Буракова Ю.А.

Шеремет Т.Г. к.е.н., доцент

ДонНУЭТ им. М.И. Туган-Барановского

Перспективи і напрямки співпраці України та Японії

Останнім часом для України дуже актуальним є питання напрямку її інтеграції. Рухатись на захід в напрямку Євросоюзу, на схід – в напрямку Азіатсько-Тихоокеанського регіону, чи залишитись незалежною від будь-якого аналогічного угрупування. Сьогодні багато докладної інформації про європейський напрямок інтеграції, проте питання відносин України з країнами АТР (Азіатсько-Тихоокеанського регіону) залишається недостатньо розглянутим і тому, є актуальним.

Азіатсько-Тихоокеанський регіон має усі передумови, щоб вже у цьому сторіччі стати одним з центрів світового політичного, фінансового та економічного впливу. У регіоні тісно переплелися стратегічні інтереси ключових глобальних гравців — США, ЄС, Китаю, Японії і Російської Федерації.

Закінчення фінансово-економічної кризи, що торкнулася провідних держав АТР за останнє десятиліття минулого століття, стало передумовою для економічного «ренесансу» Японії і помітного зростання її політичної ролі в глобальному масштабі. Сьогодні вона є однією з провідних і впливових держав миру, яка в своїй зовнішньополітичній діяльності орієнтується на ініціативну участь в світових процесах і взаємодію з основними «гравцями» на міжнародній арені. У АТР Японія грає ведучу економічну, а останнім часом — і політичну роль.

Нова зовнішньополітична доктрина Японії «Дуга свободи і процвітання», що відображає оновлену позицію країни у відношенні зовнішньої політики, змінила місце України в зовнішньополітичних пріоритетах цієї могутньої держави і надала Києву додатковий шанс заявити про себе як про одного з лідерів Балтійський-чорноморсько-каспійського регіону. Логічною і адекватною відповіддю української зовнішньої політики на цю ініціативу, а також далекоглядним рішенням з погляду геополітичних інтересів нашої країни має стати зміна місця Японії в зовнішньополітичних пріоритетах України.

Японія вже показала наявність бажання співпраці у спільних з Україною проектах на першому засіданні форуму «Гуам—Японія», що пройшло в Баку 18 червня 2007 року в рамках самміту ГУАМ.

Сторони підтвердили прагнення до перебудови своїх взаємин на базі таких фундаментальних цінностей, як демократія, права людини, верховенство закону і ринкова економіка. Принципово важливим для нашої країни можна вважати задекларовані в документі домовленості про співпрацю у сфері інвестицій, обміну технологіями, сумісних розробок в області енергозбереження. Вказані ініціативи відкривають для України доступ до ринку високих японських технологій і закладають фундамент для переходу наших взаємин на якісно новий, більш практичний рівень. Готовність японської сторони інвестувати в згаданий політико-економічний проект інтелектуальні, фінансові і організаційні можливості свідчать про те, що в середньостроковій перспективі слід чекати збільшення і активізації японської політичної і економічної присутності в регіоні Східної Європи і Чорноморсько- Каспійському просторі.

Важливим позитивним чинником подальшого співробітництва є сприйняття України японським урядом як найбільш демократичної держави пострадянського простору. До того ж, між країнами не існує жодних політичних, територіальних, фінансових або інших проблем. Наведені чинники можна вважати передумовою того, що подальша дінамізация відносин з державою такого рівня розширить наші можливості в АТР. Зараз Токіо починає усвідомлювати, що Україна, враховуючи її особливе геополітичне положення і економіку, що динамічно розвивається, здатна зайняти гідне місце на євразійському просторі, і що вона — невід'ємна частина системи енергетичної безпеки і транспортної інфраструктури Євразії.

Перспективними напрямами співпраці між Україною і Японією можуть стати:

- політична підтримка Японією процесів створення держави в Україні, становлення суспільного суспільства в нашій державі;

- політична взаємодія в запобіганні і врегулюванні міжнародних конфліктів на підставі відповідних рішень ООН;

- співпраця в рамках міжнародних організацій з таких питань, як безпека, захист навколишнього середовища, нераспостраненіє ядерної зброї і тому подібне;

- широка співпраця в сферах інвестицій і обміну технологіями; сумісні розробки в галузі енергозбереження;

- диверсифікація джерел, постачальників, маршрутів і засобів транспортування енергоносіїв;

- розвиток ядерної енергетики (що вже є основною для Японії), а також нових джерел енергії і розробка заходів для зменшення енергоспоживання;

- транспортування нафти з району Каспія до країн Східної і Центральної Європи;

- залучення японських компаній до комплексної розробки в Україні родовищ уранової руди і технологій для виготовлення ядерного палива;

- залучення японських інвестицій, зокрема в рамках Офіційної допомоги розвитку, до перебудови інфраструктури транспортних коридорів через українську територію, яка укріплюватиме статус України як транзитної держави.

Таким чином, цілком зрозуміло, що співпраця України і Японії сприятиме прагненню Києва реалізувати стратегію диверсифікації джерел енергопостачання і упровадити енергозберігаючі технології, а залучення японських інвестицій — розширити транспортні коридори і підвищити роль України як транзитної держави.

Важливою передумовою такого висновку став і той факт, що Японія тепер є одним з найбільших в світі лобістів і прихильником використання атомної енергетики. Така позиція, що базується перш за все на відсутності власних природних копалин, а також необхідності скорочення викидів в атмосферу вуглекислого газу і запобіганні парниковому ефекту, знайшла розуміння практично у всіх провідних «гравців» світової економіки. Тому співпраця України з Японією в області атомної енергетики і енергозберігаючих технологій може стати одним з практичних складових вирішення української енергетичної проблеми і, відповідно, елементом національної безпеки нашої держави.

Сьогодні між нашими країнами продовжується процес визначення сфер загальних інтересів і пошук нових можливостей для опрацьовування перспективних напрямів взаємовигідної співпраці. Вага, що росте, на міжнародній арені України як одного з провідних центрів пострадянського простору і ключового гравця в Чорноморський-каспійському регіоні, її готовність брати участь у врегулюванні кризових ситуацій в різних регіонах миру, поступово привертають серйозну увагу Японії і сприяють реалізації зовнішньополітичних пріоритетів нашої держави в Азіатсько-тихоокеанському регіоні.

Література: