Штепа О.О., асистент кафедри правознавства Полтавськго національнго педагогічного університету імені В.Г. Короленка

 

ДІЯЛЬНІСТЬ ПАТЕНТНОГО ПОВІРЕНОГО З ОХОРОНИ ПРАВ НА ПРОМИСЛОВІ ЗРАЗКИ: ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

 

Відповідно до п.2 Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), вони покликані надавати фізичним і юридичним особам допомогу і послуги, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, представляти інтереси цих осіб у Державному департаменті, а також судових органах, кредитних установах, у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами [1;c.156-157].

Пункт 8 Положення визначає, що патентний повірений діє за дорученням особи, яку він представляє. Це доручення засвідчується договором, довіреністю або іншим документом, що підтверджує його повноваження відповідно до законодавства. Пункт 14 Положення визначає, що патентний повірений має право займатись своєю діяльністю індивідуально або разом з іншими патентними повіреними, створювати патентні агенства, фірми, бюро, контори, тощо з правами юридичної особи, а також працювати за наймом. Українське законодавство не виділяє представників в сфері інтелектуальної власності, що працюють за наймом, в окрему категорію [2;c.57-58].

Патентний повірений повинен бути громадянином України, який:

- постійно проживає в Україні;

-має повну вищу освіту у будь-якій галузі, а також повну вищу освіту у сфері охорони інтелектуальної власності;

- має не менш, як п'ятирічний досвід практичної роботи у сфері охорони інтелектуальнї власності;

- склав кваліфікаційні екзамени, пройшов атестацію і одержав свідоцтво на право займатися діяльністю патентного повіреного [3;c.62].

Все частіше юридичні особи,  здобуваючи прав на промисловий зразок та їх власники, віддають перевагу послугам патентних повірених, а не власних адвокатів чи юристів компаній при укладенні ліцензійних угод, при подачі заявки до Держдепартаменту та у справах,  пов'язаних з охороною цих об'єктів.

Така практика пов'язана в перщу чергу з тим, що використання кожного з об'єктів інтелектиальної власності має свої спецефічні особливості, з якими обізнаний далеко не кожний юрист. Використання промислового зразка в Україні пов'язане з тенденцією розвитку законодавства в сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності. У зв'язку з цим не тільке українське, а й міжнародне законодавство висуває вимоги щодо критеріїв охороноздатності промислових зразків: новизни, оригінальності та індивідуальності.

Патентний првірений може надати клієнту послуги не тільки з належного оформлення заяви і підготовки необхідних документів для отримання прав на промисловий зразок, він також зможе обрати і рекомендувати клієнту реєструвати ті промислові зразки, які можна ефективно використовувати в торгівлі. Такі спеціалісти мають широкий досвід у використанні промислових зразків, включаючи практику адміністративного і судового захисту порушених прав на промисловий зразок, тому патентні повірені спрямовують свою роботу так, щоб мати досвід в галузі системи охорони промислових зразків в різних країнах, бути обізнаними про їх відмінності. Сааме такий досвід дає можливість здобути охорону на промисловий зразок, призначений для використання в усіх країнах світу [1;c.157].

Діяльність патентних повірених з охорони прав на промислові зразки повинна також включати в себе і міжнародну складову, оскільки виробники, які дбають про реєстрацію промислового зразка на власну продукцію, як правило, прагнуть розширювати ринки її збуту за кордон. Тут патентним повіреним у нагоді стають знання основ права інтелектуальної власності в інших країнах [1;c. 159].

Звернення до послуг патентних повірених також пов'язане з тим, що проведення належної реєстрації і реальна відповідність промислового зразка всім критеріям, які висуваються українським законодавством для набуття статусу патентоспроможного знака, а у випадках, коли промисловий зразок використовуватиметься в інших країнах, вимоги патентоспроможності, що висуваються законодавством цих країн і міжнародним законодавством, дозволить уникнути використання промислового зразка на шкоду репутації виробника іншою недобросовісною особою з метою отримання прибутку від випуску продукції з використкнням просунутого і відомого на ринку промислового зразка. У протилежному випадку можна забезпечити охорону промислового зразка відповідно до законодавства про недобросовісну конкуренцію, хоча при цьому умови охорони, гарантовані права і компенсація за їх порушення зовсім інші.

 Тож діяльність патентного повіреного з охорони прав на промисловий зразок полягає у запезпеченні виключного права його власника на захист від несанкціонованого використання, копіювання та імітації третіми особами. Враховуючи це, роль патентного повіреного полягає у створенні ефективної системи охорони, що приносить користь не тільки власнику, а й суспільству загалом, забезпечуючи сумлінну конкуренцію і дотримання прав добросовісної торгівлі.

 

                                        ЛІТЕРАТУРА

 

1)                                                                                                                                                                                                                                    Огнев'юк Г.З. Особливості діяльності патентного повіреного з охорони прав на промислові зразки // Бюлетень міністерства юстиції України. – 2009. - №4/5. – С. 156 – 161.

2)                                                                                                                                                                                                                                    Огнев'юк Г.З. Правові форми діяльності представників у справах інтелектуальної власності // Теорія та практика інтелектуальної власності . – 2008. - №6. – С. 53 – 59.

3)                                                                                                                                                                                                                                    Тверезенко О. Правове регулювання атестації патентних повірених // Інтелектуальна власність. – 2008. - №2. – С. 62 – 68.