Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Панасюк О.В.

Одеська національна академія харчових технологій

Стан зернового ринку України та шляхи його поліпшення

 

Зернове виробництво є основою аграрного сектору економіки  й галузей АПК. Обсяги виробництва й переробки зерна впливають на структуру спожи-вання ресурсів і формування валового внутрішнього продукту країни. Взаємо-дія природних, кліматичних, організаційних, технологічних і економічних фак-торів визначають складність і багатогранність умов розвитку зернового вироб-ництва .

 У сучасних умовах господарювання суб'єктів зернового ринку нестій-кість зовнішнього середовища приводить до коливань обсягів і зниженню рівня економічної ефективності зернового виробництва . Стратегічне значення зерна в продовольчому забезпеченню населення обумовлює необхідність стабілізації обсягів зернового виробництва й розширення асортиментів продуктів перероб-ки.

У зв'язку з цим дослідження стану сучасного рівня розвитку зернового виробництва , визначення факторів і наукове обґрунтування основних напрям-ків підвищення економічної ефективності виробництва й переробки зерна є актуальним.

За станом на 1грудня 2007 року в українських сільськогосподарських підприємствах (крім малих ) і на підприємствах, які займаються зберіганням і переробкою зернових культур, було в наявності 15,27 млн.тон зернових куль-тур. Це на 2,76 млн.тон перевищує показник на аналогічну дату минулого року.

Запаси пшениці в Україні до початку грудня склали 7,01 млн.тон ( проти 5,51 млн.тон на 1 грудня 2006 року).

 

Таблиця 1 - Пшениця: світове виробництво у 2006/07 маркетинговому році [1]

Країни

Виробництво

млн.т

 %

ЄС - 25

124,797

21,02

Китай

104,47

17,60

Росія, Україна, Казахстан

72,4

12,20

Індія

69,35

11,68

США

49,316

8,31

Пакистан

21,7

3,66

Канада

25,265

4,26

Туреччина

17,5

2,95

Аргентина

15,2

2,56

Інші

108,816

15,77

Всього

593,614

100

Таблиця 2  - Обсяги експорту зерна найбільшими світовими експортерами у 2006/07 маркетинговому році [2]

Країна

Експорт

млн.т

 %

США

79,4

37,2

Канада

21,0

9,8

Аргентина

20,4

9,5

ЄС

17,6

8,3

Росія

12,3

5,8

Австралія

11,0

5,2

Україна

10,7

5,0

Казахстан

6,6

3,1

Бразилія

4,5

2,1

Туреччина

2,0

0,9

Інші

63,4

25,5

Всього

248,9

100

Як ми знаємо, розроблена й існує деяка програма створення єдиного рин-ку зерна в СНД. У цей час розвитку ринку зерна відбувається в кожній країні індивідуально й згідне особливостям і специфічним рисам, що відрізняють пе-рехідні економіки постсоціалістичних країнах, що й виявляють вплив на фор-мування аграрної політики.

Без сумніву Україна разом з Росією та Казахстаном були та залишаться головними виробниками на зерновому ринку пострадянського простору.

Але через неврожайність і зниженні економічної ефективності, понижен-ня загально - економічних параметрів зерновиробництва, зокрема ріст трудо-місткості, ресурсомісткості та собівартості продукції, зниження рентабельності  Україна може втратити свою позицію на ринку пшениці країн СНД.

Поступово Україна  може стати лише транзитною державою, хоча має дуже великий природний потенціал для вирощування зернових культур.

Для того, щоб не допустити цього необхідно ввести необхідні заходи дер-жавного регулювання:

·                     розробки законодавчих основ діяльності ринкових суб'єктів;

·                     сприяння розвитку оптово-збутової та обслуговуючої торгівлю мережі;

·                     створення на регіональному рівні інформаційної, стандартизаційної, сертифікаційної систем;

·                     забезпечення антимонопольного захисту товаровиробника;

·                     запровадження Державного інтервенційного фонду стабілізації зернового ринку;

·                     створення сприятливих умов для надходження і цільового спрямування інвестицій у галузь для підвищення конкурентоспроможності зернопродукції на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Найбільш ефективними напрямками державної підтримки для суб'єктів всіх зернових ринків можуть бути:

·                     надання цільових пільгових кредитів під оновлення матеріально-технічної бази та під поліпшення забезпеченості оборотними коштами;

·                     пільгове страхування товаровиробника;

·                     запровадження інтервенційної торгівлі;

·                     полегшення податкового пресу;

·                     стабілізація курсу гривні;

·                     проведення антимонопольної політики по відношенню до сфери, обслуговуючої товаровиробника зерна.

Також треба звернути увагу на покращення якості продуктів вирощування та переробки.

 

Література

1. Развитие ситуации на рынке пшеницы стран СНГ в 2007/08 МГ: проблемы и взаимодействие//Научно-практический журнал «Хранение и переработка зерна». – 2007. - №12(102). – С.14 – 19.

2. Кузнецова І.О. Зерновий ринок України: історія створення та тенденції розвитку: Монографія. – Одеса: Поліграф, 2008. – 198с.