Семерунь М.Г.
Донецький національний університет економіки і торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського
Деякі підходи до визначення ефективності діяльності підприємства
В умовах ринку для забезпечення економічного розвитку підприємства змушені
постійно контролювати і підвищувати економічну ефективність своєї діяльності.
Поняття ефективності як економічної категорії достатньо досліджувалось у
вітчизняній і в зарубіжній економічній літературі, проте до цього часу немає
однозначного чіткого трактування економічної сутності даної категорії та єдиних
критеріїв, за якими вона може бути оцінена кількісно і якісно. Значною мірою це
пояснюється складністю і багатогранністю категорії ефективності.
З поглибленням досліджень даної категорії змінювались підходи щодо визначення
і оцінки ефективності. Так, якщо роботи науковців кінця ХІХ початку ХХ століття
присвячувались пошуку шляхів ефективного виробництва на рівні виконавців
виробничих процесів, поступово акценти зміщувались у бік управління
ефективністю на рівні організації та економічної системи.
Сьогодні
проблема ефективності займає ключове положення в економічній науці і практиці.
Загальне поняття ефективності є достатньо широким і уживається в
найрізноманітніших областях. Розглянемо
сутність категорії "ефективність" та основні підходи до її
визначення.
Термін "ефект" у перекладі з латинської означає "результат". Отже, категорія "ефективність" може інтерпретуватись як "результативність" [1,с.356]. Термін ефект має значення результату, наслідку зміни стану певного об'єкта, зумовленої дією зовнішнього або внутрішнього фактора.
Фактично визначення ефективності
діяльності підприємства полягає в оцінці його результатів. Такими результатами
можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному виразі
або прибуток. Але ж сама по
собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або
неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці
результати. Звідси для отримання об'єктивної оцінки ефективності підприємства
необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші
результати.
В економічній літературі запропоновано
безліч концептуальних підходів до оцінки економічної ефективності.
К.В. Півоваров намагається оцінити ефективність використання
ресурсного потенціалу підприємства, враховуючи витрати, випадні з категорії
«оборотні кошти», а саме: річний фонд заробітної плати, витрати води,
електроенергії, газу і тепла [2].
І.Н. Герчикова пропонує рахувати ефективність щодо реальних
витрат виробництва. При цьому, вона вважає, що ефективність слід визначати по
рентабельності активів, по рентабельності власного капіталу і позикового
капіталу [3].
А.Д. Шеремет і
Р.С. Сайфулін пропонують визначати ефективність
авансованих ресурсів і ефективність спожитих ресурсів, а також оборотність і
рентабельність коштів або їх джерел [4].
О.В. Ефімова приходить до висновку, що ефективність доцільно
визначати по рентабельності використаного капіталу, причому у разі залучення
позикових засобів треба враховувати також фінансові витрати (відсотки).
Прибуток для визначення рентабельності слід брати ту той, що залишається у
розпорядженні підприємства, тобто чистий [5, с.363].
Г. Шмален одним з наріжних каменів діяльності підприємства в
умовах ринкової економіки називає економічність. Під економічністю автор
розуміє отримання певного результату при
найменших витратах або заданому об'ємі витрат. Основними показниками
діяльності підприємства в ринкових умовах Г. Шмален
називає фінансову стійкість і прибуток (рентабельність). Причому, під останньою
він розуміє рентабельність власного капіталу і рентабельність всього капіталу,
вкладеного в підприємство [6].
Приведені вище
пропозиції визначати ефективність оборотності капіталу або щодо витрат
виробництва (І.Н. Герчикова), або на основі чистого
прибутку (О.В. Ефімова), або щодо спожитих ресурсів
(А.Д. Шеремет, Р.С. Сайфулін) – ми вважаємо
частковими, такими, що не відображають основної мети діяльності підприємства
або що відображають її неповно. Ці пропозиції можна застосовувати при оцінці
ефективності використання окремих складових елементів капіталу, виробничих площ
і устаткування, грошових коштів і т.п. На нашу думку, для формування загального
висновку про ефективність роботи підприємства доцільно використовувати
комплексну систему показників, яка поєднує всі названі підходи.
Отже, в найбільш
загальному вигляді економічна ефективність виробництва є кількісним співвідношенням двох величин – результатів господарської діяльності
і виробничих витрат. Суть проблеми підвищення ефективності виробництва полягає
в збільшенні економічних результатів на кожну одиницю витрат в процесі
використання наявних ресурсів. Підвищення ефективності виробництва може
досягатися як за рахунок економії поточних витрат (споживаних ресурсів), так і
шляхом кращого використання діючого капіталу і нових вкладень в капітал
(вживаних ресурсів).
1.
Економіка підприємства: Навч. посібник / за ред. А.В. Шегди. – К.: Знання, 2005. – 431с.
2.
Пивоваров К.В. Финансово-экономический
анализ хозяйственной деятельности коммерческих организаций – Изд. «Дашков и К», 2003. - 120с.;
3.
Герчикова
И.Н. Менеджмент: Учебник – М., 2000. –371 с.
4.
Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий.– М:ИНФРА-.М., 1997
-309с.
5.
Ефимова О.В. Финансовый анализ. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство «Бухгалтерский учет»,
2002. – 528с.
6. Шмален Г. Основы и проблемы экономики предприятия. Пер. с нем. –
М, 1996.