Науковий керівник: Камінський П.Д.
Ризики від вступу у СОТ
для вітчизняного АПК
Світова організація торгівлі (СОТ) була заснована
у 1995 році. Місце розташування: Женева, Швейцарія. Вона є продовжувачем
Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), укладеного відразу після Другої
світової війни. Зараз до складу СОТ входить 151 країна-член.
Головною задачею СОТ є
лібералізація світової торгівлі. Усі
країни-члени СОТ приймають зобов'язання по виконанню основних угод і юридичних
документів, об'єднаних терміном "Багатосторонні торговельні угоди".
Тобто система СОТ являє собою своєрідний багатобічний контракт (пакет угод),
нормами і правилами якого регулюється приблизно 97% усієї світової торгівлі
товарами і послугами.
Формально процес
приєднання до Генеральної угоди почався для України розглядом її заяви на
засіданні Ради представників ГАТТ 17 грудня 1993 р. Проте, співробітництво з
цією організацією було почато ще в лютому 1992 р., коли пройшли перші
неофіційні консультації між представниками ГАТТ і України в Брюсселі.
Керівництво АПК
України усвідомлює, що шлях вітчизняної аграрної продукції на зовнішній ринок у
найближчій перспективі буде дуже важким. Більш того, зовсім очевидно, що в деяких продовольчих галузях Україні не уникнути серйозних втрат.
Втім, чіткої відповіді на питання, наскільки вигоди від вступу у СОТ будуть
превалювати над втратами і чи будуть взагалі, поки не готовий дати ніхто, у
тому числі і високі чиновники. Тому галузевим аналітикам і учасникам аграрного
ринку залишається лише аналізувати ризики для вітчизняних продовольчих галузей
після відкриття границь. Основні ризики АПК можливо розбити на чотири групи:
Перша група —
ризики, пов'язані зі зниженням
ставок ввізних тарифів. Зменшення тарифного захисту
внутрішнього аграрного ринку частково вже
відбулося, частково відбудеться після вступу у СОТ. Дійсно,
усунення специфічної складової ввізних тарифів спростить
можливість заниження митної вартості
товарів при імпорті, що приведе до незахищеності внутрішнього ринку по ряду
позицій. Правда, є слабка надія, що проблему вдасться частково вирішити,
оперативно зіставляючи дані про експортну вартість у країні експорту і
задекларованої вартості при імпорті в Україну.
Друга — ризики,
пов'язані зі зменшенням державного протекціонізму в ряді галузей. На думку
представників галузевих асоціацій, це ускладнить роботу вітчизняних виробників,
поставивши багатьох з них на грань виживання.
Вітчизняна масложирова галузь
займає перше місце у світі по постачанню соняшникової олії на експорт. Україна
відвантажує її в 47 країн світу, у тому числі в країни Європейського Союзу -
55% від загального обсягу експорту. Введення
в дію законів СОТ може стати причиною вивозу з України олійної сировини. Це, у
свою чергу, призведе до зменшення ефективності роботи масложирової галузі,
неповному завантаженню існуючих потужностей по переробці олійної сировини,
втраті робочих місць, а також до можливої зупинки окремих підприємств.
Особливих ризиків для
виробників зернових культур немає, оскільки в зерновій галузі ніяких законодавчих змін у зв'язку з вступом
у СОТ не було. Гіпотетична шкода
може бути зв'язана з обмеженням розмірів бюджетної державної підтримки
виробників зерна. Але якщо Україна буде використовувати всі припустимі нормами СОТ можливості, то ця підтримка не
зменшиться.
Позитивною стороною членства
у СОТ для зернової галузі стане і
більш висока прогностичність роботи операторів. Тепер при впровадженні тих чи
інших експортних квот на зерно уряд повинний буде досить чітко аргументувати
обсяги квот.
Третя група можливих ризиків
для АПК пов'язана з обмеженням розміру внутрішньої підтримки.
Обсяг бюджетних вливань по програмах "жовтого кошика" (дотації,
компенсації, пільгове кредитування) СОТ буде обмежений 3,042 млрд. грн. Однак при розумному використанні програм
"зеленого кошика" (розвиток інфраструктури, страхування, екологія і
т.д.), а також програм "жовтого кошика", що не підпадають під
обмеження, підтримці аграріїв нічого не загрожує.
Нарешті, до
четвертої групи експерти відносять ризики, пов'язані з приведенням системи
якості і безпеки продуктів харчування у
відповідність з нормами СОТ. І тут Україні, щоб дійсно стати
повноправним членом СОТ, необхідно зробити ще дуже багато.
Таким чином експансія іноземних виробників, зниження
обсягів виробництв деяких галузей вітчизняної
аграрної промисловості, загострення бюджетних проблем, а також
скорочення надходжень у бюджет за рахунок зниження митних платежів, посилення
податкового тиску на реальний сектор економіки і населення (акциз, ПДВ, інші
податки), істотне обмеження можливості застосування засобів митно-тарифного
регулювання з метою захисту національних товаровиробників від «хвилі» іноземних
товарів все це ризики які можуть виникнути внаслідок вступу України у СОТ.
Але незважаючи на все вище перераховане
вітчизняний АПК при вступі до СОТ може отримати гарантований доступ до світових
ринків товарів, робіт, послуг за рахунок одержання відповідних прав для захисту
своїх інтересів на світових ринках і захисту інтересів національного
товаровиробника.