Филологические науки/

4. Теоретические и методологические проблемы  исследования языка.

Заплітна Т.В.

Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, Україна

До проблеми генезису англійських юридичних термінів

Англійська термінологічна лексика, у тому числі юридична, формувалася століттями. Ця терміносистема розвивається і далі, постійно змінюється, але водночас це єдина цілісна система, яка функціонує разом з людським суспільством.

В надрах сучасної лінгвістики виникла нова прикладна дисципліна — термінознавство, яка поступово уточнює свої самостійні функції на перетині кількох наук — лінгвістики, логіки та відповідних науково-технічних спеціальностей. Дослідники переважно по-різному розуміють проблематику, цілі та функціональні завдання термінологічних структур, концептуальні засади термінознавства як науки. По-різному розуміють поняття “термін”, “термінологічне словосполучення”. Немає єдності у тлумаченні теоретичних концепцій фахового термінознавства. Існує гостра необхідність подальшого розвитку термінознавства як науки, корекції та якісного (адекватного) формування її метамови. Найбільш загальна мета термінознавства —зробити процеси утворення та вживання термінологічних найменувань більш керованими, сприяти раціоналізації професійного спілкування, взаєморозумінню фахівців [4, с. 53].

Термінологія — це один з аспектів мови, який протягом останніх десятиліть розвивається з особливою інтенсивністю. Юридична термінологія – це підсистема в межах загальної лексичної системи мови. Науково-технічна термінологія, а особливо юридична, являє собою широкий шар лексики, що інтенсивно розвивається та активно взаємодіє з іншими шарами лексики, насамперед — загальновживаної. Тому вивчення закономірностей утворення термінологічної лексики, її структури та семантики, стало одним з найважливіших завдань сучасної лінгвістики [2, с. 31].

Питання генезису англійських юридичних термінів, що вживаються в економічному дискурсі, є специфічним. Наголосимо, що запозичення економічною терміносистемою юридичних терміноелементів зумовлено передусім суспільними процесами, міжсоціумними відносинами та економічним розвитком держави. Постійний економічний прогрес вимагає правового статусу у здійсненні економічних стосунків. Тому все частіше констатуємо функціонування юридичної термінології в економічній підмові. Привертає увагу та обставина, що процес “входження” юридичної термінології в мову різних сфер сягає корінням ще середньовіччя, коли вже починали зароджуватися правові та економічні відносини між певними соціогрупами.

Термінологічні одиниці надходять до мови різними шляхами. Перший шлях – надання статусу термінів загальновживаним лексичним одиницям рідної мови. Такий варіант утворення термінів не завжди є позитивним, оскільки тут часто мають місце переосмислення, метонімічне перенесення, коли слову приписується нове значення. З метою диференціації подібних лексичних одиниць терміни часто змінюють форму написання, вимови, відмінювання, наголосу [5, с. 101].

Окрему групу становлять так звані авторські терміни, створені або для номінації нового явища, яке раніше не було виявленим дослідниками, або для номінації уже відомого явища новим терміном, "по-своєму". Вірогідність їх закріплення в науці вища, коли вони створені для номінації нового явища, а не перейменування уже відомого [3, с. 156].

Потрібно також пам’ятати, що в науках, котрі розвиваються, утворення нових понять, а відповідно і нових термінологічних позначень – надзвичайно активний процес. Серед нових юридичних понять більшість – похідні від уже існуючих в даній сфері, тому нові багатослівні терміни нерідко будуються як похідні (деривати) термінів, створених раніше.

Більш популярним та виправданим є шлях утворення термінів шляхом запозичення з інших мов. На різних етапах становлення суспільства терміни запозичуються з різних мов, що зумовлено різними історичними умовами. Так, музична та комерційна термінологія провідних європейських мов є, в основному, італійського походження, театральна та поштова – французького, спортивна – англійського, навігаційна термінологія в українській, російській, англійській та деяких інших мовах складається, в основному, з голландських лексичних елементів, загальнотехнічна, реміснича та військова термінологія багатьох слов’янських мов має численні запозичення з німецької мови [5, с. 76].

Особливий тип запозичень — вживання слів і словотворчих моделей грецької та латинської мов. Такі терміни утворювалися на різних етапах розвитку мови і в різних терміносферах. Церковна термінологія у народів, що сповідують католицизм, складається, в основному, з латинських елементів, у православних народів — з грецьких. В деяких субмовах не завжди можна віддати перевагу будь-якій одній мові. Надто у теперішній час нові терміни нерідко утворюються за змішаним типом: один корінь грецького походження, інший — латинського (наприклад, слово "термінологія" складається з латинського елементу terminus — межа, та грецького logos — наука) [2, с. 10].

Терміни – це спосіб фіксації отриманого спеціального знання мовними засобами. Вплив мови на формування національної термінології певної галузі знання змушує вивчати властивості терміна крізь призму лінгвістичних категорій, оскільки кожна розвинена мова сформувала свої специфічні засоби термінотворення: терміноелементи, терміномоделі, шляхи утворення термінів. Різні мови характеризуються певними особливостями у сфері термінотворення завдяки специфічному устрою кожної окремої мови [4, с. 110].

Термінотворення здійснюється тими самими способами словотворення, що обслуговують мову в цілому: морфологічним (суфіксальний, префіксальний, складання основ), синтаксичним (утворення словосполучень), морфолого-синтаксичним (конверсія), семантичним (переосмислення слів загальнонаціональної мови на основі когнітивних процесів метафоризації та метонімізації). Окрім основних способів словотвору, в кожній мові існують так звані другорядні або нерегулярні типи словотвору.

В різних джерелах ми знаходимо таку класифікацію методів термінотворення з використанням внутрішніх мовних ресурсів:

1. переосмислення слів основного словникового фонду мови;

2. морфологічна деривація або карбування похідних слів від наявних термінів чи від загально лексичних одиниць;

3. гібридні слова з іншомовним коренем або афіксом, хоча вирішальну роль тут грають саме елементи власної мови;

4. словоскладення (compounding), такі терміни поєднують в собі дві або більше основ;

5. термінологічні словосполучення

6. семантична деривація – зміни в значенні слова (поява нового термінологічного значення в результаті спеціалізації, тобто звуження значення через конкретизацію; узагальнення значення в результаті розширення сфери використання терміна, тобто, коли терміни з однієї галузі науки, розвиваючи нове значення, переходять в інші, так виникає явище багатозначності терміна).

З використанням зовнішніх шляхів термінотворення може відбуватись через запозичення термінів з інших мов шляхом транслітерації терміна або зі збереженням його первинної форми шляхом калькування або ж описового перекладу. Зараз це дуже часто ми можемо спостерігати з юридичною термінологією через процес посилення в світовій економіці влади транснаціональних корпорацій за рахунок різкого ослаблення чи знищення національно-державного суверенітету. Невпинний розвиток науки і техніки зумовив розвиток термінологічних одиниць як об’єктів що відносяться до окремої галузі науки. Термінологізація юридичної лексики відбувається тими ж шляхами, що й будь-яка лексична термінологізація [3, с. 111].

Як свідчать спостереження, елементи юридичної терміносистеми, її форми і моделі беруть свій початок в англійській соціально-економічній лексиці середньовіччя. На подальших етапах історичного розвитку відбувається розширення семантики загальновживаних соціально-економічних систем на базі відповідних наукових дефініцій. Причому слова, які впродовж віків зберігали кореневу морфему, надалі набувають можливості різнопланової деривації, зокрема можуть оформлятися іншими суфіксами, не втрачаючи здебільшого первісного значення [1, с. 97].

Аналізуючи фактологічний матеріал, ми дійшли висновку, що юридичні терміни доцільно диференціювати за походженням їхніх основ. Це терміни, що є власномовними словами (група 1); що мають латинську (група 2) та французьку (група 3) основи. До групи 1 ми віднесли наступні терміни: deed, sale, settlor, share, strike та ін.(3% всієї зафіксованої кількості слів). До групи 2 — acceleration, alienation, contract, license, premium та інші (найбільша серед груп, 86% термінів). Група 3 містить наступні елементи: abandon, abatement, allotment, sabotage та ін.(11% всіх досліджених юридичних термінів). В деяких випадках спостерігається подвійне запозичення більшості термінів з латинської основою, які прийшли в англійську мову через старофранцузьку.

Література:

1. Гринев С.В. Введение в терминоведение / С.В. Гринев. – М.: Московский Лицей, 1993 – 340с.

2. Волкова И.Н. Стандартизация научно-технической терминологии. М.: Прогресс, 1984. – 286с.

3. Канделаки Т.Л. Семантика и мотивированность терминов. М.: Наука, 1977. – 308с.

4. Лейчик В.М. Терминоведение: предмет, методы, структура / В.М. Лейчик. 2-е изд. – М.: КомКнига, 2006. – 382с.

5. Лотте Д.С. Основы построения научно-технической терминологии. М.: Наука, 1961. – 365с.