів сягає 208% від річного (станом на 2005 р.) ВВП, тоді як в Україні – лише 5%. У Польщі цей показник – 23%, в Угорщині – 21%, у Чехії –16%, у Росії – 4%. В Україні діяльність інституційних інвесторів відбувається в специфічних умовах вітчизняного ринку цінних паперів, якому властива низька ліквідність порівняно з ринками Центральної та Східної Європи.

Узагальнений аналіз статистичної інформації свідчить, що в цілому вони інвестували (на кінець 2005 р.) в акції 7053,9 млн. грн., в державні облігації – 80,9 млн. грн., в муніципальні облігації – 0,2 млн. грн., у векселі – 22,52 млн. грн. Найвагоміша інвестиційна активність страхових компаній (інвестували в акції 6823,4 млн. грн.; в державні облігації інвестовано кошти тільки страхових компаній – 80,9 млн. грн.). Інститути спільного інвестування інвестували в акції 227,3 млн. грн., у векселі – 22,5 млн. грн. Не державні пенсійні фонди інвестували 3,2 млн. грн. в акції, 0,2 млн. грн. – у муніципальні облігації. Українські інституційні інвестори надають перевагу інвестиціям в акції українських компаній (сумарна вартість акцій в активах інституційних інвесторів сягає 7,05 млрд. грн., що значно перевищує кошти, інвестовані в інші види цінних паперів). Але в цілому вартість акцій в активах інституційних інвесторів незначна порівняно із загальним обсягом їх випуску.

На сьогодні провідне місце серед українських інституційних інвесторів посідають страхові компанії. Хоча не державні пенсійні фонди в країнах з розвиненими ринками капіталів є одним з найпривабливіших типів інституційного інвестора, в Україні вони поки що не поширені. Серед загальних чинників, які гальмують розвиток інституційних інвесторів, можна виокремити передусім низький рівень прибутків середнього класу (заощадження якого в усіх країнах є основним джерелом коштів інвестиційних фондів), брак надійних інструментів на внутрішньому фінансовому ринку, низький рівень організованості ринку цінних паперів.

Подальший розвиток інвестиційної діяльності інституційних інвесторів на ринку цінних паперів в Україні пов’язаний з удосконаленням нормативної бази, зокрема щодо системи обліку та реєстрації прав власності на цінні папери та захисту інвесторів. Інституційні інвестори можуть стабільно функціонувати тільки в разі наявності стійкої пропозиції вільних коштів і попиту на них, що мають форму попиту на цінні папери і, відповідно, пропозиції. Основним джерелом коштів, які надходять на ринок цінних паперів, є заощадження населення.

Та в цілому інвестиційний варіант використання накопичених у коштів ще не набув серйозного розвитку. Головним чинником, що стримує цей процес (крім відсутності в населення необхідних навичок інвестиційного накопичення), є нестабільна соціально-економічна ситуація. Крім того, інвестування мало приваблює населення через високий ризик довгострокових вкладень. Залучення коштів населення потребує такого ринку цінних паперів, на якому рівень дивідендів перевищував би відсоток по банківських вкладах, курси акцій були досить стабільні, а цінні папери мали б високу ліквідність. Такого розвиненого ринку цінних паперів в Україні поки що немає. Прибутковість цінних паперів значно залежить від сукупності різних чинників і подій. Якщо чинники можуть бути проаналізовані, то майбутні події на фондовому ринку не завжди можна адекватно спрогнозувати. Оскільки цей ринок конкурентний, обіг цінних паперів на ньому тісно пов’язаний з наявністю інформації про них, яку можуть проаналізувати лише досвідчені консультанти й аналітики; їх кваліфікованість визначається тим, наскільки достовірні їх прогнози.

За умов функціонування українського фондового ринку з такою точкою зору важко погодитися, і розвиток інституту аналітиків та консультантів фінансового ринку є важливим чинником активізації інвестиційної діяльності інституційних інвесторів в Україні. Активність інституційних інвесторів залежить від ступеня захисту прав акціонерів і вкладників. Слабкий захист інтересів інвесторів, особливо дрібних, – характерна риса українського фондового ринку, хоча саме рядові громадяни є основним джерелом інвестиційного капіталу. Для розв’язання цієї проблеми потрібно створити систему державних гарантій повернення інвестицій, а також запровадити обов’язкове страхування вкладень дрібних інвесторів. По суті йдеться про створення системи економічної безпеки коштів інвесторів. Доцільно також розробити освітні програми для інвесторів (зокрема, щоб сформувати у індивідуальних інвесторів загальне позитивне ставлення до діяльності інституційних інвесторів), запровадити податкові пільги для дрібних інвесторів на прибутки за цінними паперами, сприяти створенню на підприємствах інвестиційних планів для розширення власності працівників на акції власних компаній.