Економічні науки/1. Банки і банківська система

 

Арбузов C.Г.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла

Туган - Барановського, Україна

Іпотечна система Польщі: досвід для України

 

         Іпотека на польських землях має давне історичне коріння. У новій країні, створеній після Віденського конгресу, у 1808 р. застосовано Кодекс Наполеона, який містив главу про іпотеку [1, c.144]. Після Першої світової війни  засновано кілька комерційних банків, комерційну установу для випуску іпотечних облігацій і державний банк розвитку (Bank Gospodarstwa Krajowego), який також випускав іпотечні облігації. Друга світова війна стала на заваді подальшому розвитку польської системи іпотечного кредитування. Впродовж наступних 45 років соціалістичної епохи (1944-1989 рр.) обсяги іпотечного кредитування були мінімальними, а іпотечні облігації взагалі не випускались.

         Поштовхом розвитку іпотеки у Польщі стала гостра житлова проблема початку 1990-тих  рр. У серпні 1997 р. Сейм прийняв Закон про іпотечні обліга­ції та іпотечні банки, який визначив принципи випуску, розміщен­ня та погашення іпотечних облігацій, а також принципи ство­рення, функціонування і нагляду за діяльністю іпотечних банків. Варто зазначити, що в Україні можливість функціонування іпотечних банків передбачена Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. № 2121-III , а правова основа обігу іпотечних цінних паперів створена лише у 2003-2005 рр. [2, 3]

Однак, спеціалізовані іпотечні банки поки що відіграють незначну роль у житловому кредитуванні у Польщі. Згаданий закон 1997 р. запозичив багато важливих принципів з німецької іпотечної моделі, нап­риклад, низьке співвідношення між розміром кредиту і вартістю заставленого майна і суворі правила оцінки вартості нерухомо­го майна. Для універсальних банків встановлено менш суворі прави­ла роботи на іпотечному ринку.

Саме тому у Польщі житлові іпотечні кредити надаються переважно через систе­му універсальних банків. У 1990-ті роки іпотечне кредитуван­ня характеризувалось високою концентрацією: на державний ощадний банк РКО ВР припадало 80-90% всіх кредитів. Структуру ринку змінив бум кредитування у поточному десяти­річчі , який збігся у часі з приходом на польський ринок нових, здебільшого іноземних, кредиторів і розширенням іпотеч­ного бізнесу «старими» кредитними установами.

 У загальному обсязі польського ринку іпотечного кредитування кредити ощадного банку РКО ВР становлять 32%. Друге і третє місця в переліку найбільших кредиторів посідають банк Пекао і Промислово-торгівельний банк. Першим володіє італійський банк Унікредито, а іншим - Хіпо Фереінсбанк (HypoVereinsbank), який у 2005 р. був придбаний банком Унікредито. Вартість іпо­течних портфелів кожного з цих банків дорівнює приблизно 15-16%  ринку. Наступні (після трьох лідерів) місця в переліку польських іпотечних кредиторів займають менші банки з ринковими частками близько 6%. Разом шість банків обіймають 80% іпотечного ринку (станом на початок 2006 року), що для невеликого (відносно ВВП) ринку можна вважати показником високої концентрації.

Аналогічну ситуацію спостерігаємо і в Україні У 2007 р.  беззаперечним лідером іпотечного українського ринку є Укрсиббанк, ринкова частка якого становить 18,2%; 2-ге місце посідає Раййффайзен Банк Аваль з долею 14,4%, 3-тю позицію займає Укрсоцбанк – 13,0%;  4-ту і 5-ту сходинки поділили ОТР та Приватбанк з ринковими частками 7,6% і 6,9% відповідно.  На ТОР-5 припадає 60% обсягів іпотечного кредитування ( у 2006 році – 66,3%).

На початковому етапі розвитку польського ринку креди­ти надавались здебільшого через мережу філій банків, причому державний ощадний банк РКО ВР зі своєю розгалуженою мере­жею філій обіймав фактично монопольне становище. Філії зали­шаються найважливішим каналом збуту і в нинішньому десятиріч­чі. Водночас, у 2004-2005 pp. у Польщі досить швидко (порівняно з іншими центральноєвропейськими країнами) розвивались інші кана­ли збуту: девелопери, які спеціалізуються на квартирах у містах; «пов'язані продажі» через агентства з нерухо­мості або страхові компанії; незалежні кредитні брокери.

Загальною характеристикою структури іпотечних кредитів в Україні і Польщі є те, що на долю кредитів у іноземній валюті приходиться біля 80%  вартості портфелю, переважна частина яких – кредити фізичних осіб. Але у Польщі при видачі кредитів в іноземній валюті банки дотримують­ся більш суворих правил андерайтингу. Позичальник мусить під­писати заяву про те, що він/вона відмовляється від кредиту у злотих і свідомо бере на себе ризики, притаманні кредитам в іноземній валюті. Для цієї категорії позичальників Польська національна іпотечна асоціація видала спеціальний посібник з опи­сом ризиків, на які наражуються позичальники при кредитуванні в іноземній валюті.

У Польщі іпотечні кредити надаються на строк від 5 до 35 років, але в більшості випадків не більш, як на 15 років. В середині 1990-х років строки погашення іпотечних кредитів були значно коротшими. Для умов інф­ляційної економіки були розроблені іпотечні кредити з подвійною індексацією, які втратили популярність у 1999 р.  До 2002 р. процентні ставки за іпотечни­ми кредитами в злотих встановлювались на певний період, зазвичай 5 років. За нинішньої агресивної політики кредитування за базовий індекс беруться вкрай мінливі ставки короткострокового кредитування на Варшавському міжбанківському ринку (WIBOR). Процентні ставки за кредитами в іноземній валюті встановлюються, зазвичай, на більш тривалий термін, однак на польському ринку існують також і кредити в іноземній валюті, прив'язані до короткострокових ставок WIBOR у швейцарських франках, доларах та EURIBOR, що корелює ризик збільшення обмінного курсу і знецінення злотого.

В Україні іпотечну програму з плаваючою процентною ставкою  за принципом «LIBOR + фіксований відсоток банку» пропонує лише «СЕБ Банк», який встановив розмір фіксованого відсотка на рівні 6,6% [4]. Але цілком можливо, що через деякий час більшість  крупних банків запропонують саме такі іпотечні кредити.

На нинішньому етапі розвитку польського іпо­течного ринку, на відміну від українського, ліквідність універсальних банків є достатньою для стабільного зростання обсягів кредитування. Така стратегія фінансування обумовлюєть­ся тим, що сьогоднішні позичальники більш охоче йдуть на ризик і беруть кредити з плаваючою ставкою в усіх валютах. Валютні свопи між злотим і доларом, євро або швейцарським франком використовуються для закриття великих валютних позицій. Великий попит на кредити в іноземній валюті задовольняється багатьма банками за рахунок міжбанківських кредитів материнсь­ких структур  або євробондів.

Іпотечні банки Польщі (ВРН, BRE, та Slaski) випускають іпотечні облігації в трьох валютах - польських злотих, доларах США і євро. Облігаціям, деномінованим у злотих, зазвичай, при­своюється рейтинг ААА, натомість облігаціям в доларах і євро — ВВВ. Дохідність іпотечних облігацій складає приблизно 6-7% річних, що ненабагато відрізняється від дохідності «еталонних» державних облігацій. Вторинний ринок іпотечних облігацій практично відсутній. У 2004 році у Польщі було запроваджено законодавчу базу сек'юритизації іпотечних активів шляхом внесення змін і доповнень до існуючого Закону про банківську діяльність і прийняття нового Закону про інвестиційні фонди, який дозволив створення спеціаль­них фондів сек'юритизації.

Ринок іпотечних цінних паперів в Україні знаходиться на перших етапах розвиту. Державна іпотечна установа у січні 2008 р. здійснила емісію  відсоткових іменних забезпечених державною гарантією облігації 10 серій, які пройшли процедуру лістингу та включені до Котирувального Списку ПФТС другого рівня лістингу [5].

Для більшої ефективності оцінки кредитного ризику, найбіль­ші банки разом з Асоціацією банків Польщі створили перше поль­ське кредитне бюро, яке розпочало свою діяльність на початку 1999 року. В 2000 р. система обміну кредитною інформацією стала доступна банкам. Впродовж 2001 р. було продано 0,5 млн.  звітів з кредитною інформацією, а в 2004 році вже  4 млн.

Таким чином, спільними характеристиками іпотечних систем України і Польщі є: надання іпотечних кредитів універсальними банками, велика концентрація ринку серед обмеженої кількості учасників, превалювання іпотечних кредитів у іноземній валюті фізичним особам. Разом з тим існують деякі відмінності: лідером іпотечного ринку Польщі є державний ощадний банк; достатня ліквідність польських банків дозволяє прогнозувати зростання обсягів іпотечного кредитування, тоді як низька ліквідність українських банків потребує переходу від депозитної до інвестиційної моделі іпотечних механізмів. Враховуючи досвід Польщі, Україні доцільно: розробити законодавство про іпотечні банки та сек’юритизацію іпотечних активів, застосовувати більш жорсткі умови андерайтингу по кредитам та рейтингування іпотечних облігацій в іноземній валюті, використовувати плаваючі процентні ставки за іпотечними кредитами, розвивати діяльність  кредитних бюро, створювати альтернативні канали збуту іпотечних послуг.

 

Література

1.       Закордонні іпотечні системи: огляд ринків житлового кредитування у вибраних країнах. - Київ, 2006 – Європейська Комісія. – 297 с.

2.       Про іпотечні облігації: Закон України  від 22 грудня 2005 року № 3273-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2006, N 16, ст.134

3.       Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати: Закон України від 19 червня 2003 року № 979-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 1, ст. 1

4.       Обзор ипотечных программ по банкам / Державна іпотечна установа. – Режим доступу: http://www.unia.com.ua/ukr/?nid=mnews|1145

5.       Облігації Державної іпотечної установи включено до лістингу Першої фондової торговельної системи. – Режим доступу: http://www.ipoteka.gov.ua