Смирнов І.Г., д-р геогр. наук, професор

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Класичні чудеса світу: логістична оцінка

Тема статті знаходиться на перехресті таких новітніх науково-практичних напрямків, як «Логістика туризму» (зокрема розділ «Транспортна логістика в туризмі») та «Історія логістики/ Історія туризму». Водночас проблема, що розглядається, є надзвичайно актуальною нині, коли складаються нові списки туристичних чудес світу та України. Аналіз останніх досліджень та публікацій з проблеми, що розглядається, показує, що вони переважно торкаються туристичного аспекту проблеми і широко представлені в Інтернеті. [1; 2; 3; 4 та інші]. У той же час логістичний аспект проблеми практично не дістав висвітлення, якщо не рахувати праць автора [та інші]. Отже, стаття продовжує розгляд різноманітних аспектів та напрямків логістики туризму, започаткований в Росії А.А. Гвозденко [6], а в Україні – автором [7; 8 та інші]. Метою статті є дати логістичну оцінку класичним та новим чудесам світу, а також туристичним чудесам України, враховуючи їхні транспортно- дорожні, складські, митні та інші функції, які з сучасної точки зору можна кваліфікувати як логістичні.

Абсолютні переваги країн світу з рекреаційно-туристичних ресурсів проявилися ще понад 2,2 тис. років тому, коли Філон Візантійський склав реєстр найбільш видатних споруд, які отримали назву «семи чудес світу». До нього увійшли: 1. Піраміди фараонів у Єгипті (3 тис. до н.е.). 2. Висячі сади Семіраміди у Вавилоні (VІІ ст. до н.е.). 3. Храм Артеміди в Ефесі (VІ ст. до н.е.). 4. Статуя Зевса в Олімпії (V ст. до н.е.). 5. Мавзолей в Галікарнасі (ІV ст. до н.е.). 6. Колос Родоський (ІІІ ст. до н.е.). 7. Олександрійський маяк (ІІІ ст. до н.е.).

Античні описи цих див світу склали зміст одних з перших путівників. Ними користувалися заможні греки, а пізніше – римляни, які подорожували Середземномор’ям, користуючись розвинутою дорожньою мережею Давньоримської держави[5]. До наших днів з вищенаведених семи див стародавнього світу збереглися лише єгипетські піраміди. В 2000 р. у бувшого ген- директора ЮНЕСКО Фр. Майора з’явилась ідея скласти сучасний список „чудес світу”. Цей оновлений рейтинг був оголошений 7 липня 2007 року. Віддати голос на користь обраного дива світу можна було на сайті new7wonders.com у глобальному мірилі. Автором і організатором цього конкурсу став швейцарський дослідник природи Бернард Вебер. Голосування проходило в декілька етапів і тривало понад рік. При цьому комплекс давньоєгипетських пірамід у Гізі не приймав участі в голосуванні, оскільки йому було надано почесний статус учасника першого списку семи див світу. До нових семи „чудес світу” увійшли: 1. Римський Колізей (І ст. н.е.). 2. Велика Китайська стіна (ІІІ ст. до н.е.). 3. Статуя Христа в Ріо-де-Жанейро в Бразилії (1931 р.). 4. Місто давніх інків Мачу-Пікчу в Перу (XV ст.). 5. Піраміди індіанців майя Чичен-Ітца в Мексиці (X ст.). 6. Мавзолей Тадж-Махал в Індії (XVІІ ст.). 7. Скельний комплекс Петра в Йорданії (І ст. до н.е.).

У той же самий день (7.07.2007 р.) в Україні було оголошено 21 претендент на почесне звання „Семи чудес України”. Результати оголосили 22 серпня 2007 року. Голосувати можна було на сайті www.7chudes.in.ua, прийняло участь 77 тис. осіб. До списку „Семи чудес України” увійшли: 1. Заповідник «Кам‘янець» в Хмельницькій обл. (XІV ст.). 2. Козацький острів Хортиця в Запорізькій обл. (XІV ст.). 3. Дендропарк «Софіївка» в Умані (Черкаська обл.) (XVІІІ ст.). 4. Києво-Печерська Лавра (XІ ст.). 5. Софія Київська (XІ ст.). 6. Хотинська фортеця в Чернівецькій обл. (XІІІ ст.). 7. Херсонес Таврійський в Криму (І ст.).

З точки зору логістики цікаво, що багато з вищенаведених «старих» і «нових» див світу, а також українських «чудес» мали свого часу істотний зв'язок з транспортними, складськими та митними функціями, а для деяких див світу та України транспортно-логістичний чинник виявився вирішальним щодо їх існування та подальшого розвитку. Уявлення про це дає наступна таблиця.

Таблиця 1. Транспортно-логістичні функції «старих», «нових» та українських чудес світу

№	Назва	Час	Країна (область)	Транспортно-логістичні функції
І. Класичні чудеса світу
1.	Піраміди фараонів у Гізі	3 тис. до Р.Хр.	Давній Єгипет	Стародавня будівельна „логістика”
2.	Висячі сади Семіраміди у Вавилоні	VII ст. до Р.Хр.	Давній Вавілон	Перша цивілізаційна згадка про асфальт, міст через р. Євфрат, митний контроль
3.	Храм Артеміди в Ефесі	VI ст. до Р.Хр.	Давня Греція	Складські функції, будівельно-логістичні рішення
4.	Статуя Зевса в Олімпії	V ст. до Р.Хр.	Давня Греція	Мультимодальне перевезення негабаритного вантажу державного значення
5.	Мавзолей в Галікарнасі	ІV ст. до Р.Хр.	Давня Греція	Відображено транспортний засіб особистого користування за античних часів (квадрига)
6.	Колос Родоський	ІII ст. до Р.Хр.	Давня Греція	Знаходився на вході до порту о. Родос
7.	Олександрійський маяк	ІII ст. до Р.Хр.	Давній Єгипет	Знаходився біля порту Олександрія на о. Фарос
ІІ. «Нові» чудеса світу
1.	Римський Колізей	І ст.	Давній Рим	Відбувались морські битви – «навмахи»
2.	Велика Китайська стіна	ІII ст. до Р.Хр.	Давній Китай	Зв'язок із давньокитайською системою доріг
3.	Статуя Христа в Ріо-де-Жанейро	1931 р.	Бразилія	Трамвайна лінія, ескалатор
4.	Місто давніх інків Мачу-Пікчу	ХV ст.	Суч. Перу	Бруковані дороги в самому місті та на підході до нього, склади
5.	Піраміди індіанців майя Чичен-Ітца	Х ст.	Суч. Мексика	Бруковані дороги
6.	Мавзолей Тадж-Махал	ХVІІІ ст.	Суч. Індія	Використання слонів для транспортування будівельних матеріалів
7.	Скальний комплекс Петра	І ст. до Р.Хр.	Суч. Іорданія	Транспортно-складський та митний осередок
ІІІ. Сім чудес України
1.	Заповідник «Кам‘янець»	ХІV-ХVІІІ ст.	Хмельницька обл.	Транспортно-складський та митний осередок
2.	Козацький острів Хортиця	ХІV-ХVІІІ ст.	Запорізька обл.	Транспортно-митні функції
3.	Дендропарк Софіївка в Умані	ХVІІ-ХVІІІ ст.	Черкаська обл.	Немає даних
4.	Києво-Печерська Лавра	з ХІ ст.	м. Київ	Немає даних
5.	Софія Київська	з ХІ ст.	м. Київ	Немає даних
6.	Хотинська фортеця	ХІІІ- ХVІІ ст.	Чернівецька обл.	Транспортно-митні функції
7.	Херсонес Таврійський	І ст.	АР Крим	Порт, склади, Віа Мілітаріс

Отже, з першого списку класичних чудес світу той або інший зв’язок з логістикою мали усі сім, але безпосередньо з виконання транспортно-логістичних функцій були пов’язані лише два – Колос Родоський та Олександрійський маяк, хоча деякі стародавні автори відносили до чудес світу міст через річку Євфрат у давньому Вавилоні (разом з Вавилонською вежею) – як, наприклад, давньогрецький історик Геродот тощо. У той же час першою в людській цивілізації загадкою про асфальт відзначаються Висячі сади Семіраміди у Вавилоні. Зрозуміло, що це був зовсім не той асфальт, з якого зроблені нині сьогоднішні автодороги, та й застосування його було інше, але все ж. А ще раніше за часів фараонів у давньому Єгипті здійснювали перевезення кам‘яних блоків з кам‘яноломень до місць спорудження пірамід. Отже, розглянемо логістичні аспекти класичних чудес світу на прикладі Єгипетських пірамід та Статуї Зевса в Олімпії.

Єгипетські піраміди: стародавня будівельна „логістика”. Вони є найстарішим дивом світу, прославивши древню єгипетську землю ще в давні часи. Ці дивовижні штучні гори правильного трикутного кшталту - гробниці древніх єгипецьких царів – тягнуться на десятки кілометрів – від сучасної столиці Єгипту Каїру до Фаюмського оазису. Першим з фараонів, який спорудив над своєю домовиною піраміду, був Джосер. Ця найдревніша піраміда Єгипту складається з шести величезних сходинок. До її побудови в Єгипті споруджувалися гробниці з масивною прямокутною надземною частиною, що була складена з каменю. За формою вони нагадували арабські лавки – мастаби – і під цією назвою увійшли в науку. Піраміда Джосера по суті являла собою шість таких мастаб - від великої до маленької , поставлених одна на одну. Створення першої в світі кам’яної споруди таких значних розмірів (висота біля 60 м) приписується Імхотепу – визначному вченому – медику, математику та архітектору, що був візиром в царя Джосера. Розкопки біля піраміди Джосера відкрили ціле «місто мертвих», що оточувало гробницю фараона. В свою чергу це «місто» разом з пірамідою оберігала стіна з білого вапняку.

Багато таємниць пов’язано з найбільшою пірамідою, збудованою фараоном Хуфу (грецькою - Хеопс), що жив у XXVIII ст. до н.е. Майже п’ять тисяч років стоїть ця величезна споруда. Її висота досягає 147 м (нині через обвал вершини 137м), а довжина кожної сторони становить 233 м. Щоб обійти цю піраміду, необхідно подолати шлях довжиною біля одного кілометра. Аж до кінця XIX ст. піраміда Хуфу була найбільш високою спорудою Землі. Вчені підрахували, що ця піраміда складена з 2300000 величезних брил вапняку, що були гладенько відшліфовані, причому вага кожної брили – понад 2 тис. тон. Ретельно обтесані та відшліфовані вапнякові брили були настільки майстерно підігнані одна до одної, що щілин між ними майже не видно і тим більше в таку щілину неможливо просунути лезо ножа. Кам’яні брили щільно приставали одна до одної та трималися тільки завдяки власній вазі. Точність праці каменотесів та шліфувальників викликає нині здивування, особливо, коли уявити, що ці древні майстри користувалися тільки кам’яним знаряддям.

Логістична сторона процесу спорудження піраміди (така собі стародавня будівельна логістика) полягала спочатку у видобуванні каміння для побудови пірамід в каменоломнях на правому березі Нілу, недалеко від стародавньої столиці Єгипту Мемфісу. Відколоте каміння витягували з шахт каменоломень за допомогою товстих канатів, сплетених з папірусу (такі канати було знайдено в древніх каменоломнях). Вапнякові брили оброблялися (обтесувалися) майстрами – каменотесами тут же, на місці видобутку. Потім обтесані вапнякові блоки на кораблях перевозили на інший берег Нілу. Далі до місця будови їх доставляли, навантаживши на спеціальні дерев’яні санки. Ці деталі відомі з праці давньогрецького історика Геродота, який відвідав Єгипет у V ст. до н. е. Він був першим вченим, який детально виклав відомості про піраміди – в одній з дев’яти книг своєї уславленої «Історії». Він розказував, що тільки дорога, якою доставлялися кам’яні брили від Нілу до місця спорудження піраміди, будувалася 10 років. Сама ця дорога, широка, викладена з боків шліфованим камінням, що було прикрашене різноманітними зображеннями, за словами Геродота, була дивовижною спорудою.

Після праці шліфувальників, у результаті якої поверхня брил ставала гладенькою та блискучою, каміння вважалося готовим для будівництва піраміди. На вапняковій скелі, що була очищена від піску, гравію та каміння, будівельники зводили піраміду, укладаючи блоки гігантськими сходинками. Серед цих блоків, за словами Геродота, не було жодного висотою менше 9 м. Щоб втягнути кам’яні брили наверх, будувався похилий насип, який потім розрівнювали. Цим насипом будівельники тягнули на канатах важкі блоки, які за допомогою дерев’яного важеля встановлювали на місце. Вся ця «операція» займала 20 років, а число робітників одночасно становило 100 тис. (вони змінювалися кожні три місяці).Коли кладка піраміди була закінчена, її сходинки покривалися облицьовочними блоками, які привозили з каменоломень, які знаходилися у Верхньому Єгипті, біля Асуану. За виступами піраміди облицьовані блоки піднімали наверх та вкладали зверху вниз. Потім їх полірували. Під сонячним промінням вони сяяли засліплюючим блиском на тлі безхмарного єгипетського неба.

Уся споруда піраміди являла собою майже суцільну кам’яну кладку. Вхід до піраміди завжди знаходився на північній грані, на висоті 14 м від Землі. Всередині піраміди було декілька камер, з яких тільки дві були під поховання. Одна, нижня, як припускають вчені, призначалася для дружини фараона. Інша, трохи більша (10,6 * 5,7 м), яка знаходилась на висоті 42,5 м від підстави піраміди, призначалася під домовину самого царя. В ній стояв саркофаг з червоного полірованого граніту. Над поховальною камерою фараона розташовані одна над одною ще п’ять камер, призначених ймовірно для розподілу тиску над камерою. В товщі піраміди прокладено декілька вузьких та довгих ходів, що ведуть до камер у товщі піраміди та в нижню камеру. Знайдено також дві вентиляційні щілини, що пронизують усю піраміду та йдуть від поховальної камери фараона.

Другою за величиною після піраміди Хуфу вважається піраміда фараона Кафра (Хефрена). Вона на 8 м нижча, але зате є менш зруйнована. Верх цієї піраміди зберіг частину білої полірованої облицьовочної поверхні. Решта пірамід значно менші та багато з них сильно зруйновані. Поблизу піраміди Кафра на пагорбі висотою 20 м знаходиться знаменита фігура сфінкса – лежачого лева з людською головою. Він висічений з суцільного скельного виступу. На голові статуї – пов’язка, яку носили тільки фараони. Дослідники вважають, що це статуя фараона Кафра, яка належала до комплексу споруд, пов’язаних з гробницею фараона.

Після поховання забальзамованої мумії фараона всі входи та виходи до піраміди замуровувалися, і в такий спосіб царська могила ставала недоступна для людей та демонів. Фараон міг мирно покоїтися у своєму склепі під стометровою товщиною піраміди. Але всі ці перестороги виявилися марними. Царські гробниці були пограбовані ще в древності і до наших днів збереглися лише пусті зали та складні переходи всередині піраміди. Про нечувану цінність скарбів, які таїлися в домовинах фараонів можна було лише здогадуватися до тих пір, поки в 1922 – 1923 рр. не була відкрита знаменита гробниця фараона XVIII династії Тутанхамона, що помер у XIV ст. до н.е., тобто більш, ніж 32 сторіччя тому. За щасливим збігом обставин вона не була пограбована і все багатство скарбів, що супроводжувало царя в його загробне життя відкрилося вченим, а нині експонується в Єгипетському музеї в Каїрі, а також було доступне для оглядин і в Києві (частина) під час відомої виставки «Скарби Тутанхамона» (2003р.).

Фараон Тутанхамон не був видатним царем, помер у молодому віці (18 років). При ньому Єгипет не досяг особливої могутності та багатства. Піраміда над його могилою не була споруджена, оскільки за його часів фараонів вже ховали в Долині царів, у гробницях, що вирубалися в скелі. Така гробниця складалася з декількох кімнат, які оточували центральне приміщення, де стояв саркофаг фараона. В цих кімнатах було знайдено багато різноманітних цінних речей, у тому числі чотири колісниці, оковані золотом; золоті царські ложа з головами звірів; золотий трон, на спинці якого з дорогоцінного каміння було зроблене зображення померлого фараона та його жінки; вази з прозорого алібастру, де зберігалися пахучі мазі; дерев’яні футляри з смаженими гусками та окороками; численні скрині з одягом, взуттям, дорогоцінностями, посудом. Біля входу до центрального приміщення знаходилися дві статуї самого фараона. Відкривши ці двері, вчені побачили суцільну стіну з золота, прикрашену плитками бірюзового кольору. Це був бік саркофага, який займав майже всю кімнату. З іншої сторони ящика були дверцята, запечатані печаткою з ім’ям Тутанхамона та закриті на бронзовий засув. Коли був знятий перший золотий футляр, під ним виявився інший, також із золота та з прикрасами. В простінках між першим та другим саркофагами знаходилися золоті опахала з страусиного пір’я, алебастрові сосуди та інші цінні речі. Третій саркофаг був зроблений з коштовного різного позолоченого дубу, а під ним – футляр з рожевого граніту. Знявши кришку, вчені побачили золоте ложе, на якому знаходився саркофаг у формі спеленутої мумії. Він був покритий листами золота та відблискував дорогоцінним камінням. Останній саркофаг, у якому лежала мумія Тутанхамона, завернута в 16 полотняних пелен, був зроблений з чистого золота. Обличчя мумії закривала золота маска – портрет молодого фараона. На мумії знаходилося багато золотих прикрас – намист та браслетів. На ногах були золоті ковані сандалії, а пальці рук та ніг були поміщені в золоті футляри. Скарби, знайдені в могилі молодого фараона, були безцінні. Між тим, це було далеко не найбагатше погребіння єгипецьких царів. Які ж надзвичайні багатства повинні були містити могили інших, більш могутніх володарів Єгипту ! Адже невипадково вавілонський цар писав єгипетському фараону : «Брате мій, золота в твоїй країні стільки ж, скільки піску».

Статуя Зевса в Олімпії: мультимодальне перевезення нестандартного вантажу державного значення. Давньогрецьке місто Олімпія, розташоване у північно-західній частині Пелопоннесу, було релігійним центром, місцем культу верховного бога древніх греків і Зевса і проведення присвячених йому Олімпійських ігор. Це був найбільший художній центр Древньої Греції. Архітектурний ансамбль Олімпії в основному склався в VII-IV ст. до н.е. Одна з легенд розказує, що Олімпія була заселена аргонавтами після їхнього повернення з Колхіди.

Там знаходилося й одне із семи чудес світу – величезна і прекрасна статуя владики Олімпу Зевса. За переказами, саме тут Зевс вступив в боротьбу зі своїм батьком, кровожерливим і віроломним Кроном, який пожирав своїх дітей, оскільки оракул передбачив йому загибель від руки сина. Врятований матір’ю, змужнілий Зевс переміг і примусив Крона відригнути своїх братів і сестер.

На честь цієї перемоги були започатковані олімпійські ігри, що уперше відбулися у 776 р. до н.е. Минуло більше двох століть, і в 456 р. до н.е. в Олімпії архітектор Лібон збудував храм, присвячений Зевсу, що став головною святинею міста. Як свідчать античні історики, в олімпійській долині мали майстерні багато видатних еллінських скульпторів – Мирон, Поліклет, Скопас, Пракситель. Статуя Зевса була зроблена геніальним давньогрецьким скульптором Фідієм. Корінний афінянин, Фідій народився, як вважають, біля 500 року до н.е. і помер біля 430 року. Він був найбільшим скульптором, архітектором, живописцем, мислителем. За свідченням древніх авторів, Фідій у своїх скульптурних образах зумів передати надлюдську велич. Таким надлюдським образом була, очевидно, його статуя Зевса, створена для храму в Олімпії. Статуя знаходилася в кінці величезного залу храму, довжина якого складала 64 м, ширина – 28 м, а висота внутрішнього приміщення – біля 20 м.

Величезний 14 метровий Зевс засідав на троні з золота, слонової кістки, чорного дерева і дорогоцінних каменів. На троні Фідій відтворив чимало сюжетів еллінської міфології і фігури цілком реальних людей, зокрема свого улюбленця Пантарка, що став переможцем на 86-их олімпійських іграх у боротьбі серед наймолодших атлетів. Фідій створив статую Зевса з золота і слонової кістки. Пластинки цих дорогоцінних матеріалів мистецьки закріплювалися на спеціальному дерев’яному каркасі. По описах голову Зевса прикрашав золотий вінок з оливкових гілок – знак миролюбства грізного бога. Оголена до пояса фігура Зевса і його голова були виточені зі слонової кістки. У одній руці він тримав золоту статую крилатої фігури Ніки, інший спирався на скіпетр з орлом на верхньому кінці. Плащ, перекинутий через плече, волосся і борода Зевса були виліплені із золота. Статуя здавалася живою: от-от Зевс підніметься з трону.

За часів Візантійської імперії статую Зевса перевезли в Константинополь до палацу імператора Феодосія ІІ (V ст.). Це транспортування можна розцінити як складне логістичне завдання на ті часи, оскільки воно включало суходольну ділянку від Олімпії до порту Пірей біля Афін (понад 60 км) та морську ділянку від порту Пірей до Константинополя (понад 700 км). Перевозити статую Зевса слід було з кріслом, на якому він сидів (вони становили єдину конструкцію), отже, нині можна лише уявити, як виконувалася ця грандіозна логістична операція, якого обережного ставлення до вантажу, що перевозився, вона вимагала, оскільки здійснювалася за наказом самого імператора Візантійської імперії. Також можна лише уявити, які транспортні засоби були використані. Скоріше всього на суходолі це була спеціально виготовлена платформа, яку тягнули воли, на морі – один з найбільших на ті часи кораблів. З великими застережними заходами, як можна думати, проводились відповідні навантажувально-розвантажувальні роботи. А весь проект мультимодального перевезення такого надзвичайно цінного вантажу розробив якийсь, нам на жаль не відомий, візантійський «логіст».

Багато творів „поганського” мистецтва знищили християнські фанатики, але величну статую Зевса вони руйнувати не наважились. Проте у V сторіччі згорів палац імператора Феодосія ІІ, а з ним і геніальний витвір Фідія. Статуя Зевса зникла. Про неї відомо лише зі свідчень древніх авторів. З перемогою християнства занепала Олімпія, а в 426 році вона була спалена за наказом того ж таки імператора Феодосія ІІ. Збережені будівлі і статуї були остаточно зруйновані землетрусами в 522 і 551 роках. Нині від храму Зевса залишилися лише руїни та дві колони при вході.

Розгляд логістичних функцій класичних чудес світу показує, що всі вони безпосередньо, aбо опосередковано були пов’язані з транспортною, складською, митною діяльністю, яку активно здійснювали стародавні держави світу в античні та ще древніші часи. Це доводить, що логістика, як один з найсучасніших науково-практичних та бізнесових напрямків, має надзвичайно давні історичні корені, пов’язані з транспортною, торгівельно-складською та митною діяльністю, яка не тільки була суспільно необхідною та досить розвинутою на ті давні часи та сприяла формуванню потужних господарських, адміністративних, транспортних осередків древнього світу, але й часто виступала впливовим чинником їх піднесення, а іноді – занепаду.

Література

1. 1000 чудес света. Сокровища человечества на пяти континентах: Пер. с нем. – М.: Астрель, 2005. – 576 с.

2. www.new7wonders.com

3. www.7chudes.in.ua

4. http://svit.ukinform.com

5. Смирнов И.Г. Еврологистика по-древнеримски //Logistics. – 2008. - № 4. – С. 42-47.

6. Гвозденко А.А. Логистика в туризме. Уч. пос. – М.: Финансы и статистика, 2004. – 272с.

7. Смирнов І.Г. Бізнесові основи міжнародного туризму: Навч. пос. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2007. – С. 47-53.

8. Смирнов І.Г. Логістика: просторово-територіальний вимір: Моногр. – К.: Обрії, 2004. – С. 190-210.