Шевченко Вікторія Іванівна

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Державна діяльність Д.Мануїльського

в Україні у 1918-1922 рр.

В сучасній українській історичній науці немає наукового дослідження, яке б розглядало комплексно державну діяльність Д. Мануїльського в перші післяреволюційні роки. В радянській історичній науці цій проблемі приділяли увагу такі дослідники як О.І. Божко, А.П. Грищенко та інші[1, 2]. В незалежній Україні дану тему можна прослідкувати в узагальнюючих працях про історію України[3, 4]. Багато інформації про повсякденну роботу Д. Мануїльського на державних посадах розкривають архівні джерела[5, 6, 7, 8].

В умовах громадянської війни у післяреволюційній Росії Д. Мануїльський був направлений на державну роботу в Україну. Він приймав участь у керівництві державних установ республіки. Маючи досвід роботи з листопада 1917 року до квітня 1918 року у колегії Наркомату продовольства, де він відповідав за відносини з більшовицькою владою на місцях, Д. Мануїльський використає його під час роботи в Україні наркомом земельних справ. Тоді робота заступника народного комісара продовольства першого робітничо-селянського уряду не задовольняла Д.Мануїльського і рішенням ЦК його переводять на дипломатичну роботу. Перша дипломатична місія Д.Мануїльського була пов’язана з вирішенням долі українського народу. У квітні-травні 1918 року Д.Мануїльський – заступник голови дипломатичної місії РСФРР на переговорах у Києві з урядом П. Скоропадського. Ленін доручив Д. Мануїльському здійснити намічені положення мирного договору з Україною[4].

Будучи державним службовцем, Д. Мануїльський:

- перебував на посаді члена Тимчасового Бюро ЦК КП (б) У;

- був редактором газети «Комуніст», де відстоював лінію кремлівського керівництва.

- організовував більшовицький рух в період боротьби більшовиків з денікінцями. Д.Мануїльський виступав на мітингах на заводах, у військових частинах, на сторінках газет, організував забезпечення бійців 12-ї армії продовольством та обмундируванням.

- очолював Політичний комітет оборони міста у складі п’яти осіб, створений постановою Політбюро ЦК КП (б) У від 5 липня 1919 року для посилення і координації політичної роботи у Києві. Політичний комітет проводив велику роботу по охороні і підтримці революційного порядку, слідкував за проведенням мобілізації сил для Червоної Армії.

- працював в Україні з середини 1919 р. по 1922 р. членом Комітету оборони м. Києва. Документи комітету, в основному протоколи засідань свідчать про найактивнішу його діяльність в комітеті. Д.Мануїльський брав участь уже у першому засіданні Політичного комітету, яке відбулося 6 липня 1919 р. о 15 годині дня. Зокрема його прізвище є в списку присутніх на засіданні[1]. Коли розподіляли роботу в комітеті між його представниками, Д.Мануїльському доручили керувати роботою в гарнізоні, до його підпорядкування відходила інтернаціональна бригада. очевидно через знання ним іноземних мов[8, арк. 2, 17]. Він приймав участь у засіданнях Президії Комітету оборони, на яких піднімалися актуальні на той час питання про охорону м. Києва та його околиць.

- був прийнятий до складу Ради Оборони України, Центрального виконавчого комітету Ради і ЦК КП (б) У рішенням Президії Комітету 6 серпня 1919 р. В Центрвиконкомі Ради Дмитро Захарович мав займатися питанням розвантаження київських в’язниць протягом 10 днів (за 3 дні розглядалися справи політичного характеру, а решту 7 днів – інші справи)[8]. 16 серпня 1919 р. він доповідав перед Президією про результати проведеної роботи.

- з літа 1919 року очолював разом із відомим більшовиком Ф.Я.Коном надіслану до Києва спеціальну комісію з розслідування діяльності Всеукраїнського надзвичайного комітету (ВУНК). Треба зазначити, що ця комісія врятувала багато невинних жертв від більшовицького терору. В уже раніше цитованій доповіді Центрального Комітету Російського Червоного Хреста про масові розправи у Києві 1918-1919 рр. було сказано: «Із перших днів захоплення влади, більшовики заснували систему поруки. Коли у Києві більшовики побачили, що сили Денікіна тіснять червоних, почалася відправка заручників[4]».

- проводив роботу по мобілізації сил і засобів на боротьбу з денікінськими та українськими військами. У вересні 1919 р., коли більшовики під натиском української армії та денікінців були змушені покинути Україну і аналізували причини поразки більшовицького вторгнення в Україну на VIII Всеросійській конференції Російської комуністичної партії більшовиків 2-4 грудня 1919 р., Д.Мануїльський відверто заявив, що поразка більшовиків в Україні – результат того, що, «мужицький фронт всім своїм вістрям був спрямований влітку 1919 р. проти нас»[3]. Потім, коли більшовики будуть готувати новий наступ на Україну, Володимир Ленін спрямовував партію на проведення експансії під національною вивіскою, наголошуючи, що потрібен союз із селянством.

- став членом Всеукраїнського революційного комітету – вищої законодавчої і виконавчої влади, яку було створено 11 грудня 1919 р. Крім того Президія ЦВК і Раднарком України призначили Д.Мануїльського членом ревкому від партії більшовиків разом з Г. Петровським і В. Затонським, спільно з ними він підписав перший документ комітету – «Тимчасове положення про організацію радянської вади в Україні»[1].

- від 22 грудня 1919 р. займався земельними та продовольчими справами. Якось Д. Мануїльський сказав, що в роки громадянської війни, радянська влада дуже мало звертала уваги на виробничу сторону сільського господарства: «За чотири роки громадянської війни ми майже нічого не зробили для підняття культури сільського господарства, у розумінні підвищення агрономічних знань у населення». Він вважав, що на селі потрібні були досвідчені працівники, які б жили там, та їхні інтереси співпадали би з інтересами села: «Селу потрібен нині в першу чергу учитель, не той тільки учитель, який може навчати грамоті дітей, а учитель, що розуміється на сільському господарстві, що знає основи агрономії, електрифікації, ветеринарії, людина, що зможе в найкоротший строк стати порадником на селі. Без керівництва якого воно обійтися не може»[1]. На його думку викладачі такого типу мали б піднести село і вивести його на шлях сільськогосподарського відродження. Викладач, агроном та кооперативний інструктор мали бути основними агітаторами за соціалістичну перебудову села. Д.Мануїльський був знайомий з цією сферою господарювання, коли його відправили на фронт по продовольчому постачанні 12-ої армії РСФРР. Основне завдання Всеукрревкому було утвердження радянської влади в Україні, після звільнення її від денікінських військ. Посаду наркома земельних справ УСРР Д.Мануїльський займав з 1920-1922 рр. 19 лютого 1920 р. Президія ЦВК УРСР визнала доцільним замість Всеукрревкому знов утворити Раду Народних Комісарів Української СРР, тому Всеукрревком припинив своє існування. Працювали вже народні комісаріати і народним комісаром земельних справ призначили Д.Мануїльського[5]. Приступаючи до відновлення сільського господарства, зруйнованого війною при нестачі коштів, відсутності кадрів спеціалістів сільськогосподарського виробництва, Д.Мануїльський вивчав всі ділянки дорученої йому роботи, ліквідовував помилки у розв’язанні аграрного питання, допущені радянською владою на початку 1919 р. Для цього він часто виїжджав у губернії, виступав на зборах, волосних селянських конференціях, роз’яснював політику партії. Він працював над підготовкою програмних документів про земельну політику на Україні. Серед них «Програма і план роботи земельної комісії Укрревкому», «Основні начала земельних справ – закон про землю»[7].

- посприяв відновленню діяльності двох вищих сільськогосподарських навчальних закладів, п’ять середніх училищ і 55 сільськогосподарських шкіл, в тому числі трьох жіночих. З метою прискорення підготовки техніків відкривалися короткострокові курси практичного характеру з різних галузей, навчання в яких проводились за інтенсивними програмами. Підвищенню рівня підготовки агротехнічного персоналу сприяли курси вдосконалення для агрономів при Харківській обласній дослідній станції. Для сільськогосподарських навчальних закладів відводились спеціальні земельні ділянки.[2]

- одночасно з виконанням обов’язків наркомзема, за рекомендацією політбюро ЦК КП (б) У був заступником голови Раднаркому УСРР під час його відсутності. Згодом через перевантаженість Д. Мануїльського Раднарком звернувся з проханням до ВУЦВК звільнити його від виконання обов’язків наркома земельних справ і призначити його заступником голови Раднаркому УСРР, залишивши членом уряду з правом вирішального голосу. Питання про призначення підняв на розгляд на екстреному засіданні Ради Народних Комісарів УСРР від 17 січня 1922 р. в м. Харкові голова Раднаркому і водночас нарком закордонних справ Х.Раковський, який запропонував призначити Д.Мануїльського заступником голови РНК. На екстреному засіданні постановили клопотати перед президією ВУЦВК про призначення Д.Мануїльського заступником голови РНК з одночасним звільненням його від посади наркома земельних справ і залишенням за ним членства РНК з вирішальним правом голосу[6].

В 1922 р. Д.Мануїльський направляється на роботу в Комінтерн.

З огляду на наведені вище факти, Д.Мануїльський приймав активну роль в політичному житті української радянської республіки, суміщаючи водночас декілька державних посад.

Список використаної літератури:

1. Божко О.І. Документи ЦЖАЖР УРСР про життя і діяльність Д.З. Мануїльського (До 100-річчя з дня народження) //Архіви України. – 1983. - №5. – С.28.

2. Грищенко А.П. Перші кроки соціалістичних перетворень у сільському господарстві України (1920 р.) // Український історичний журнал. - 1986. - № 11. – С.44.

3. Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності. – Львів:Світ,1995. – 248с.

4. Табачник Д. Історія української дипломатії в особах. – К.,2004. – С.494.

5. ЦДАВОВ України.-Ф.2 Рада Міністрів УРСР.-оп.7.-спр.573.-арк.19.

6. ЦДАВОВ України.-ф.5 Народний комісаріат внутрішніх справ УРСР.-оп.1.-спр.896.-арк.5.

7. ЦДАВОВ України. – Ф.2360 Всеукраїнський революційний комітет. – оп.1. – спр.4. – арк. 49.

8. ЦДАВОВ України. – Ф. 2579 Політичний комітет оборони м. Києва. –оп.1. – спр.13.