Горбацевич Ю.О., к.э.н., доцент Нестерова Н.А.

ДонНУЭТ, Україна

Складності інноваційної діяльності в Україні

На сегоднішній день нас вже не задовольняють такі визначення інновації, як "розробка та впровадження нового товару", "... нової технології", "... нових методів управління і т.д. Факти, змушують говорити про інновацію, як про нелінійному системному процесі, який подібно аттрактору "притягує" до себе інноваційні і традиційні виробництва, створює соціальні, політичні та інституційні формування, еволюціонуючи разом з ними.

Актуальність даної статті полягає у тому, що для України як держави з перехідною економікою тільки застосування досягнень науки в області інновацій може визначати шлях соціально-економічних перетворень. Інноваційні механізми економічного розвитку мають використовувати наявний науково-технічний потенціал і базуватися на відповідній інфраструктурі.

Впровадженню інновацій в Україні перешкоджає ряд причин. Серед них основними є: відсутність чітких механізмів і регламентованих строків розгляду інноваційних проектів; має місце правова незахищеність проектів, що ускладнює діяльність підприємств, що використовують досягнення інноваційної науки і призводить до утисків з боку контролюючих органів; нерозвиненість інноваційного ринку; внаслідок вищевказаних причин інвестори не бажають фінансувати інноваційні проекти.

Активізація інноваційної діяльності вимагає нових форм і методів впровадження досягнень науки і техніки, насамперед за рахунок розширення інноваційного ринку. Вадами розвитку інноваційного ринку є неринковий характер формування цін; безсистемність у визначенні безпосередніх замовників та споживачів виконаних розробок; відсутність аукціонних торгів інноваційних розробок; отсутствие инновационных бирж и эффективной реклами; дефіцит маркетингових досліджень; низька питома вага витрат на інноваційну діяльність у капіталовкладеннях; відсутність недержавних науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій.

Для ефективного розвитку інноваційної діяльності необхідно впровадження широкого спектру заходів: забезпечення фінансування ресурсами пріоритетних напрямів наукових розробок, розширення джерел фінансування на основі спеціальних цільових, венчурних фондів; створення механізмів державного стимулювання та ефективного використання приватних та іноземних інвестицій у наукоємні галузі, У пріоритетні науково-технічні розробки; розширення форм інфраструктури інноваційного ринку (технопарки, технополіси, бізнес-інкубатори, наукові центри, торговельні інноваційні біржі).

Необхідним є також розвиток інфраструктури інноваційного процесу, включаючи систему інформаційного забезпечення, систему експертизи, фінансово-економічну систему, виробничо-технологічну підтримку, систему сертифікації і просування розробок, систему підготовки і перепідготовки кадрів. Причиною відставання України в інноваційних розробках є слабка інфраструктура інноваційної діяльності, відсутність мотивацій товаровиробників до реалізації нововведення як способу конкурентної боротьби.

Таким чином, важливість інноваційної діяльності для стабільного економічного розвитку та державного регулювання цього процесу в даний час визнається не тільки в розвинених країнах, але і в більшості держав світу. Проте, реалізація Україною можливостей інноваційних досягнень у науці істотно ускладнюється негативними чинниками. Виправити ситуацію, що склалася може створення ефективних умов для розвитку інноваційної діяльності при підтримці з боку держави.

Литература:

1.     Курнышева И. Условия инновационного развития // Экономист. – 2009. - № 7. – С. 9-19.

2.     Бекетов Н.В. Современные тенденции развития науки и инновационной деятельности // Проблемы современной экономики. – № 3(15) – 2007.

4.    « Экономист» //Проблемы инновационной политики в условиях реформирования экономики - №4 2005 г. с. 40-42.