Экономические науки / 14.Экономическая теория.

Скірка Н.Я., Попіна І.С., Іванкевич О.В.

Львівська комерційна академія

ГРОШОВО-КРЕДИТНІ ЧИННИКИ РЕГУЛЮВАННЯ СТРУКТУРНИХ ЗРУШЕНЬ ТА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Вагому роль в регулюванні та пожвавленні інвестиційних процесів відграє грошово-кредитна політика держави. При цьому нерідко виникає дилема між проведенням стимулювальної монетарної політики та утримання адекватного рівня інфляції, зокрема в умовах зростання цін на енергоносії. При цьому, розглядаючи можливість застосування інфляційного таргетування як стратегії монетарного розвитку економіки України, доцільно виділити її основні завдання: перехід від переважно бюджетно-податкових заходів державного регуляторного впливу до грошово-кредитних; усунення жорстких зобов’язань з боку держави щодо інших цілей економічної політики, таких як валютний курс та значні соціальні гарантії; пожвавлення динаміки розвитку внутрішнього фінансового ринку та банківського сектору економіки країни.

Важливим питанням при формуванні механізму монетарного регулювання є обґрунтування короткострокового та довгострокового цільового показника інфляції. Потрібно врахувати досвід країн, що розвиваються, коли визначення в якості основного об’єкту монетарного регулювання динаміки інфляційних процесів та застосування інструментів жорсткого їх обмеження може призвести до погіршення умов функціонування суб’єктів підприємницького сектору країни. В умовах структурних та інституціональних перетворень інфляція виступає чинником підвищення виробничої ефективності. Крім того помірні темпи інфляції створюють додаткові стимули для акумулювання та залучення фінансових ресурсів в інвестиційний процес.

Саме тому, в період структурних перетворень доцільним є визначення середньострокового інфляційного орієнтиру на рівні 7-9%, а в якості довгострокового значення – рівня, який є характерним для збалансованих ринкових економік – 3%. При цьому стабільність національної грошової одиниці може бути досягнуто лише за умови, що заходи монетарного регулювання будуть забезпечувати як внутрішню, так і зовнішню стабільність. Тому основна стратегія монетарного регулювання Національного банку України може бути визначена як стратегія таргетування обмінного курсу, тобто пріоритет надається саме досягненню зовнішньої стабільності. Це зумовлено вибором експортно-розширювального варіанту економічного розвитку; необхідністю захисту національного товаровиробника на внутрішньому ринку; здійсненням емісії головним чином через валютний ринок.

Крім того, проведений аналіз статистичних даних доводить, що прискорення темпів інфляції в останні роки в значному ступені спричинене дією немонетарних чинників. Застосування принципів жорсткого типу монетарного регулювання призводить лише до погіршення динаміки розвитку реального сектору країни та уповільнення динаміки зростання основних макроекономічних показників.

На основі аналізу статистичної інформації за період 1996-2007 рр. Можна зробити висновок про позитивний вплив зростання рівня монетаризації ВВП України на зростання номінального ВВП та про існування часового лагу в два роки між фактом зростання грошової маси у формуванні ВВП та зростанням обсягу ВВП.

Зазначимо, що зростання грошової маси спричиняє позитивний вплив на динаміку економічного розвитку лише за умови, що основна частина приросту спрямовується на інвестиційну діяльність, а не на зростання споживчого попиту на товарному ринку країни.

Переважання в структурі грошової маси України частки коштів фізичних осіб (69,7% від загального обсягу) та збільшення обсягів заощаджень фізичних осіб (з 34,61% в 2000 р. до 78,82% від обсягу коштів фізичних осіб у 2006 р.) дозволяє визначити їх як основне джерело пожвавлення внутрішньої інвестиційної активності. Заходи монетарного регулювання повинні бути спрямовані на активне залучення цієї частки грошової маси до процесу розширеного виробництва.

Аналіз ефектів монетарного каналу грошово-кредитного регулювання, проведений на основі статистичних даних за 1996-2007 рр. дозволяє виявити залежність між зростанням грошової маси (М₃), динамікою індексу споживчих цін та приростом реального ВВП. Визначено, що до 2000 року зростання грошової маси виступало вагомим чинником прискорення динаміки інфляційних процесів. Проте в подальшому перше місце в якості чинників впливу переходить до чинників немонетарного характеру.

Дослідження кількісних аспектів впливу приросту грошової маси на темпи приросту реального ВВП за допомогою формування двох факторної економетричної моделі дозволило визначити наступні залежності:

- при незмінному темпі зростання індексу споживчих цін приріст грошової маси на 10% у рік забезпечує приріст реального обсягу ВВП на 1,49% в рік;

- за умови збереження темпів зростання середнього рівня цін на рівні 10% для забезпечення збільшення обсягів реального ВВП на 10% необхідним є забезпечення приросту грошової маси в Україні на 40,5% в рік;

Проведені розрахунки доводять, що для умов української економіки зростання грошової маси радше призводить до прискорення темпів економічного розвитку, аніж є чинником зростання середнього рівня цін.

Зміна структури грошової бази, яка пов’язана зі зменшенням частки грошей поза банками та збільшенням резервних коштів банків доводить зростання ролі кредитного каналу монетарної трансмісії.

Дослідження структури кредитів наданих суб’єктам господарювання банківською системою України відображає ситуацію, коли основна їх частка припадає на види економічної діяльності, що не відносяться до матеріального виробництва: торгівлю, будівництво, діяльність транспорту та зв’язку, операції з нерухомим майном. З іншого боку, галузі сільського господарства, добувної та переробної промисловості забезпечують розвиток товарного ринку країни. Зменшення обсягів кредитів на їх розвиток призводить до уповільнення обсягів товарного випуску, що є чинником прискорення динаміки зростання середнього рівня цін.

Канал процентної ставки в Україні забезпечує вплив заходів монетарного регулювання на динаміку розвитку реального сектору країни шляхом зменшення величини процентної ставки банків за кредитами у національній валюті. Визначення математичної залежності між величиною процентної ставки та обсягами інвестицій в основний капітал на основі статистичної звітності за 2001-2007 рр. дозволило виявити, що при незмінних інших умовах, зменшення величини процентної ставки за кредитами на 1% призводить до зростання обсягу інвестицій в основний капітал на 13,2%.

Застосування ефектів валютного каналу дозволить стабілізувати обсяги чистого експорту країни (що є важливим чинником стабілізації економічної ситуації в країні), а також позитивним чином вплинути на інфляційні очікування суб’єктів економічної діяльності та фізичних осіб, обсяг заощаджень населення в іноземній валюті.