Підсекція: Банки і банківська система
доц.
Гузенко О.П., Виноградова О.І.
Криворізький економічний інститут ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”
Актуальні питання визначення рівня
ефективності комерційного банку
Перехід економіки України до ринкових
відносин ставить особливі вимоги до методів і засобів оцінки ефективності
діяльності комерційних банків. Відомо, що термін „ефективність” походить з
латинської мови (efficere – приносити користь) і показує кінцевий корисний результат від
використання всіх ресурсів.
Як правило, ефективність діяльності
комерційного банку, тобто результати його діяльності як фінансового
посередника, оцінюються через показники рентабельності (прибутковості) активів,
економічної доданої вартості (EVA), ефективності операційної діяльності. На думку
Герасимовича А.М. та інших [1], рівень
ефективності управління банком необхідно визначати поряд з віддачею прибутку ще
і доходом. Саме цей принцип покладено в основу системи алгоритмізованих
показників, які детально характеризують ефективність управління комерційним
банком.
Дослідження показують, що кожен
комерційний банк самостійно обирає критерії оцінювання рівня ефективності своєї
діяльності. Проте, єдиним залишається те, що комерційні банки постійно
знаходяться в пошуку більш вдосконалених методів оцінювання рівня ефективності
діяльності в сучасних умовах господарювання.
Варто зауважити, що незалежно від обсягу
наданих банком послуг клієнтам достатньо вагомим критерієм оцінки ефективності
його діяльності є чиста процентна маржа. Практична діяльність доводить, що саме
цей критерій характеризує ефективність контролю банку за дохідними активами і
дешевими ресурсами. Цей показник часто розраховують відносно структурних
активів, але залучення для розрахунку інформації середньої суми активів сприяє
оцінюванню ефективності саме працюючих активів комерційного банку. У своїй
праці Васюренко О.В. та Волохата К.О. [2] пропонують шляхи поліпшення чистої
процентної маржі, а саме: установлення вищих ставок за кредитами; придбання
високодохідних цінних паперів; зменшення рівня недоходних актів; здешевлення
ресурсної бази за рахунок збільшення капіталу або безоплатних зобов’язань.
Цілком зрозумілим є той факт, що
ефективність діяльності комерційних банків тісно пов’язана із їх процентної
політикою. Мінімізувати процентний ризик комерційного банку дасть змогу лише
узгоджена процентна політика за кредитними і депозитними операціями. Ступінь
такої узгодженості характеризує чистий спред. З практичної точки зору, цей
коефіцієнт має враховувати лише активи та пасиви, до яких застосовують
процентні ставки. Саме в такий спосіб комерційний банк уникне впливу
безпроцентних депозитів до запитання, капіталу та невиконаних вимог
резервування на чисті отримані проценти. Такі дії комерційного банку позитивно
впливають на підвищення рівня його ефективності.
На погляд Кот О. [3] для побудови
інтегрального показника оцінки ефективності банку необхідно залучити критерії:
рентабельність активів (ROA), економічна додана вартість (EVA) та ефективність операційної
діяльності. Автор звертає увагу на те, що ці показники є взаємонезалежними,
проте, містять достатньо суттєву інформацію про ефективність діяльності
комерційного банку.
Таке твердження є достатньо виваженим,
так як ROA дає змогу визначити ефективність роботи менеджерів банку. В практичній
діяльності комерційних банків високе значення прибутковості свідчить про
ефективне та збалансоване управління активами й пасивами банку. В свою чергу, EVA відображає, наскільки дохідність власного капіталу банку перевищує
дохідність за альтернативними для власників банку активами. Водночас, критерій
ефективності операційної діяльності (Eo) відображає результативність проведення комерційним
банком його операцій без урахування руху резервів під можливі збитки за
активними операціями.
Підсумовуючи вищевикладене, можна
зробити ряд висновків: сьогодні для комерційних банків актуальною залишається
проблема формування вдосконаленої системи оцінювання рівня ефективності їх
діяльності; для оцінювання рівня ефективності банківської діяльності залучають
показники, які об’єднано в 2 групи: критерії рентабельності за доходами та
критерії рентабельності за чистим прибутком; з позиції діяльності комерційного
банку, як фінансового посередника, фахівці пропонують залучити показники
рентабельності прибутковості активів, економічної доданої вартості та
ефективності операційної діяльності. Проте, на нашу думку, для підвищення
якісного рівня процесу оцінювання ефективності діяльності комерційного банку
необхідно: по-перше, розробити єдиний методологічний критерій, який би включав
комплекс показників націлених на оцінювання ефективності як активів, так і
пасивів банку із визначенням напрямків збалансованості їх в системі управління;
по-друге, така методологія має бути підкріплена нормативно-правовим
регулятором, який би визначив нормативні межі кожного критерію оцінювання рівня
ефективності комерційного банку; по-третє, варто в системі внутрішнього аудиту
комерційного банку включити аудит дотримання вимог встановлених нормативів за
критеріями оцінювання рівня ефективності його діяльності; по-четверте, в
аналітичні процедури комерційного банку включити окремим підрозділом оцінку та
аналіз рівня ефективності діяльності комерційного банку з метою накопичення
інформаційного потоку для прийняття дієвих управлінських рішень.
Література:
1.
Аналіз
банківської діяльності: Підручник / А.М.Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М.
Парасій – Вергуненко та ін.; за ред. А.М.Герасимовича. – К.: КНЕУ, 2003. – 599
с.
2.
Васюренко
О.В., Волохата К.О. Економічний аналіз діяльності комерційних банків:
Навч.посіб. – К.: Знання, 2006. – 463 с.
3.
Кот
О. Прогнозування фінансового стану банків з метою попередження їх банкрутства
// Вісник НБУ. – 2008. - №3. – С. 34-39