Короткова А.С.

Науковий керівник: Фоміна М.В.

Донецький державний університет економіки і торгівлі

ім. М. Туган-Барановського, Україна

Інвестиції інноваційного спрямування як об’єктивна умова підвищення конкурентоспроможності підприємства

Проблема підвищення конкуренційності вітчизняних підприємств на міжнародних ринках в умовах глобалізації світової економіки і євроінтеграційних намірів України стає все більш актуальною. Серед напрямів вирішення цієї проблеми в багатьох наукових публікаціях відзначається необхідність якісного технологічного переозброєння підприємств на основі впровадження інновацій.

Поняття інновації охоплює досить широку сферу змін. Однак у загальноприйнятому значенні поняття інновації звужується до суттєвих, переломних, оригінальних змін. Відповідно до цієї думки інновація визначається як всяка думка, поведінка чи річ, котра є новою, оскільки якісно відрізняється від існуючих.

Інновацією є як новий виріб, що задовільняє абсолютно нові потреби, так і незначна зміна естетики виробу чи використання виробу загальновідомого, але суб'єктивно нового для споживача. Тому в багатьох випадках інноваціями називають зміни, які вже здійснювалися раніше, але які є для цього підприємства, фірми, організації новими.

Інновація не означає лише об'єктивно нових рішень, не мусить базуватись виключно на нових ідеях, методах, технологіях. Однак, пропозиція інновацій такого типу є значно меншою, ніж використання імітаційних, «косметичних» змін чи таких, які є комбінацією вже існуючих. Власне, останні найчастіше є предметом уваги підприємців.

Інновації можна розглядати з боку попиту чи пропозиції. Вони можуть бути ефектом проведення науково-дослідних робіт і тому ототожнюються з фазами циклу «дослідження - проектування - упровадження», однак більшість інновацій виникає без участі досліджень, головним чином як реакція на ринкові потреби. Багато інновацій залишається у сфері невикористаних шансів, багато з них не приносить очікуваних результатів або ж закінчується поразкою.

Головне значення для розвитку економіки має конкуренція, яка базується на інноваціях, а не конкуренція, яка реалізується на основі цін пропозиції. Управління більшістю підприємств базується на ринковій інформації й вимогах ринку, які визначають вид упроваджуваних інновацій. Інновація означає часто випадкову реакцію на потреби ринку (у тому числі й на конкуренцію), що супроводжується значним рівнем ризику, однак може призвести й до успіху, який, досягається завдяки належному управлінню.

Значення інновацій полягає в тому, що вони:

- становлять суттєвий фактор, який стимулює розвиток підприємства;

- є засобом уникнення і використання небезпек і загроз ринку;

- є елементом конкурентної боротьби.

Стрижнем розвитку підприємства повинен бути постійний пошук «нового» та відмова від «старого». У ситуації, коли проявляються незрозумілі й тривожні явища, більшість підприємців намагаються аналізувати ситуацію в межах досягнутого рівня інноваційного розвитку, тобто вважають, що причини необхідно шукати передусім у зовнішньому оточенні, оскільки до цього фірма працювала успішно. Оптимальне використання засобів теж є інновацією, хоч дає лише частину нагоди до змін. Натомість більшість з них полягає в іншому способі мислення, використанні нагоди, тобто на зміні існуючого становища, а не на його вдосконаленні. Це означає систематичну відмову від установленого порядку й пошук нових рішень.

Інновації здійснюються під впливом тиску оточення й економічної необхідності. Підприємці шукають можливостей для інвестування лише аж тоді, коли вироблювана продукція чи пропонована послуга перестають бути ефективними або ж попит на цей продукт стає меншим. Українським підприємцям не є притаманною природня схильність до інновацій, а, отже, прагнення й готовність до впровадження змін, а також пошук шляхів до впровадження інновацій незалежно від фінансової кондиції підприємства.

Підприємство, що не впроваджує інновацій, неодмінно старіє й занепадає.

Здатність і швидкість упровадження нових рішень у сферах технології, техніки, маркетингу, управління необхідно оцінювати в категоріях динаміки й масштабів їх упровадження. При цьому слід ураховувати, що основною метою інновацій є збільшення ефективності факторів виробництва підприємства.

Кінцевим результатом інновацій є зростання прибутку підприємства, якою би не була первинна мета здійснення інноваційних заходів (скорочення питомих витрат, збільшення продаж, підвищення якості продукції тощо), є стале отримання певної величини прибутку.

Ефективність здійснюваних інновацій не завжди відображає рівень інноваційності підприємства. Виходячи з того, що інноваційність відображає здатність підприємства не лише ефективно, але й швидко впроваджувати нові організаційно-технічні рішення, показник інноваційності повинен мати динамічний характер і відображати «реакцію» підприємства на інновації.

Результат упровадження інновацій залежить також від того, який рівень інноваційності має ця галузь і яким є рівень використовуваних технологій. Адже якщо цей рівень є низьким, упровадження інновацій викликає значне прискорення динаміки виробництва, що в межах регіону означає економічний розвиток. Тому важливо оцінювати не стільки короткотерміновий рівень інноваційності, скільки в межах стратегічного горизонту.

Література:

1. Сизоненко В. Підприємство / В. Сизоненко. – К.: Вікар, 2008.-С.123.

2. Бланк И. – К.: Итем ЛТД, 2007.- С.187.

3. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент. – М.: Бизнес Школа «Интел-Синтез», 2008. – С.