Филологические науки/3.Теоретические и методологические проблемы исследования языка.

Дейнека В.М., Ковтун А.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Українська лексика – основа формування сучасної української маркетингової термінології

Актуальність статті зумовлена тим, що в наш час значно зросла інтенсивність розбудови галузевих термінологій, що безпосередньо пов’язано із сучасним рівнем науки, освіти, соціально-економічним розвитком суспільства. Окремі підсистеми сучасної української національної термінології залишаються ще недостатньо вивченими, з-поміж яких і терміносфера маркетингу. Сьогодні маркетинг послуговується своєю власною термінологією, яка вимагає впорядкування і стандартизації. Метою статті є дослідження появи й розвитку національних лексем, що формують основу сучасної термінології маркетингу.

За висновками дослідників, велику питому частку маркетингової термінологічної системи становлять терміни, сформовані ще в донауковий період у складі загальноекономічної термінології. З неї до ядра маркетингової термінології ввійшли в основному ті лексичні одиниці, що пов’язані із процесами обміну та виробництва, починаючи з найдавніших часів.

Обмін продуктами праці широко здійснювався вже в епоху Київської Русі, тому значна кількість східнослов’янських термінів, пов’язаних із процесами обміну, своїм корінням сягає давньоруської мови. Сюди належать слова товар, гроші, торгівля, ціна, купівля, продаж тощо, за участю яких утворюється велика кількість похідних термінів на позначення вузькоспеціальних маркетингових понять: купівельне рішення, купівельна поведінка, післяпродажне обслуговування, продаж пакетний, електронна торгівля, товарний знак, торгова марка, ціновий ряд, ціна рівновагова тощо.

Порівнюючи сучасний стан економічної лексики української мови з її давнім станом, виявляємо, що у сучасній маркетинговій термінології збереглося багато слів, які беруть початок із тим же значенням із давнього періоду: выкоуплєніє (викупівля); коуплєнина (покупка); заплата (плата); рынокъ (торгова площа, ринок); складъ (місце зберігання товару); скупити; товаръ (предмет купівлі-продажу, худоба, майно); торгь (місце, де відбувається торг; торгівля; угода про купівлю-продаж); торговый (торговий, торговельний); цєна (ціна); яковость (якість, кількість); торговникъ (торговець). Багато назв на той час уже мають виразну спеціалізацію. Функція більшості слів, як і в сучасній мові, подвійна, тобто вони позначають і загальновживані поняття, і спеціальні – зі сфери виробничих відносин і торгівлі.

Інтенсивне формування української економічної термінології припадає на другу половину ХІХ ст. і пов’язане як з інтенсивним розвитком української економічної науки, так і з певними суспільно-політичними процесами того часу. У цей час з’являються наукові й науково-публіцистичні праці економічної тематики, написані новою українською літературною мовою. У розвитку економічної термінології чітко простежується орієнтація в термінотворенні на засоби рідної мови і з’являються національні терміни: вивіз, закуп, розпродаж, попит, прибуток, торговий посередник, торговельний договір, товариство, вартість товару, внутрішній ринок, підприємство, доход, споживач.

У 20-х роках ХХ ст. у методиці термінологічної роботи українські вчені керувалися насамперед такими завданнями: наблизити фахову мову до народної мови і якнайповніше відбити зміст поняття зовнішньою формою. Учені ІУНМ прагнули використати в термінотворенні лексичний матеріал живої мови та літературних джерел із метою добору з можливих синонімічних варіантів такого слова, яке б найповніше відбивало специфічний для певної наукової галузі зміст, відмінний від інших уявлень, пов’язаних із розумінням цього слова. Одночасно із цілеспрямованою термінологічною роботою науковців відбувався процес стихійного термінотворення в народних колах для усвідомленого сприйняття й користування новими поняттями, що виникали з розвитком економіки, торгівлі.

Прагнення створити суто національну термінологію, з якомога меншою кількістю іншомовних термінів, відбито в паралельній фіксації в одному реєстрі поряд з адаптованим уже в мові іншомовним терміном його національного еквівалента. Наприклад, до вживаних і зафіксованих ще в дожовтневий час іншомовних термінів аукціон, експорт, імпорт, фрахт, реклама пропонуються їх термінологічні відповідники, утворені на національній основі: поторожка або торги; вивіз, довіз, перевізне; кон’юнктура – умови, обставини; лідер – провідник; ліцензія – дозвіл; стимул – спонука; конкуренція – перебій, суперництво; контрагент – рядчик; етикетка – наличко, наліпка; асортимент – вибір. В подальшій мовній практиці утвердився в термінологічній функції саме іншомовний варіант наведених термінів, у тому числі функціонують вони й досі в маркетинговій термінології, як і інші, що повністю адаптувалися в українській мові і завдяки своїм структурно-семантичним характеристикам виявилися більш придатними до виконання термінотворчої функції, ніж багато з пропонованих питомих одиниць.

Отже, формування національно-мовної основи маркетингової термінології тісно пов’язано з історією розвитку загальноекономічної термінології, у складі якої виникла значна кількість лексем, використаних у майбутньому для номінації маркетингових понять. Широке використання традиційних національних мовних засобів для формування термінології нової галузевої науки, якою є маркетинг, дозволяє зробити висновок про певну тенденцію до самозбереження національної мови в умовах термінологічної експансії.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Д'яков А.С. Основи термінотворення/А.С.Д'яков, Т.Р.Кияк, З.Б.Куделько. – К.: КМ Academia, 2000. – 216 с.

2. УТіС 2003:Українська термінологія і сучасність:Зб.наук.пр.–К.,2003.–Вип.V.–324с.