Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Інфляція в Україні: проблеми, ризики, перспективи

Інфляція залишається актуальною проблемою для всіх країн світу, а стримування інфляційних процесів – однією з цілей економічної політики урядів. Причини провокування інфляціїї в нашій країні та засоби її подолання широко досліджуються у вітчизняній науковій літературі. Проте сьогодні вже немає суперечностей щодо природи інфляції, так як практично всі науковці сходяться на тому, що інфляція стимулюється внаслідок монетарних і немонетарних чинників.

Тривалий час вважали, що причиною високих темпів інфляції в Україні є дефіцит державного бюджету, який фінансується за рахунок збільшення обсягів грошової маси.Однак у післякризовий період, попри скорочення дефіциту бюджету, в українській економіці збереглися доволі високі темпи інфляції, які, зазвичай, визначаються двозначним показником. Нині очевидно, що її рівень визначають і немонетарні чинники, такі як інфляція витрат (зокрема, зростання цін на енергоносії), структурні особливості економіки (дисбаланс видів господарської діяльності, деформована структура економіки), інфляційні очікування,. Девальвація національної валют тощо. Все це свідчить про те, що проблема інфляції є складною і багатогранною[1].

Україна знаходиться на етапі циклічного уповільнення економічного розвитку. За цих умов зростання цін особливо небезпечне.

При боротьбі з інфляцією необхідно, в першу чергу, звернути увагу на ключові елементи цінового росту. У вересні цього року інфляція вже становить 14,4% відносно вересня минулого року. Ціни на хліб зросли на 11%, на борошно – на 38%, на м’ясо – на 35%, на яйця – на 50%.

Ритейлори з різних регіонів України стверджують, що ажіотажний попит на сонячникову олію, м’ясо та яйця (який ніби-то спровокований торгівцями) насправді склався в результаті недопостачання цієї продукції в мережі виробниками. Наприклад, замовлення великих мереж задовольнялися постачальниками лише на 60% від потреби, малих підприємств – лише на 10%дрібні ж гравці кажуть, що отримують лише 10% від замовлення.

Також зростання цін викликано зростанням світових цін на молоко, зерно, соняшникову олію. Крім того, продукти харчування майже не дорожчали у 2005-2006 рр.

Висока і нестабільна інфляція є неприйнятною для економіки, оскільки:

- по-перше, унеможливлюється забезпечення високої довгострокової економічної динаміки, адже нестабільна, висока, а тим більше зростаюча інфляція разом із недосконалим законодавством спричиняє невизначеність з боку всіх учасників економічного процесу щодо прийняття рішень (передусім про кредитування та інвестування на тривалу перспективу);

- по-друге, висока і особливо стрибкоподібна інфляція не дає змоги знижувати рівень відсоткових ставок комерційних банків. Внаслідок цього підвищується вартість грошових ресурсів, виникають додаткові витрати бюджету на обслуговування боргу, зростають валютні ризики для економіки;

- по-третє, інфляція призводить до загрози втрати цінової конкурентоспроможності держави. Як відомо, значною мірою вона визначається динамікою реального ефективного обмінного курсу (РЕОК), котрий, у свою чергу, розраховується шляхом порівняння із номінальними обмінними курсами гривні щодо валют країн – торговельних партнерів, а також рівнів інфляції в Україні та в цих державах. І якщо інфляція в Україні вища за середньозважений її рівень у наших партнерів, то за інших однакових умов навіть за незмінного номінального обмінного курсу це є втратою цінової конкурентоспроможності економіки. Починаючи з 2003 року РЕОК в Україні майже на 10% зміцнився переважно за рахунок вищої порівняно з іншими країнами інфляції. Серед усіх наших торговельних партнерів лише в Росії вона була більшою за українську. [3];

- по-четверте, висока інфляція несправедлива з соціальної точки зору, оскільки є додатковим податком для найбідніших людей, які найменш захищені від знецінення національної валюти.

Для боротьби з інфляцією в Україні можна використовувати наступні методи:

1) не розраховувати при рішенні цієї проблеми виключно на монетарні методи. Хоча, дійсно, необхідно поступово переходити до політики інфляційного таргетування.

Інфляційне таргетування – це насамперед інструмент економічної політики держави, який обирається для того, щоб поліпшити її якість, провести необхідні реформи в економічній, фінансовій та соціальній сферах [3].

Інакше кажучи, інфляційне таргетування в жодному разі не розглядається як панацея від високої інфляції, а обирається для того, щоб поліпшити якість економічної політики, провести необхідні реформи в економічній, фінансовій та соціальній сферах. Тому можна вважати, що інфляційне таргетування є певним каталізатором позитивних змін в економіці.

2) не допускати домінування в структурі інфляційного зростання збільшення цін на продукти харчування та послуги ЖКГ, оскільки це свідчить про необхідність проведення першочергових реформ саме в цих секторах.

Список літератури:

1. Береславська О. Особливості впливу валютного курсу на внутрішні ціни в Україні // Вісник НБУ. - 2007. – № 3. – С. 9-13.

2. Порошенко П. Про причини та наслідки інфляціїї в Україні // Бізнес. -2007. - №44. – С. 24-25.

3. Петрик О. Інфляція в Україні: проблеми, ризики, перспективи // Вісник НБУ. - 2007. – №3. - С. 2-7.