Волков Д.П., Огап О.О.ДВНЗ Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана Криворізький економічний інститутШляхи створення єдиного фундаменту для зближення податкового та бухгалтерського облікуБухгалтерський і податковий облік мають різні цілі. Бухгалтерський облік надає достовірну інформацію про фінансовий стан підприємства для потенційного інвестора, податковий облік виконує фіскальні і регуляторні функції. Розбіжності між зазначеними системами обліку будуть існувати завжди.Відповідно до п. 2 ст. З ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. [1]
Незалежно від призначення двох систем обліку - податкового та бухгалтерського, завжди існує необхідність співставності двох систем і виявлення причин розбіжностей, якщо показники однієї системи різко відрізняються від іншої системи.Виникає необхідність спрощення податкового обліку, максимального наближення його показників до системи бухгалтерського обліку, що є надзвичайно важливим моментом щодо підвищення контрольованості господарських операцій та попередження ухилень від оподаткування. Проблема наближення податкового та бухгалтерського обліку набуває державної ваги. Світова практика знає декілька варіантів поєднання бухгалтерського та податкового обліку, але всі вони беруть за основу дані бухгалтерського обліку. Найпоширеніші методи - перший: це коли за основу для визначення податкової бази приймається оподатковуваний прибуток, визначений за даними бухгалтерського обліку, який потім коригується (метод реконсолідації). Застосовується в США, Казахстані, Молдові.
Другий метод - фінансовий прибуток коригується згідно з податковим законодавством і визначається оподатковуваний прибуток (застосовується в Німеччині, Бельгії, Франції, Нідерландах).[5]
Для України раціональним вбачається варіант формування оподатковуваної бази шляхом коригування фінансового прибутку на суми доходів та витрат.
Найбільше всього розбіжності виникають при формуванні складу доходів та витрат, але такі розбіжності не створюють складнощів під час використання даних однієї звітності для цілей іншої.
На нових концептуальних засадах, зокрема з використанням методичних підходів оцінки фінансового результату так, як в бухгалтерському обліку, в податковому обліку викладено:
1. Дата виникнення валових доходів та витрат за відвантаженою продукцією, що дозволить з відповідним коригуванням використовувати фінансовий результат від реалізації товарів (робіт, послуг) для визначення оподатковуваного прибутку.
2. Облік фінансових результатів по кожному окремому цінному паперу. При цьому виписані особливості формування ціни цінних паперів на організованому ринку та на неорганізованому ринку цінних паперів. Цей підхід з фіскальної точки зору попереджує ухилення від оподаткування.[2]
З метою наближення податкового та бухгалтерського обліку запропоновано використовувати амортизацію цінних паперів за методом ефективної ставки відсотка. Суть метода полягає в тому, щоб премії та дисконти, отримані під час здійснення операції купівлі-продажу цінних паперів враховувати у складі валового доходу та витрат не одразу, а протягом певного періоду до повного погашення (викупу) цінних паперів. Для платника податку це привабливо з точки зору рівнонапруженості податкового тиску.
3. Облік доходів інвесторів у спільну діяльність із створенням юридичної особи, в асоційовані та дочірні підприємства викладено в його наближенні до бухгалтерського обліку щодо визначення доходів за методом участі в капіталі (використання окремих елементів такого методу).
4. Амортизація розглядається як складова частина валових витрат з пооб'єктним обчисленням амортизації. Збереження амортизації у складі валових витрат важливо для визначення фінансового результату від реалізації.
5. Фінансовий та оперативний лізінг викладено в ідеології стандартів бухгалтерського обліку, в тому числі зворотній лізінг.[2]
6. Спільну діяльність без створення юридичної особи виписано в методології бухгалтерського обліку, тобто результати фінансової діяльності кожний учасник у межах власних паїв (часток) здійснює відокремлено.
7. З метою уникнення непорозумінь в частині використання термінології введено нове поняття - узагальнений податок на прибуток, замість консолідованого податку на прибуток, оскільки є поняття "консолідована звітність". Разом з тим виписано механізми оподаткування доходів інвесторів, які вклали свої кошти в спільні підприємства із створенням юридичної особи, в асоційовані та дочірні підприємства. Фінансовий облік передбачає формування доходів таких інвесторів з урахуванням частки нерозподілених прибутків об'єкта інвестування.
З фіскальної точки зору це дуже важливий аспект, який попереджує витік коштів, зокрема, в інші країни. Такі підходи щодо оподаткування нерозподілених прибутків використовуються в Англії, Новій Зеландії. У зазначених країнах до податкової декларації материнська компанія зобов'язана надавати консолідовану звітність.[4]
8. Що стосується складу валових витрат та доходів, то вони практично виписані в стилі діючого законодавства, з тією лише різницею, що перелік витрат дещо розширено на соціальні заходи (довгострокове страхування життя, додаткове пенсійне забезпечення, медичне страхування та страхування від нещасного випадку на виробництві).[3]
9. Не може бути підтримана з позиції податкового законодавства методологія переоцінки (оцінки) активів платника податку так, як це запропоновано в бухгалтерському обліку.
Наближення бухгалтерського та податкового обліку дозволить підвищити ефективність прогнозування (планування) доходів бюджетів, оскільки при цьому забезпечується інтегрованість макропоказників, які є основою планування та прийняття державних рішень.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
Закон України “Про бухгалтерський облік
і фінансову звітність в Україні” № 996 – XIV від 16.07.1999 р., зі змінами і
доповненнями. ЛІГА: Практик 02 (74)’2006.
2.
Закон України “Про оподаткування
прибутку підприємств” № 283/97 – ВР від 22.05.1997 р., зі змінами і
доповненнями. ЛІГА: Практик 02 (74)’2006.
3.
Закон України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”
№ 2181 – ІІІ від 21.10.2000 р. ЛІГА: Практик 02 (74)’2006.
4.
Положення (стандарт) бухгалтерського
обліку 20 “Консолідована фінансова звітність” № 176, затверджений наказом
Міністерства Фінансів України від 30.07.1999р., зі змінами та доповненнями.
ЛІГА: Практик 02 (74)’2006.
5.
Гарасим П.М., Журавель Г.П., Хомин П.Я.
Податковий облік і звітність на підприємствах: Підручник. – К.:ВД «Професіонал»,
2004.