К. і. н.  Лебедєва Г.О.

Дніпродзержинський державний технічний університет, Україна

ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

 НА ОСНОВІ ХРИСТИЯНСЬКИХ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ

 

Сучасні світові культури визначають два типи духовності, дві світоглядні матриці, дві системи культурних координат. Захід розвиває технічний принцип освоєння світу. Схід - морально-релігійний. Захід виступає ініціатором інноваційних технологій. Схід - духовних ініціатив. Всі світові релігії зародилися на Сході, потім прийшли на Захід.

Сьогодні можна стверджувати, що західна модель, у нинішньому її варіанті виробництва і споживання, грубий тиск на природне середовище являє собою тупикову гілку в розвитку світової цивілізації. Перемога у світі західного принципу «мати» означає крах не тільки споживчого суспільства, але й людства в цілому в наслідок втрати духовного стрижня. Особистість там формується як атомізована одиниця, яка в силу обставин повинна перейматися своїми вузькими споживацькими інтересами. Західні ідеологічні настанови спрямовують людину лише на одержання задоволень і для цього через потужну пропагандистську машину формують безліч штучних потреб.

Нажаль, після проголошення незалежності у нашій країні важливі для її долі рішення приймалися шляхом запозичення західної моделі розвитку, яка навіть на теоретичному рівні була слабко опрацьована, а отже, й адаптована до української дійсності, ментальності. Прийняті рішення реалізовувалися відразу в масштабі всієї країни. Питання ж персональної відповідальності навіть не ставилося.

Тимчасом серйозні кризові явища, пов’язані з процесом глобалізації ринкових відносин капіталістичного типу та супутніми їм тенденціями справляють негативний, руйнівний вплив на національні традиції, звичаї, культурний рівень нації у цілому. Серед дітей і молоді падає духовність, що пояснюється насамперед зниженням рівня життя в Україні, відсутністю соціальної захищеності, явним і прихо­ваним безробіттям, інфляцією, невизначеністю моральних орієнтирів у по­літиці держави й повсякденному житті.

Наші діти копіюють західний стиль життя і поступово стають схожими один  на одного. Засоби масової інформації та кому­нікації дедалі більше негативно впливають на суспільство й особливо на молодь, про­пагують насилля, зброю, силу, прищеплюють аморальність і цинічне ставлення до повсякдення. Відтак відбувається маніпуляція емоціями і, як наслідок, змінюються духовні цінності, а ми не маємо проти цього «зброї».

Усе це призво­дить до відчуження молоді від моралі, спонукає їх до власних пошу­ків самореалізації, інколи в субкультурі, андеграундній культурі, і врешті-решт до певного заперечення духовності й моральності як таких. Ці процеси посилюються кризовим станом сучасної сім'ї, яка перестає відігравати роль головного каналу доручення дитини до моральних начал і джерела розвитку моральності.

У ситуації гострого дефіциту ціннісних установок і орієнтацій в країні на нашу думку, саме христи­янські моральні цінності повинні відігра­вати дедалі вагомішу роль. Християнські цінності - це наш загальнонаціональний скарб, який є найвищим і цілісним здобутком українського народу, основою його єдності, самобутності та національної ідентичності. Ми повинні пам’ятати, що у нас, українців, свій особливий християнський духовний світ і оригінальна культура, яка складалася століттями.

Отже, ви­никає потреба у визначенні основних засад, цілей, напрямів, змісту, форм і методів формування духовності на основі православ’я, які разом з іншими складови­ми сприятимуть розвитку й формуванню духовної високоморальної особи­стості. Зважаючи на те, що через відсутність єдиної держави протягом століть Україна не становила собою єдиного інформаційного і культурного простору, перед українськими християнами, небайдужими до долі власної культури та відповідальними за неї, стоїть завдання її популяризації та розвитку. Для цього необхідно усіляко вибудовувати взаємини церкви  з громадянським суспільством, йти на контакт з громадськими організаціями, творчою інтелігенцією тощо, особливо в соціальній роботі, просвітництві працювати над відродженням власної історичної і культурної самобутності, традицій українського православ'я, позбуватись комплексу меншовартості, пасивного наслідування західних країн.

 В основу нашої концепції покладено положення про те, що християнські мо­ральні цінності є раціональною сферою, складовими гуманітарних наук, гуманістичними постулатами, значення і суть яких розкриваються за­вдяки виховному впливу на духовний світ людини через почуттєво-емоційну сферу. Досягнення української християнської культури є важливими опорними пунктами національної системи освіти. "Християнська етика", "Християнська етика в українській культурі" та інші курси вже викладаються в різних областях України. Значна кількість ентузіастів в системі середньої та вищої освіти розробляють різноманітну тематику, досліджують помітні культурні та історичні явища з позиції християнської культури. І ми сьогодні з усією відповідальністю маємо ставитися до формування високого національного ідеалу, гуманістичного за своїм спрямуванням і змістом, розмаїтого й багатого на форми та способи його вираження.

 Традиції, звичаї і обряди – це та наша спільна історія, яка живить і єднає нас. Інтеграція християнських традицій, звичаїв і обрядів детермінується конкретними умовами та потребами людей у забезпеченні спадкоємності поколінь, передачі соціального і духовного досвіду молодим поколінням. Там, де ігнорувалися, знищувалися, нівелювалися традиції народу, там збіднювався його дух, занепадала культура, процвітали обскурантизм, свавілля, грубість і жорстокість.

Було б помилкою вважати, що всі вказані проблеми суспільства властиві лише Україні. У багатьох країнах сучасного світу люди стурбовані станом виховання молодого покоління. І кожного разу приходять до висновку: лише спільними зусиллями сім’ї, школи і Церкви можливо позитивно вплинути на стан сучасного суспільства.