Экономические науки/3. Финансовые отношения

 

Мелентьєва О.В., Осиченко Г.С.

Донецький нацiональний унiверситет економiки та торгiвлi iменi Михайла Туган-Барановського

ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ В ПОДАТКОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

 

Податок на додану вартість (ПДВ) являється одним з основних бюджетоутворюючих податків. Тому розробка напрямків удосконалення механізма реалізації ПДВ як основної частки системи оподаткування є важливим науковим та практичним завданням та однією з макроекономічних проблем України

В бюджетоутворюючих регіонах показники сбору коштів у вигляді ПДВ мають позитивну динаміку. Наприклад, в Донецькій області в 2006 році надходження ПДВ збільшилися у 1,3 рази відносно 2005 року та склали в структурі надходжень до держбюджету більш 33% при зниженні кількості суб’єктів підприємництва [5].

Але, не зважаючи на позитивну тенденцію зростання надходжень, ПДВ перетворився у податок, з яким пов’язано безліч правопорушень.

Реальна проблема виникає тоді, коли безпідставно відшкодовується ПДВ. Це мільйони гривень щомісячно. Суттєвий вплив на скорочення надходжень ПДВ має зростання сум податку, заявлених до відшкодування з бюджету. Одним із шляхів незаконного одержання з бюджету ПДВ є застосування різних схем ухилення від оподаткування, в першу чергу, коли в ланцюгу постачальника відсутнє підтвердження факту сплати податку до бюджету, оскільки підприємство-постачальник ухиляється від сплати податку, або зареєстрований на підставні документи. Ці проблеми досліджуються вченими та фахівцями – практиками з питань оподаткування впродовж багатьох років, такими як Орлова В.А., Альошкін В.С., Золотько І.А., Онищенко В.А.

Визначення мети дослідження. Таким чином, метою даної статті є пошук ефективних шляхів контролю за надходження ПДВ до бюджету.

Отже, слід прийняти наступні заходи щодо вирішення цієї проблеми.

Перш за все, слід внести зміни до закону «ПДВ». В цьому випадку пропонується додати пункт, який має регламентувати обов’язковість проведення зустрічних перевірок основних постачальників платника  ПДВ у ході проведення планових та позапланових виїзних документальних перевірок заявленого до відшкодування ПДВ, з метою встановлення фактичних обставин здійснених операцій, у тому числі факту виключення постачальником сум ПДВ, які підлягають підтвердженню до складу податкових   зобов’язань у декларації з ПДВ за відповідний період.

В практичній роботі податкової служби при дослідженні ланцюгів постачання перевіряємого підприємства часто зустрічаються такі, що мають ознаки «фіктивності», факт сплати якими ПДВ до бюджету підтвердити неможливо. Це приводить до звертання до господарських судів з позовом про визнання недійсними угод з такими суб'єктами. Відсутності в ЦК України терміну «фіктивна фірма», «фіктивний СПД» призводить до необхідності корегування пунктів закону.

Під терміном «безнадійний борг», який підлягає списанню, слід розуміти податковий борг юридичних осіб, визнаних фіктивними відповідно до Закону [2]. Однак термін «фіктивна юридична особа» в діючому законодавстві відсутній. Тому є необхідним скорегувати діюче законодавство, додати новий термін «фіктивний СПД»та «фіктивна юридична особа». Пропонується викласти пункт 7.4.5, 7.4 ст.7 Закону України у наступній редакції: «Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких сум при встановленні фактів взаємовідносин з «фіктивними фірмами».

Розглянемо питання пов'язане із здачею Свідоцтва платника ПДВ у разі його анулювання за рішенням податкового органу [3].

Суть питання полягає в тому, що підпункт 9.8.Г у Законі України «Про ПДВ» особа, зареєстрована як платник ПДВ, не надає по­датковому органу податкову декларацію з податку на додану вартість протягом дванадцяти послідовних податкових місяців, або подає таку декларацію, яка свідчить про відсутність оподатковуваних поставок товарів (послуг) протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно по­рядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Також абз.14 п. 9.8. законом України «Про ПДВ» передбачено, що платник податку зобов'язаний повернути в органи ДПІ реєстра­ційне свідоцтво, якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою подат­кового органу-протягом дванадцяти послідовних місяців та по якій податковим органом прийнято рішення щодо анулювання в якості платника ПДВ, свідоцтво не повертає взагалі, в зв’язку з чим виникає необхідність зміни абз. 14 п. 9.8.

Виникає необхідність внести змін до Закону таким чином: «... якщо ре­єстрації здійснюється в разі затримки, повернення або не повернення свідоцтва, яке анулюване за ініціативою податкового органу протягом дванадцяти кален­дарних днів від дня прийняття рішення про анулювання, податковий орган по­відомляє через засоби масової інформації про закінчення його дії в реєстрі анульованих платників ПДВ, який оприлюднюється в засобах масової інфор­мації, робити запис, що платник ПДВ анульований в примусовому порядку, але свідоцтво неповернуте.

Слід редагувати пункт 4.7 закону «Про ПДВ» щодо випадків, коли плат­ник податку здійснює діяльність з поставки товарів (послуг), отриманих у ме­жах договорів комісії, поруки, доручення, довірчого управління, інших цивіль­но-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійсню­вати поставку товарів (послуг) від імені та за дорученням іншої особи (комітен­та) без передання права власності на такі товари(послуг). Базою оподаткування у комісіонера є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку встановле­ному цим Законом. Датою збільшення податкових зобов’язань комісіонера є да­та, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а дату збільшення суми податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера. Так у комісіонера спочатку виникає податкові зобов’язання, а податковий кредит може виникати як у звітному, так і у наступних податкових періодах при перерахуванні коштів на користь комітента, або надання останньому інших видів компенсації.

Законом України від 14.05.92 р. «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» предбачено, що протягом дії морато­рію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойки (штраф, пе­ня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загально обов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків, зборів.

У ДПІ України «Про застосування штрафних санкцій» зазначено, що у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня та штраф за пору­шена строків сплати, узгоджених сум податкових зобов’язань не застосовують­ся [ст. 16 п.п.17.1.7. п. 17.1 ст. 17 Закону України №2181].

Судовою палатою в адміністративних справах Верховного суду України засвідчено те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог кон­курсних кредиторів; щодо зобов'язань поточних кредиторів, які виникли під час судових процедур, правила мораторію не діють і за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховуються неустойка (штраф, пеня).

Висновок, У процесі дослідження вивчення практичних матеріалів ми дійшли висновків відносно питань відшкодування ПДВ. На даному етапі існу­ють схеми виведення бюджетних фінансових потоків, тобто до кінця неопра-цьований фінансовий контроль на законодавчому рівні. У статті запропоновано де­кілька шляхів вирішення цієї проблеми

Література:

1.  Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р

2.  Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників перд бюджетами та державними цільовими фондами» від

3.  Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97- ВР.

4. Наказ ДПА України «Про затвердження інструкції податковий кредит» від 22.09.2003 р.

5. Орлова В.А. Реформування оподаткування в контексті модернізації економіки України: сучасність та перспективи // Стан та проблеми оподаткування (за рез. 4 Міжнародної науково-практичної конференції).- 2007. – с.21 – 26.

6. Азаров М. «Всілякі «прориви», які пропонуються нашими політичними опо­нентами, нічого не вирішать»//Бізнес. - №39, 2007р. - С. 78-79.

7. Онищенко В,А. «Податковий контроль».-К.:Ред.журн. «Вісник податкової служби України», 2002 р. - 432 с.

8. Солдатенков А.І. Податок на додану вартість в податковій системі України // Фінанси України. - 2007. - №9. - с.82-92

9. Габдулхакова І. Роль податку на додану вартість в податковій системі України // Розвиток національної економіки: актуальні проблеми теорії та практики (за результатами  всеукраїнської студентської науково-практичної конференції). – 2007. – с.78-79