К.е.н. Акентьєва О.Б., Саломаткіна І., Саломаткіна Н.

Донецький державний університет управління

СИСТЕМА КОНТРОЛІНГУ: СУТНІСТЬ І НЕОБХІДНІСТЬ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНИХ ОСНОВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

Ринкова економіка та процес формування нових економічних відносин викликає необхідність по-новому поглянути на організаційно-методичні основи контролінгу при виборі стратегії та тактики розвитку підприємств України.

Більшість великих промислових підприємств в Україні до цього часу зазнають економічні труднощі ринкового періоду. Таким, чином, однією з головних сучасних проблем управління економікою підприємства є формування організаційно-методичні основ надійної та ефективної системи контролінгу.

Істотний внесок у систему інтеграції управлінських функцій механізм контролінгу, а також у розробку та опис його класичних елементів зробили такі зарубіжні вчені як: І. Ансофф, Й. Вебер, А. Дайле, К. Друрі, Е. Майєр, Р. Манн, М. Мескон, Г. Піч, М. Постером, Д. Хан, П. Хорват, Е. Шерм та ін. В економічній літературі новій концепції управління сучасного менеджменту присвячено досить багато публікацій таких відомих вітчизняних та російських науковців як: О.І. Амоши, С. С. Аптекаря, О.О. Ананькіна, В.А. Анташова, І. Т. Балабанова, О. І. Благодатного, М.Т. Білухи, І. П. Булєєва, С.Ф. Голова, Т. О. Головіна, О. П. Градова, Г. К. Губерної, Д. В. Гуліна, С. В. Данілочкіна, Н. Г. Данілочкіної, Ю. В. Макогона, О. Л. Максименко, Л. В. Попової, В. П. Савчука, Г.А. Семенова, В. В. Сопко, М. Г. Чумаченко, Г. В. Уварової, Е. А. Уткіна та ін. Однак в умовах сучасних інтеграційних процесів ця проблема залишається не досить вивченою.

У наукових колах України дослідження трактування поняття „контролінг" є предметом наукових дискусій в умовах сьогодення. Доречним у цьому плані сказати, що серед представників різних наукових шкіл немає єдності у трактуванні цілей, сутності й функцій контролінгу. Останніми роками у теорії і практиці управління фінансово-господарською діяльністю підприємств дедалі більшого вжитку набуває поняття “контролінг”. На думку, наприклад, А.М. Ткаченко контролінг – це нове явище в теорії та практиці сучасного управління, яке виникло на межі економічного аналізу, планування, управлінського обліку та менеджменту [1,с.16]. Контролінг – це систематична дисципліна, яка базується на основі багатьох навчальних економічних дисциплін: маркетингу, менеджменту, технічного нормування, планування, обліку й аудиту, аналізу та контролю.

Слово “контролінг” англійського походження („to control" – керувати, спостерігати, контролювати), яка у свою чергу пішло від французького слова, що означає “реєстр, перевірочний список”. Нерідко контролінг ототожнюють з контролем. Слід погодитися з А. М. Ткаченко, що таке ставлення справедливе лише частково, оскільки контролінг включає в себе й аспект контролю [1, с.16].

У цілому, контролінг – це одна із провідних підсистем управління сучасним підприємством. Досвід розвинених країн свідчить, що контролінг активно сприяє постійному підвищенню кваліфікації менеджерів та всіх співробітників підприємства. Саме контролінг виступає однією з основ стратегічного менеджменту та дозволяє порівняти будь-які дії менеджера з точки зору того, до чого це призведе в майбутньому. Однак, не можна повністю погодитися з точкою зору А. Г. Ткаченко, яка вважає, що в економіці зарубіжних країн (Америка, Великобританія та інші) контролінг досягнув значного розвитку та знайшов практичне застосування [1,с.1]. Слід зазначити, що термін “контролінг” майже не використовується в англомовних джерелах: у Великій Британії та США, де вживається термін управлінський облік (managerial accounting, management accounting). Термін “контролінг” використовується у Німеччині [2-5], звідки його запозичено Росією, а згодом і Україною. Німці позначили якісне нове явище в теорії та практиці управління підприємством (die Controlling). На думку, наприклад, Е. Майєр контролінг – це концепція управління фірмою та забезпечення її довгострокового функціонування. В широкому розумінні, на думку, наприклад, Е. Майєра, контролінг – це система забезпечення виживання підприємства в двох аспектах: короткостроковому – оптимізація прибутку, у довгостроковому – збереження й підтримка гармонійних відносин та взаємозв’язків даного підприємства з навколишніми його сферами: природною, соціальною, господарською. Цікаво, що Е. Майєр і Р. Манн розглядають контролінг як систему регулювання затрат і результатів діяльності, яка допомагає у досягненні цілей підприємства та позволяє запобігти несподіванкам та своєчасно включити червоне світло, коли економіці підприємства загрожує небезпека, яка потребує прийняття заходів по протидіянню. Існує інша думка, наприклад, А. Дайле під контролінгом визначає процес, який розуміється як оволодіння економічною ситуацією на підприємстві. Кожен менеджер, на думку А. Дайте, несе відповідальність за організацію контролінга. Безумовно, що контролер організовує систему контролінгу, використовуючи відповідні методичні підходи й техніки.

Узагальнення результатів дослідження зарубіжних джерел дозволяють виділити існуючі підходи щодо трактування терміну “контролінг” як: (1) системи управління процесом досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності фірми; системи управління прибутком підприємства (Е. Майєр, Р. Манн, Г. Піч, Е. Шерм, Х. Фольмут; В. Анташов, О. Градов, Е. Уткін, М. Пушкар); (2) процесу оволодіння економічною ситуацією на підприємстві (А. Дайле); (3) концепції інформації і управління (Л. Сухарева, С. Петренко); (4) синтез елементів обліку, аналізу, контролю, планування ( С. Голов).

Доречним у цьому плані сказати, що в Україні використовуються обидва терміни “управлінський облік” і “контролінг”). Особливої уваги

заслуговує думка М. Г. Чумаченко, який відзначає, що деякі автори ототожняють зміст управлінського обліку з діючою в Німеччині системою контролінгу [6, с.116]. Доказом зворотнього може служити фундаментальна монографія професора Д. Хана “Планирование и контроль: концепция контроллинга“, п’яте видання якої перекладене на російську мову. Достатньо сказати, що розрахункам калькуляційних і балансових результатів автор присвятив всього один параграф вартісні показники управлінського та фінансового обліку на 5 сторінках із 800 сторінок крупноформатного видання [5,с.69-74]. Поділяючи точку зору М. Г. Чумаченко, слід відзначити, що підрозділи управлінського та фінансового обліку, планування підприємства, фінансові служби існують самостійно та не є складовими відділу контролінгу [7, с.46]. Існує цікава точка зору Л. А. Сухаревої, С. Н. Петренко, які зазначають, що контролінг – принципово інша концепція інформації і управління, яка забезпечує підтримку внутрішнього балансу економіки підприємства шляхом формування інформації о витратах та доходах як основи для прийняття оптимальних управлінських рішень. У роботі [8] С. Н. Петренко розглядає питання оперативного контролінгу в системі управління підприємством. З огляду на вищевикладене, можна зробити наступний висновок: зарубіжні науковці в основу контролінгу покладають управлінський облік, а вітчизняні – обліково-аналітичну систему. Безумовно, що людський фактор відіграє важливу роль у формуванні надійної та ефективної системи контролінгу.

Дослідження зарубіжних і вітчизняних наукових джерел показало, що впровадження контролінгу є досить складним і тривалим процесом, який складається із декількох послідовних етапів. Цікаво це питання розкрито А. М. Ткаченко, яка виділяє у запровадженні контролінгу шість основних етапів: опис існуючої (бухгалтерської) системи суб’єкта господарювання; визначення вимог до необхідної управлінської інформації; побудова формалізованої системи, яка здатна забезпечити менеджерів необхідною управлінською інформацією; побутова системи управлінської звітності; побутова методики внутрішньовиробничого аналізу; побутова системи фінансового планування [1, с.16-17]. На наше переконання, цей підхід є занадто деталізованим, громіздким, включає опис конкретних процедур, тому процес запровадження контролінгу на підприємстві слід поділити на три основні етапи: (1) підготовчий; (2) проміжний; (3) заключний.

Безумовно, що на формування надійної та ефективної системи контролінгу впливають такі чинники, як: термін існування суб’єкта господарювання на ринку, галузь, розмір, структура, ефективність системи внутрішнього контролю, рівень автоматизації управління та постановки менеджменту на підприємстві та ін.

Слід зазначити, що процес реалізації контролінгу може бути пасивним і активним [1, с.21]. Пасивний контролінг виступає як періодична діяльність керівництва, фахівців з удосконалення системи управління підприємством. Активний же контролінг являє собою безперервний процес дій для забезпечення цілей та місії підприємства. Відомо, що останньому відповідає, зокрема технологічний контроль і консультування.

Таким чином, контролінг, у цілому, не можна вважати універсальним засобом уникнення всіх негараздів та негативних явищ в управлінській діяльності, проте його цілком можна вважати, за відкритих нормальних типових умов та прозорості, надійним гарантом обґрунтованих якісних управлінських рішень.

Результати проведеного дослідження дозволяють зробити наступні висновки: 1. Контролінг – це цілісна концепція економічного управління підприємством, спрямована на виявлення усіх шансів та ризиків, пов'язаних з отриманням прибутку в умовах ринка і орієнтована на довгострокове і ефективне функціонування підприємства. Контролінг не вирішує завдання самостійно, а взаємодіє з багатьма економічними дисциплінами та науками. 2. Система контролінгу інтегрує облік, планування, маркетинг в єдину керовану систему, в якій чітко окреслюються цілі підприємства, принципи управління та способи їх реалізації. 3. Функції контролінгу з підтримки управління випливають з їх загальноуправлінських положень. Функції контролінгу ширші у порівнянні з управлінським обліком і визначаються керівництвом або власником підприємства залежно від змісту і специфіки його діяльності, обсягів, показників, системи управління. 4. Об’єктом контролінгу є все підприємство, система управління й система виробництва, у тому числі операційний менеджмент, структура і процес управління, внутрішній контроль, інформаційні ресурси та ін. 5. Контролінг є відносно новим оригінальним інструментом в системі антикризового управління вітчизняними підприємствами.

Література

1. Ткаченко А. М. Організація контролінгу та внутрішнього аудиту в системі управління промисловим підприємством: Автореф. дис. д. екон. наук.: 08. 06. 01 / Інститут економіки промисловості НАН України. – Донецьк, 2005. – 29 с.

2. Дайле А. Практика контроллинга: Пер. с нем. /Под ред. и с предисл. Лукашевича М. Л., Тихоненковой Е. Н. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 336 с.

3. Майер Э. Контроллинг как системы мышления и управления: Пер. с нем. Жукова Ю. Г., Зайцева С. Н. / Под ред. Николаевой С. А. – М.: Финансы и статистика, 1993. – 96 с.

4. Манн Р., Майер Э. Контроллинг для начинающих: Пер. с нем. Жукова Ю. Г. / Под ред. и с предисл. д-ра экон. наук Ивашкевича В. Б. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 304 с.

5. Хан Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга: Пер. с нем. Королева И. В., Лукашевича М. Л., Тихоненковой Е. Н., Уваровой Г. В., Чермошнюка А. Г. /Под ред. и с предисл. Турчака А. А., Головача Л. Г., Лукашевича М. Л.- М.: Финансы и статистика, 1997. – 800с.

6. Чумаченко М. Г. Управлінський облік - важлива ланка реформування бухгалтерського обліку // Регіональні перспективи. - № 2-3. - 2001. - С. 115-117.

7. Чумаченко Н. Г. Управленческий учет в Украине// Бухгалтерский учт и аудит. - № 6. - 2001. - С. 43-47.

8. Петренко С. М. Оперативний контролінг в системі управління підприємством: Автореф. дис... канд.. екон. наук : 08. 06. 02 / Донецький держ. ун-т економіки і торговлі. – Донецьк, 2000. – 19 с.