Економіка.10

Багрієнко А.І.

Одеська національна академія харчових технологій

«Стратегія підвищення економічної ефективності виробництва коньяків»

Харчові підприємства України в 1992 році, як і вся промисловість, розпочали процес ринкової трансформації економіки. Приватизація та акціонування призвели до змін форми власності підприємств, їх функцій, визначили появу нових інституційних груп і відношень. Нові форми господарювання обумовили необхідність реалізації їхніх переваг, що забезпечують зростання ефективності виробництва, зміцнення ринкових позицій. Тому, вирішуючи проблеми спаду обсягів виробництва харчової продукції, впровадження передових технологій, структурної перебудови виробництва, підприємства харчової промисловості усе більше уваги приділяють: економічній і технічній політиці, реструктуризації виробництва й управління, спрямованих на підвищення ефективності харчової промисловості.

Дослідження тенденцій розвитку виноградарсько-виноробного комплексу південного регіону дозволили виявити причини зниження обсягів виробництва і закупівель винограду, вирощування культурного винограду технічних сортів, невідповідність науково-технічного рівня технологічного обладнання сучасним вимогам, що забезпечують випуск якісної, конкурентоспроможної готової продукції.

Усю сукупність факторів підвищення ефективності функціонування підприємств харчової промисловості України, за ознаками впливу можна розбити на 6 груп:

- соціальні фактори;

- фактори що впливають на економію витрат праці, матеріалізованої в засобах праці;

- фактори, що впливають на економію витрат праці, матеріалізованої у предметах праці;

- фактори, що впливають на економію живої праці;

- організаційні фактори, що впливають на якість з'єднання всіх елементів виробничого процесу;

- ринкові фактори, що впливають на забезпечення неперервності і ритмічності фаз відтворення й їхнього узгодження.

Як показали дослідження, однією з теоретичних і практичних проблем підвищення ефективності підприємств є забезпечення узгодження діяльності всіх елементів, що беруть участь у забезпеченні вино-коньячного виробництва як «по горизонталі», так і «по вертикалі».

Для того, щоб побудувати систему узгодження, необхідно в першу чергу дослідити об'єктивно діючи протиріччя, що виникли на підприємствах вино-коньячної галузі при переході на ринкові відносини.

За своєю сутністю протиріччя носять об'єктивний характер, тому що є результатом дії об'єктивних законів і закономірностей. У той самий час виникнення протиріч пов'язане з діяльністю людей, що здійснюють управління об'єктом.

Аналіз протиріч дозволив визначити головні протиріччя, вирішення яких дозволить забезпечити підвищення ефективності підприємств вино- коньячного виробництва. До них належать такі:

- невідповідність існуючої системи управління матеріально-технічним забезпеченням вимогам неперервності і ритмічності виробництва;

- невідповідність між фактичним обсягом виробництва і потребами у виноградних винах і коньяках;

- невідповідність структури продукції, що виробляється вимогам науково обгрунтованої структури споживання виноградних вин і коньяку.

Вирішення зазначених протиріч пов'язане зі зміною підходів до узгодження таких фаз відтворення, як матеріально-технічне постачання - виробництво, виробництво - збут - споживання.

В роботі запропоновано методичні підходи до вирішення виробничих, науково-технічних, економічних та соціальних протиріч, які впливають на ефективність функціонування вино-коньячного виробництва.

В якості основного запропоновано проблемно-цільовий підхід, який формується згідно з наступними системними ознаками: проблемної орієнтації, кінцево-цільової спрямованості, комплексності, багатоваріантності та максимальної економічної ефективності проблемних рішень.

Виходячи зі специфічних особливостей функціонування підприємств вино-коньячного виробництва сформульовані фактори, які впливають на побудову систем управління, забезпечують функціональне, організаційне і економічне узгодження та високу ефективність виробництва. До них слід віднести: необхідність перегляду вимог до систем управління, критеріїв їх ефективності; чіткість формулювання стратегії розвитку підприємства, структуру об'єктивних та реальних цілей; правильну оцінку можливих шляхів розвитку об'єкту та ін. Для вирішення досліджуваних проблем і протиріч і забезпечення підвищення ефективності вино- коньячних підприємств визначені перспективні напрямки: реструктуризація виробництва й управління та удосконалювання системи управління.

Проведений аналіз споживчого ринку вино-коньячної продукції дозволив сформулювати основні напрямки діяльності підприємств галузі. До них відносяться:

- переважне використання однорівневого і дворівневого каналів просування готової продукції на споживчий ринок;

- збільшення обсягу реалізації готової продукції у ближнє і дальнє зарубіжжя;

- підвищення конкурентоспроможності готової продукції;

- підвищення рівня стимулювання збуту;

- формування економічного, організаційного і соціального механізмів управління, адаптованих до ринкової економіки.

Виконане дослідження дозволяє сформулювати такі висновки і рекомендації. Ефективність підприємств вино-коньячної галузі залежить від ефективності функціонування двох взаємозалежних секторів - сільськогосподарського (виноградарство) і переробних підприємств. Тому вирішення проблем підвищення ефективності підприємств галузі залежить у першу чергу від рівня управління комплексом у цілому і його секторами. Дослідження проблем підвищення ефективності функціонування підприємств галузі, дозволили вибрати один із найважливіших методичних підходів - здійснення функціонального, організаційного, економічного і техніко-технологічного узгодження фаз відтворювального процесу. У роботі обґрунтована необхідність реструктуризації виробництва і управління вино-коньячних підприємств, сформульовані принципи реструктуризації. Відповідно до розроблених принципів, запропоновані різні варіанти структурної перебудови вино коньячного виробництва, спрямовані на узгодження агрозони перероблювального підприємства і споживчого ринку. Запропоноване й обґрунтоване створення корпоративної організації, що в основному пов'язане з відсутністю регулюючого впливу з боку держави, з відсутністю ефективних економічних важелів впливу на сільськогосподарську зону і перероблювальні підприємства. Корпорація забезпечує об'єднання ресурсів, надає і забезпечує можливість для узгодження сільськогосподарської зони, перероблювального підприємства і споживчого ринку.