Гузенко О.П.,
Кукса О.Л., Химко О.Ю.,
Криворізький економічний
інститут ДВНЗ „КНЕУ ім. В. Гетьмана”
Теоретичне підґрунтя процесу управління пасивами
комерційного банку
У сучасній
банківській практиці під управлінням пасивами прийнято розуміти інтегрований
підхід до управління балансом банку, який розглядається як єдине ціле і
спрямовується на досягнення загальної мети підвищення прибутків за прийнятного
рівня ризику. При розробці системи управління структурою пасивів комерційні
банки відчувають значні проблеми, що ґрунтуються на постійному корегуванні
законодавчої площини. Така ситуація, з одного боку, викликана впровадженням
ринкових норм функціонування, з іншого боку, комерційні банки повинні
враховувати вимоги Національного банку України, а як наслідок, рівень
самостійності щодо формування якісного складу пасивів знижується. У сучасних
умовах нестабільності фінансових ринків та зростанням ризикованості діяльності
збалансоване управління пасивами розглядається як найефективніший підхід до
управління комерційним банком, що і обумовило актуальність обраного напрямку
дослідження.
Варто
зауважити, що проблемі управління пасивами комерційного банку присвячено праці
таких вчених як: Алексеєнко М.Д., Герасимович А.М., Кириченко О.А., Кіндрацька Л.М., Коттер Р, Міщенко В.І.,
Парасій-Вергуненко І.М., Примостка Л.О., Рид З., Синки Дж., Смит Р.
та інших. Усі автори схиляються до думки, що в процесі управління пасивами
банків достатньо багато проблем викликано відсутністю законодавчої площини
стосовно методологічних підходів щодо оцінювання окремих складових, які мають
суттєвий вплив на весь банківський менеджмент.
Очевидним є
те, що сутність пасивів комерційного банку розкривається через
їх можливість фінансування активів. В економічній літературі тлумачення
категорії „пасиви” зводиться до ресурсів, за рахунок яких здійснюються
кредитні, інвестиційні та інші активні операції банку. Більшість вчених-економістів
підкреслюють той факт, що пасиви представляють собою банківські ресурси. Їх
визначають як сукупність зобов’язань та капіталу, що належать постачальникам
коштів, або представляють ресурси комерційного банку як сукупність грошових
коштів, що надходять у розпорядження банку і використовуються ним для виконання
своїх зобов’язань.
Цілком
зрозумілим є той факт, що управління пасивами банку надає менеджменту
можливість управляти ризиком відсоткових ставок та ризиком ліквідності
координуванням рішень щодо джерел фінансування та напрямків розміщення коштів.
Нагадаємо, особливістю пасивів комерційного банку,
порівняно з іншими компонентами є висока частка коштів, залучених на різних
умовах, що значно перевищує власні кошти банку. Головними складовими структури
пасивів є власний капітал і зобов’язання банку. При цьому, власний капітал
банку являє собою грошові кошти та виражену у грошовій формі частину майна, які
належать його власникам, забезпечують економічну самостійність і фінансову
стійкість банку. Водночас, зобов’язання комерційного банку поділяються на залучені та
запозичені кошти, вони складають найбільшу питому вагу в пасивах банку.
Крім того,
теоретичні дослідження вказують на те, що методи управління пасивами
комерційного банку ґрунтуються на методах оцінювання ефективності
функціонування власного капіталу і зобов’язань. У більшості випадків процесу
управління ґрунтуються на методі коефіцієнтів, який здатен забезпечити
інформаційний потік для управлінських процесів у системі пасивів.
Як правило, у
банківській практиці використовуються фінансові методи управління з позиції власного
капіталу та цінові і нецінові методи з позиції зобов’язань. В цілому
управлінський цикл стосовно пасивів банку охоплює аналіз змін основних
складових, коефіцієнтний аналіз фінансового стану банку із урахуванням власного
капіталу та зобов’язань, а також всі процедури моніторингу системи формування
та використання ресурсів банку. Вивчення динаміки, складу і структури пасивів
комерційних банків показало, що у їх структурі найбільша питома вага належить
обсягу зобов’язань.
Теоретичні
дослідження показують, що в сучасних умовах функціонування вітчизняних
комерційних банків процес управління пасивами може бути вдосконалено на основі
наступних заходів: впровадження заходів націлених на оптимізацію обсягів
власного капіталу та зобов’язань із урахуванням їх співвідношення; проведення
постійних аналітичних досліджень, в контексті вивчення змін, які відбуваються
із складом і структурою власного капіталу та зобов’язаннями банку; впровадження
елементів планування і контролю у процес управління пасивами комерційного
банку, що забезпечить формування інформаційного потоку для прийняття більш
дієвих рішень та обов’язкова розробка та впровадження заходів розширення
клієнтської бази банку, що забезпечить збільшення депозитів як юридичних, так і
фізичних осіб.
Наприкінці
зауважимо, що процес удосконалення системи управління пасивами вітчизняних
комерційних банків повинен
спиратися на систему контролю за своєчасним виконанням поставлених завдань, які
передбачено стратегічною фінансовою програмою їх розвитку. Разом з тим, менеджерам
банків доцільно залучити метод фінансового прогнозу, який здатен визначити
оптимальну величину всіх складових пасивів банку та вказати більш дієвий
напрямок удосконалення в майбутньому. Лише такий підхід може забезпечити
прийняття більш адекватних та дієвих управлінських рішень, які відповідатимуть
наміченому стратегічному розвитку.
Література:
1.
Бицька Н. Банківський капітал в економіці України [Текст] / Н. Бицька // Вісник НБУ. – 2006. – С. 48-51.
2. Коваль С. Теоретичні основи
механізму формування власного капіталу банку [Текст] / С.
Коваль // Вісник ТНЕУ. – 2009 р. – №1.– С. 106-116.