Юрчук Ю.В., Гончарук С.В.

Криворізький економічний інститут Державного вищого навчального закладу “Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана”

Державний фінансовий аудит як форма проведення фінансового контролю суб’єктів господарювання

На сьогоднішній день органами державної контрольно-ревізійної служби (далі - ДКРС) можуть проводитися не тільки ревізії та перевірки, а ще й державний фінансовий аудит фінансово-господарської діяльності підприємств.

Першочерговим завданням постає вирішення проблеми пристосування органів ДКРС до проведення державного фінансового аудиту, оскільки його метою є оцінювання не лише законності, а й ефективності управління майном, досягнення суб’єктами господарювання визначених цілей і завдань.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” [2] державний фінансовий аудит розглядається як різновид державного фінансового контролю. Його сутність полягає у перевірці та аналізі ефективного використання державних чи комунальних коштів, а також майна та інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті в порядку та за формою, визначеними ГоловКРУ.

Цим законом визначено, що “державний фінансовий аудит проводиться також Рахунковою палатою у порядку та у спосіб, що визначені законом” [2, ст. 2]. Але такого закону, що визначав би порядок проведення державного фінансового аудиту Рахунковою палатою не має. До того ж в Законі України “Про Рахункову палату” не зазначено жодного слова щодо проведення цим органом державного фінансового аудиту. Виходить, що Рахункова палата не може здійснювати державний фінансовий аудит суб’єктів господарської діяльності в умовах діючого законодавства. Відзначимо й те, що чинним законодавством не визначене поняття “державний фінансовий аудит”.

Порядок проведення державного фінансового аудиту в суб’єктах господарювання регулює Постанова КМУ “Питання проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту” [4].

Цією постановою визначено механізм проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту, що полягає у перевірці та аналізі діяльності, фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також інших суб’єктів господарювання, що отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно [4].

Під час здійснення державного фінансового аудиту, як вже зазначалось, обов’язковій оцінці підлягає рівень управління фінансово-господарською діяльністю суб’єктів господарювання. Це управління полягає у забезпеченні дотримання вимог законодавства, достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, збереження активів, а також досягнення визначених цілей і завдань з виконання показників економічності, продуктивності та результативності.

Державний фінансовий аудит здійснюється відповідно до плану органів ДКРС. Перед його початком керівнику суб’єкта господарювання не пізніше ніж за десять календарних днів надсилається відповідне повідомлення. Тривалість державного фінансового аудиту не повинна перевищувати дев’яносто календарних днів.

Проведення державного фінансового аудиту включає чотири етапи.

Планування аудиту з метою збору інформації про правове забезпечення фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання та його систему управління здійснюється на першому етапі.

Другий етап державного фінансового аудиту передбачає підготовку програми проведення аудиту з урахуванням його плану.

На наступному етапі здійснюється перевірка ризикових операцій фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання, тобто підтверджується або спростовується інформація стосовно недоліків і проблем управління такою діяльністю.

Завершальним етапом є складання звіту про результати проведеного аудиту, в якому містяться висновки стосовно дотримання законодавства і забезпечення ефективності фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання та обґрунтовані рекомендації щодо її вдосконалення.

Підсумовуючи вищезазначене, робимо висновок, що в запровадженні державного фінансового аудиту наряду з багатьма позитивними сторонами, є й проблемні. Перш за все – неузгодженість законодавства, яка полягає в тому, що чітко не визначений порядок здійснення Рахунковою палатою державного фінансового аудиту. Для усунення цієї неузгодженості доцільним було б внесення змін до Закону України “Про Рахункову палату” та прийняття відповідного нормативного акту, який би регламентував порядок проведення державного фінансового аудиту Рахунковою палатою України.

Література:

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 року № 436-IV.

2. Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», затверджений ВРУ від 26.01.1993 року № 2939-XII.

3. Закон України «Про Рахункову палату», затверджений ВРУ від 11.07.1996 року № 315/96-ВР.

4. Постанова «Питання проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту», затверджена КМУ від 25.03.2006 року № 361.