Право/.10 Хозяйственное право

Старший викладач Колісниченко Н.І.

Студентка 4 курсу Ніколенко К.В.

Криворізький економічний інститут Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана, Україна

Процесуально-правові проблеми перегляду рішень місцевих господарських судів в апеляційному порядку та шляхи їх вирішення

Незважаючи на глибоку політичну кризу в Україні, реформа вітчизняної судової системи знаходиться в постійній динаміці. Адже правосуддя має постійно і безперервно удосконалюватися. Вітчизняний і світовий досвід свідчить, що судова реформа по своїй суті є нескінченною, оскільки на сьогодні в світі немає жодної країни, яка б вважала, що її правосуддя настільки досконале, що далі його поліпшувати не потрібно.

Метою дослідження статті є з’ясування процесуально-правових засад інституту апеляційного оскарження рішень місцевих господарських судів, дослідження порядку розгляду господарських справ в суді апеляційної інстанції та виявлення процесуально-правових проблем перегляду рішень місцевих господарських судів в апеляційному порядку.

Для досягнення цієї мети в процесі дослідження ставляться такі основні завдання:

· виявити тенденції розвитку інституту апеляційного оскарження рішень місцевих господарських судів у призмі процесуально-правової реформи в Україні;

· дослідити основні проблеми апеляційного оскарження рішень місцевих господарських судів;

· на базі проведеного дослідження сформулювати основні положення, спрямовані на вдосконалення інституту апеляційного оскарження рішень місцевих господарських судів.

Об’єктом дослідження статті є процесуальні проблеми , що виникають під час перегляду судових рішень місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

Удосконалення господарського процесуального законодавства, а саме, розроблення проекту нового Господарського процесуального кодексу України (далі – Проект) зумовлене:

По-перше, необхідністю встановлення належного правового регулювання процедури здійснення господарського судочинства відповідно до міжнародних актів у цій сфері, приведення національного законодавства у відповідність зі стандартами Ради Європи, що стосуються підвищення ефективності судового захисту;

По-друге, новий господарський процесуальний закон спрямований на усунення прогалин у чинному ГПК України;

По-третє, Проект спрямований на узгодження з Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК України) підходів до основних питань судочинства;

По-четверте, не менш важливими чинниками, що зумовлюють потребу у прийнятті нового ГПК України, є необхідність розмежування повноважень загальних та господарських судів із розгляду справ, чіткого відображення ролі та повноважень господарського суду, розроблення адекватної процесуальної форми вирішення спорів, що виникають у господарській діяльності в умовах ринкових перетворень в Україні, реформування матеріального законодавства тощо [7, с. 56].

Вимоги щодо реформування і становлення незалежної та справедливої судової влади відповідно до стандартів Ради Європи містяться в Конституції України, Законі України «Про судоустрій України». Найважливішим і найгострішим аспектом судової реформи завжди було і залишається питання щодо реформування саме господарського процесу. Існує чимало факторів, що перешкоджають нормальній роботі органів правосуддя. У ході практичної реалізації законодавства про судоустрій виникли проблеми, що потребують спеціального дослідження та теоретичного осмислення. Чи не найбільшою мірою це стосується саме діяльності господарських судів, які безпосередньо здійснюють розгляд справ між суб'єктами господарювання.

Основні проблеми у правозастосовній практиці пов'язані з тим, що у законі взагалі відсутнє визначення поняття апеляції, не чітко визначено право на апеляційне оскарження осіб, які не приймали участь у розгляді справи, чинні правові норми містять неузгоджені між собою положення щодо повноважень суду апеляційної інстанції і підстав для скасування судових рішень тощо [4, с. 25].

Проблемами, що виникають в процесі функціонування інституту апеляційного господарського судочинства в Україні, є наступні:

1. Діючим ГПК України чітко встановлено, що правом апеляційного оскарження мають скористатися лише сторони судового розгляду справи у суді першої інстанції та прокурор, проте, такого права не мають особи, що не брали участі у розгляді справи, однак суд першої інстанції вирішив питання щодо їх прав та обов’язків;

2. У разі пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою (поданням) особою, що пропустила цей строк, має подаватися заява про його відновлення. Однак, законодавцем не визначено чіткої вимоги до її змісту та форми подання;

3. Відсутність чіткого регулювання повноважень суду першої інстанції при надходженні апеляційних скарг на ухвали суду, що не можуть бути оскаржені. Діючим законодавством визначено лише обов’язок суду щодо надсилання такої скарги до апеляційної інстанції разом з матеріалами справи.

4. Чинним ГПК України не передбачено дії апеляційних господарських судів в разі надходження на їх адресу тільки апеляційної скарги (подання). На практиці це виражається лише у надсиланні апеляційної скарги (подання) разом з матеріалами справи до суду першої інстанції для повернення вказаної апеляційної скарги (подання) [5, с. 46].

5. Процесуальні права сторони у спорі в багатьох випадках нехтуються опонентом, зокрема, і шляхом штучного затягування вирішення справи. Хоча за змістом ст.22 ГПК України позивач і відповідач як учасники судового розгляду не тільки мають рівні процесуальні права, але й зобов'язані добросовісно ними користуватися, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони та вживати всіх заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи [1, ст. 22].

6. Господарський суд, здійснюючи судочинство із застосуванням норм процесуального закону, в рамках процедури розгляду справ стає заручником низки неефективних норм чинного ГПК України. Причини виникнення такої ситуації є різними, але одна з них – недосконалість процедури розгляду господарських спорів саме в першій інстанції. До такого висновку можна дійти, аналізуючи норми чинного ГПК України, які передбачають можливість апеляційного (касаційного) оскарження процесуальних дій суду, оформлених відповідними ухвалами як окремими процесуальними документами.

7. За змістом ст.43-7 ГПК України ухвала про вжиття запобіжних заходів виконується негайно в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Крім того, на ухвали про відмову в задоволенні заяви про залишення без змін ухвали про вжиття запобіжних заходів або їх зміну чи скасування, винесених у порядку ст.43-7 ГПК України (скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів), може бути подана апеляційна скарга, подання якої не зупиняє виконання ухвали. Виходячи з цього, зацікавлений у затягуванні вирішення справи учасник судового процесу ще до подання позову має можливість скористатися своїми процесуальними правами недобросовісно [1, ст.43-7].

Дослідивши зміст основних проблем, що виникають в процесі апеляційного оскарження рішень місцевого господарського суду, можна дійти висновку, що потреба в прийняті нового Господарського процесуального кодексу України стає все більш актуальною.

Норми чинного господарського процесуального закону, на жаль, далекі від досконалості, а деякі з них, за умови недобросовісного використання їх приписів, взагалі є гальмом для оперативного судового розгляду. Вихід із ситуації вбачається, з одного боку, складним, а з іншого – простим: у новому ГПК України необхідно чітко передбачити процедуру оскарження рішень, які оформлюються окремим процесуальним документом, та окремою нормою передбачити чіткий перелік ухвал і рішень, що можуть бути предметом розгляду в суді вищої інстанції за умови їх апеляційного або касаційного оскарження.

Хоча проектом ГПК України і передбачається подання окремої скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій перелік таких ухвал і рішень потребує уточнення і розширення.

Як зазначають автори Проекту, новий ГПК України спрямований на узгодження з цивільним процесуальним законом підходів до основних питань судочинства. Це, як відомо, зумовлено намаганням зблизити та уніфікувати обидва процеси. Фактично, це означає, що Проект ґрунтується якщо і не на однакових, проте схожих із ЦПК України підходах до основних інститутів процесуального права [2, с. 189].

Разом із тим вітчизняний господарський процес має змістовні відмінності від цивільного процесу, тому, враховуючи особливості провадження у справах, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, судді і наполягали на суттєвих змінах у законопроекті. Зокрема, найважчими були питання інститутів відмови у прийнятті позовної заяви, повернення та залишення заяви без руху, повторної касації та її повноважень, введення інституту запобіжних заходів тощо.

Суттєві зміни запроваджуються в інститутах перегляду судових актів. Зокрема, з урахуванням світового досвіду набуло нового значення положення щодо апеляційного та касаційного оскарження рішень господарського суду. Вперше в українському судочинстві проект запроваджує інститут відмови у прийнятті як апеляційної, так і касаційної скарги. Цей інститут має розв'язати проблему відсутності у чинному процесуальному законі адекватного процесуального реагування, зокрема, на випадки подання апеляційних скарг, які не можуть бути предметом апеляційного та касаційного перегляду [2, розділ 3].

В Проекті, на відміну від чинного ГПК України, більш послідовно реалізовано право касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення судами першої та апеляційної інстанції обставин справи. За проектом логічним наслідком встановлення касаційною інстанцією неповного з'ясування судами першої та апеляційної інстанції обставин, що мають значення для встановлення прав та обов'язків сторін у справі, є скасування рішення цих судів і передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Такий наслідок безпосередньо випливає з повноважень касаційної інстанції, яка не має права встановлювати обставини справи.

Більш того, судова практика виявила необхідність включення до Проекту норми про право суду апеляційної інстанції зупинити виконання рішення місцевого господарського суду у випадках, коли апеляційним судом відновлено пропущений стороною або прокурором строк апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, за умови, що рішення суду першої інстанції ще не виконано [1, ст. 97].

У світлі виявлених проблем, заслуговують на увагу основні новели Проекту, що в майбутньому вдосконалять інститут апеляційного господарського судочинства в Україні, зокрема:

1. Суб’єктами апеляційного оскарження за діючим ГПК України вважаються сторони та прокурор. Вбачається за необхідне зазначити, що суб’єктами апеляційного оскарження мають бути не тільки сторони, що брали участь у розгляді справи у суді першої інстанції, та прокурор, а також особи, що не приймали участі у розгляді справи, проте судове рішення першої інстанції порушило їх права та законні інтереси. Отже, в Проекті передбачено наступне коло суб’єктів апеляційного оскарження: а) сторони; б) треті особи та інші особи залучені до участі у розгляді справи; в) особи, які хоча і не були залучені до участі у справі, але щодо яких суд при розгляді справи у першій інстанції вирішив питання про їх права та обов’язки; г) прокурор.

2. Зі змісту юридичної практики вбачається досить відвертим бажання сторін затягнути процес шляхом оскарження ухвал, що не підлягають оскарженню. Тому в Проекті суд першої інстанції наділено повноваженнями відносно повернення апеляцій на ухвали, що не можуть бути оскаржені до апеляційного господарського суду.

3. Стаття 97 чинного ГПК України не передбачає дії суду апеляційної інстанції в ситуації, коли апеляційна скарга надходить до апеляційного господарського суду не у встановленому порядку, тобто через місцевий господарський суд, який постановив оскаржуване рішення разом зі справою направив його до апеляційного суду. Таким чином, апеляційний господарський суд, який отримав апеляційну скаргу безпосередньо від сторони у справі, не має законних підстав для її повернення, що по суті заохочує учасників процесу до порушення встановленого порядку. Так, Проектом передбачено, що у разі надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, вона повертається стороні як направлена не в порядку, що передбачений процесуальним законом [1, ст. 97].

4. В частині 2 статті 93 чинного ГПК України передбачено, що відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом. Проте ні підстави, ні порядок відновлення вказаного пропущеного строку чинним ГПК України не передбачені. Тому Проектом уточнено порядок відновлення строку на подачу апеляцій з метою уникнення фактів, коли, незважаючи на відновлення строку на оскарження, вживаються заходи щодо примусового виконання судових рішень [1, ст. 93].

5. Діючим ГПК України не передбачено такої підстави повернення апеляційної скарги, як відмова у відновленні пропущеного строку. Більш того, порядок обґрунтування змісту ухвали про повернення апеляційної скарги чітко не встановлено. Водночас у разі такої відмови скарга не підлягає прийняттю апеляційним судом. Проектом пропонується вказувати у згаданій ухвалі, що відхилення господарським судом клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги виключає можливість її прийняття та розгляду, у зв’язку з чим вона підлягає поверненню скаржникові.

Отже, майбутнє прийняття нового Господарського процесуального кодексу України не лише сприятиме збереженню нормативних положень чинного процесуального закону, які виправдали себе на практиці, а й сформує з певними корективами, яких вимагає судова практика, і завдання господарського суду. Разом з тим проект включить ряд нових процесуальних інститутів та окремих правил, що вдосконалять порядок вирішення спорів, забезпечить всебічний, повний та об’єктивний розгляд справ і уніфікують судовий процес. Новий ГПК України має не лише забезпечити належне правове врегулювання порядку здійснення господарського судочинства, а й стати важливим кроком у напрямі завершення судової реформи в Україні.

Список використаних джерел:

1. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України – 1992. – № 6.

2. Проект Господарського процесуального кодексу України / Проекти законів Верховної Ради України IV скликання. – № 2178. –06.03.2008 р.

3. Балюк І.А. Господарське процесуальне право: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2002, 247 с.

4. Бондаренко І. Судова система України та її реформування у сучасних умовах. // Право України. – 2008. – № 8, ст. 22-27.

5. Васильченко В.П. Поняття і сутність апеляційного оскарження рішень місцевих господарських судів.//Право України. – 2006. – № 4,ст.45-47.

6. Володін В.Г. Поняття апеляції в господарському процесі. // Юридична практика. – 2007. – № 20, ст. 89-93.

7. Горбаченко Л.Р. Реформування господарського процесу: нагальні проблеми сучасності. // Право України. – 2007.- № 8, ст. 55-59.