Мамонтова А.А. МЭ-04В

Аналіз зовнішньоекономічної діяльності України

Україна посідає одне із перших місць серед світових країн, зовнішньоторговельний обіг яких співпадає з обсягом внутрішнього валового продукту. Це означає, що питома вага українського бізнесу так чи інакше залежить від зовнішньоекономічних операцій.

За даними Міністерства економіки України тільки приблизно 20% валового продукту стосується закінчених циклів виробництва, і це автоматично робить економіку держави імпортнозалежною на 80%.

Відповідно офіційним даним Держмінстату України, обсяг імпорту товарів та послуг у 2007 році перевищив обсяг їх експорту на 7,3 міліардів доларів США.Ситуація поступового перевищення складалася, починаючи з 2006 року, коли співвідношення імпорту та експорту в сумовому доларовому еквіваленті досягло значення, як 48,8 до 45,9; для порівняння – у 2000 році цей показник мав зворотне співвідношення експорту до імпорту відповідно – як 18,1 до 15,1.

За десятирічний термін, впродовж 1997-2007 років, темпи росту обсягів імпорту змінилися від 98,6% до 134,4% , темпи росту обсягів експорту - від 99,1% до 127%. У 2007 році імпорт товарів та послуг в Україну зріс відносно 2006 року на 34,4% та склав 65,5 міліардів доларів США ; експорт зріс відносно 2006 року на 27% та склав 58,2 млрд доларів США. (див.табл.№1)

Експорт товарів та послуг з України залежить від зовнішньої кон’юнктури, в той час як імпорт стабільно росте.Сьогодні Україна значно більше купує, ніж продає. За останні п’ять років суттєво збільшилась залежність нашої країни від ринків сировини.

Товарна структура українського експорту сьогодні на 40% складається із чорних металів. На другому місці – мінеральні продукти, далі- хімічні вироби, сільгосппродукція, машини та обладнання, тощо.Наразі ж найбільш стійкий зріст ВВП забезпечує експорт високотехнологічної продукції. Навіть в Китаї на неї припадає 30% експорту.В географічній структурі експорту України переважає Росія : 24,95%, далі йдуть Туреччина, Італія та Польща (див графік.№2). Переважною метою державного регулювання зовнішньої діяльності розвинутих країн є встановлення найбільш сприятливих умов для вітчизняних виробників, заохочування вивезення національних товарів на ринки інших держав та обмеження вивозу іноземних товарів на свій ринок.

Економічно розвинені країни світу, які вважають зовнішньоекономічну діяльність одним із важливих джерел поліпшення добробуту своєї нації, відмінно сполучають політику вільної торгівлі і політику протекціонізму, тобто, поєднують невтручання держави у зовнішню торгівлю в тому сенсі, що експортно-імпортні відносини повинні регулювати співвідношення попиту та пропозиції і, шо вільна торгівля стимулює конкуренцію, примушує національні підприємтсва підвищувати якість своєї продукції та знижувати ціни; і разом з тим – державний протекціонізм в тому сенсі, що тільки держава взмозі здійснювати політику захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції через систему певних обмежень, а також забезпечити толерантні відносини з державами, що мають з ними торгівельні відносини. Прикладом багатостороннього регулювання відносин країн світової співдружності є діяльність всесвітньої торгівельної організації (ВТО).

Важливою подією початку 2008 року став вступ України в ВТО. І вже сьогодні 2/3 українського експорту припадає на країни – члени ВТО, а після вступу Росії у міжнародну організацію цей показник збільшиться до 90%. Отримані у зв’язку із вступом у ВТО права захищати своїх товаровиробників на закордонних ринках та вирішувати торгівельні спори у спеціалізованому органі ВТО, впроваджувати компенсуючі імпортні мита – це велике досягнення. Але покладатися тільки на всесвітню торгівельну організацію не слід.

Висновки: Головну роль в підтримці експорту все ж таки повинна відігравати ефективність співпраці відповідних державних структур, з ціллю термінового перейняття передового досвіду підтримки експорту.

Інакше зростання імпорту внаслідок лібералізації торгівельного режиму назавжди перетворить нашу багатоперспективну країну виключно в «Нето - імпортера».

Література

1. Журнал «Експерт» . 2007р. № 9

2. Iнтернет сайт: www.ukrstat.gov.ua