Кравець Тетяна Сергіївна

Науковий керівник: Панчук Анастасія Сергіівна

80504703831

ryjaya87_@mail.ru

Донецький національний університет економіки та торгівлі

Імені Михайла Туган-Барановського

Економічні науки (6)

РЕАЛІЇ РИНКУ ІНТЕРНЕТ – РЕКЛАМИ В УКРАЇНІ

Однією з характерних особливостей нашого часу є масштабні зміни, пов’язані з розвитком Інтернет-технологій і застосуванням мережевих інновацій у маркетинговій діяльності підприємства. Сьогодні Інтернет стає дедалі привабливішим і доступнішим носієм рекламної інформації. У деяких сферах бізнесу реклама в Інтернеті стала приоритетним засобом приваблення покупців. Частка Інтернету на світовому рекламному ринку вже становить близько 4%, а за оцінками експертів до кінця 2008 р. вона зросте до 6-8% [5].

Нами було досліджено ситуацію на українському ринку Інтернет-реклами. Деякі фахівці - зокрема Н. Кондратюк [5], А. Панчук [6], Є. Єзерський [3], А. Устименко [6] - кажуть про разючі темпи розвитку реклами у комп’ютерних мережах та роблять оптимістичні прогнози. Інші схиляються до думки, що вітчизняний ринок онлайн-комунікацій іще далекий навіть від етапу ранньої зрілості, наголошуючи на неготовності аудиторії до сприйняття нового носія [ 7; 4].

Активне використання Інтернету як засобу просування товарів та послуг в Україні нараховує щонайбільше 10 років. Брак досвіду призводить до багатьох помилок, унаслідок чого Інтернет застосовується вкрай неефективно, тоді як у більшості випадків ефективність використання Мережі могла би бути значно вищою за тих самих бюджетів.

За даними Інтернет-агенції Sputnikmedia.net останніми роками чималі кошти інвестовано у декілька проектів. Більшість із них не змогла подолати збитковий період, хоча деякі існують і сьогодні. Проте якщо на початку 2004 р. ринок Інтернет-реклами в Україні ледве сягав $1 млн., то сьогодні ті, хто розміщує рекламу в Мережі, рідко виділяють на це бюджети більші за $2 тис, що не перевищує $2,5 млн. по всій країні [4].

Тому українським рекламодавцям вигідніше працювати за вже добре відпрацьованою схемою з традиційними носіями, ніж експериментувати з новими. Отже, поки ефективність Інтернет-реклами не буде належним чином доведена, рекламодавці не сприйматимуть її як таку, що заслуговує на увагу.

Існує й інша тенденція, що демонструє позитивні зрушення у ставленні до Інтернету як засобу комунікації. Так у 2006 р. на ринок прийшли нові рекламодавці, такі як ТМ R1, Shake, Мetrо, «Киев-Конти», «Олейна», «Олімп» тощо. Багато з них залучили Інтернет-рекламу до своїх бюджетів. Тривалість такої середньостатистичної кампанії становить нині 3-5 місяців [7].

Щоправда, цей процес гальмує недостатній порівняно до інших країн "приріст населення" в UAnet. Чисельність аудиторії ТБ та Інтернет-ресурсів сьогодні свідчить не на користь останніх. За даними компанії еМаrкеtеr в Україні всесвітню Мережу регулярно відвідують близько 3 млн. користувачів, а це приблизно 6-12% населення. Для порівняння: у Данії та Швейцарії аналогічний показник складає 69%, у США та Канаді - близько 64%.

Варто зауважити: прикметним для формування українського ринку Інтернет-реклами є те, що вітчизняний сегмент аудиторії Мережі складається здебільшого з людей із достатком середнім та вищим за середній [5].

Ще однією особливістю вітчизняного ринку є демократичність Інтернету як носія, в Україні можна спостерігати монополію великих проектів, тобто тих, що належать до ряду відомих Інтернет-холдингів. Згідно з офіційними звітами Інтернет-компаній дві третини рекламних витрат припадають на «Яндекс», Сооglе, Уahоо!, «Рамблер», «Апорт» та МSN - компанії, що мають великі частки ринку в інших країнах. За даними Sputnikmediа близько 40% переходів на українські веб-ресурси забезпечує Gооglе, тоді як на «Яндекс» та «Рамблер» припадає тільки 16% та 14,7%, відповідно. Ще 14,3% і 8,2% переходів на сайти UAnet забезпечують українські пошукові системи МЕТА та Віgmіr.net [5].

Із кожним роком в Україні з'являються нові агенції онлайнової реклами. Вони виконують дві функції: маркетингову і технічну. Щодо останньої функції, яка включає розв'язання всіх технологічних питань із розміщення банерів на вибраних ресурсах та збирання статистичних даних під час проведення рекламної кампанії, то більшості таких спеціалізованих рекламних агенцій бракує досвіду та спеціальних знань у визначенні технічної якості банерів.

Варто також пам'ятати, що різні ресурси мають власні системи ведення статистики показів і переходів банерів, які відрізняються одна від одної за методологією, технічними та функціональними характеристиками. Якщо агенція використовує дані декількох систем демонстрації реклами різних сайтів, то статистичні дані, які вона при цьому отримуватиме, матимуть різний формат і різний зміст, а спроби звести ці результати до спільного знаменника супроводжуються помилками та неточностями у процесі виконання. У такому разі агенції починають статистику активно вигадувати. Проблемою для них залишається й неможливість впливу на методику підрахунку статистики.

Ще однією проблемою є брак в Україні, як і у країнах колишнього СНД, спеціальної законодавчої бази. Правовим підґрунтям для користування Інтернетом як складовою маркетингових комунікацій є закони України «Про телекомунікації» та «Про рекламу». Щодо Закону «Про рекламу», то у ньому не передбачено прямого регулювання умов розміщення реклами в Інтернеті.

Виникають певні суперечності і щодо реклами спонсорів. Визначені у ній обмеження – а саме заборона на розміщення інформації рекламного характеру, крім згадування імені чи найменування або знаку для товарів і послуг спонсорів - стосуються «теле-, радіопередач, матеріалів в інших ЗМІ...». Звідси можна зробити припущення, що, оскільки Інтернет в українському законодавстві не визначено як засіб масової інформації, то зазначені обмеження на нього не поширюються.

Підсумовуючи сказане, можна говорити про очевидність одного з головних чинників формування ринку онлайнової реклами, а саме розуміння потреби встановлення чітких умов функціонування на даному ринку рекламних послуг.

Українським рекламодавцям на сьогодні вигідніше та зручніше працювати з традиційними носіями. Це пов'язано із відносно низькою активністю цільової аудиторії Інтернету, нестачею професійного досвіду та регулярних медіадосліджень у рекламних агенцій. Отже можна з певністю говорити тільки про те, що у найближчі два-три роки за обсягом залучених коштів усе ще домінуватиме традиційна реклама.

Література

1. Закон України «Про рекламу» //http: //www.niss.gov.ua/.

2.Закон України «Про телекомунікації» //http: //www.ucrf.gov.ua/.

3.Кондратюк Н. Развитие украинского рынка Інтернет-рекламы.-М.: ЮНИТИ-ДАНА,2003.-127с.

4.Езерский Е. Некоторые технические особенности Интернет-рекламы // Рекламастер.-2007.-№9.

5.Ксенз Л. Бюджеты попали в Сеть.Удорожание традиционных носителей может подтолкнуть развитие рекламы // Деньги и технологии.-2006.-№6-7.

6.Матеріали круглого столу ЛІГАБізнесІнформ та видання «Правовой АСПЕКТ» // Юрист.-2007.-№8.

7.Новиков В. Преимущества Інтернет рекламы перед рекламой в традиционных СМИ // Новый маркетинг.-2007.-№8.