Педагогічні науки/5.Сучасні
методи викладання
викладач Стаценко Олена Миколаївна
Сумський національний аграрний університет, Україна
Використання комп’ютерних технологій як засобу
формування пізнавальної активності студентів.
Ми живемо у вік інформації, у вік, коли відбувається
комп'ютерна революція. Ми є свідками того, що комп'ютери, що вже зайняли міцні
позиції в багатьох областях сучасного життя, швидко проникають і у вузи. Тема впровадження технічних засобів, що автоматизують, в освітню сферу
стала особливо актуальна в наші дні.
Розвиток людських задатків, перетворення їх у здібності –
одне з завдань навчання і виховання, вирішити яку без знань і розвитку
пізнавальних процесів не можна. В міру їхнього розвитку, удосконалюються і самі
здібності, здобуваючи потрібні якості. Знання психологічної структури
пізнавальних процесів, законів їхнього формування необхідно для правильного
вибору методу навчання і виховання. Великий внесок у вивчення і розвиток
пізнавальних процесів внесли і такі вчені, як: Л.С. Вигодський,
А.Н. Леонтьєв, Л.С. Сахаров, А.Н. Соколов, Ж. Піаже, С.Л. Рубінштейн і ін.
Ними були розроблені різні методики і теорії формування
пізнавальних процесів. І зараз, щоб успішно розвивати пізнавальні процеси в
навчальній діяльності, необхідно, шукати більш сучасні засоби і методи
навчання. Використання комп'ютера з його величезними універсальними
можливостями у вузах і буде одним з
таких засобів.
З
розвитком сучасної інформаційної технології, система “людина і комп'ютер” швидко перетворилася в проблему, що
стосується всіх членів суспільства, а не тільки фахівців, тому співіснування
людини і комп'ютерних технологій повинне бути забезпечено вузівською освітою.
Чим раніше ми це почнемо, тим швидше буде розвиватися наше суспільство, тому що
сучасне суспільство інформації вимагає знань роботи з комп'ютером.
В
останні роки заняття з використанням комп'ютерних технологій вийшли на якісно
новий етап свого розвитку. Більш-менш уніфікувався набір
обчислювальної техніки. Найголовніше, що змінився погляд на те, що
розумілося під комп'ютерною грамотністю. Десять років тому, на початку
впровадження інформатики в різні навчальні заклади, під комп'ютерною грамотністю розумілося
уміння програмувати. Зараз уже
практично всі усвідомили, що комп'ютерні технології не повинні
використовуватися тільки для програмування. Велика частина користувачів сучасних
персональних комп'ютерів (ПК) не програмує і не має потреби в цьому. Сьогодні створені великі програмні засоби
комп'ютерних інформаційних технологій (КІТ), що
дозволяють працювати з ЕОМ непрограмуючому користувачеві. Тому мінімальним рівнем
комп'ютерної грамотності є оволодіння засобами комп'ютерних інформаційних
технологій.
Однак помилково було
б орієнтувати курс вивчення обчислювальної техніки тільки на практичне
освоєння роботи з текстовими редакторами,
електронними таблицями, базами
даних і ін. Такий курс швидко б утратив
значення як самостійна навчальна дисципліна.
Вивчення основ комп'ютерної графіки у вузах повинно
переслідувати дві мети: загальноосвітню
і прагматичну. Загальноосвітня мета полягає в
освоєнні прикладних програм, що пропонуються для вивчення, необхідних
для створення навчальних об'єктів і обробки готових. Прагматична - в
одержанні практичних навичок
з апаратними і програмними засобами
сучасних ЕОМ. Заняття з використанням комп'ютерних
технологій змістовно і
методично повинно бути побудоване так, щоб обидві задачі - загальноосвітня і
прагматична - вирішувалися паралельно.
Комп'ютерні технології, як засіб навчання швидко
розвивається.. Сьогодні головною метою є підвищення ефективності
застосування людиною комп'ютера
як інструмента.
Комп'ютерна грамотність визначається не тільки умінням
програмувати, а, в
основному, умінням використовувати
готові програмні продукти,
розраховані на користувальницький рівень. Ця тенденція
з'явилася завдяки широкому
розглядові "м'яких" продуктів,
орієнтованих на непідготовлених користувачів. Розробка таких програмно - інформаційних засобів є
досить дорогою справою в силу його високої науковості і необхідності
спільної роботи висококваліфікованих
фахівців: психологів, комп'ютерних дизайнерів, програмістів. Однак вона окупає
себе завдяки тому, що доступ до комп'ютера сьогодні може одержати практично
кожна людина навіть без спеціальної підготовки. Комп'ютер є не просто технічним
пристроєм, він припускає відповідне програмне забезпечення. Рішення зазначеної
задачі пов'язано з подоланням труднощів, обумовлених тим, що одну частину
задачі — конструювання і виробництво ЕОМ — виконує інженер, а іншу — педагог,
що повинний знайти розумне дидактичне обґрунтування логіки роботи
обчислювальної машини в цілому й окремих програмах зокрема. Також треба
звернути увагу з якими програмами необхідно познайомити студента і логіки розгортання живої людської
діяльності навчання. В даний час останнє приноситься поки що в жертву логіці
машинної; адже для того щоб успішно працювати з комп'ютером, потрібно, як
відзначають прихильники загальної комп'ютеризації, мати алгоритмічне мислення.
Інші труднощі полягають у тому, що засіб є лише одним з
рівноправних компонентів дидактичної системи поряд з іншими її ланками: цілями,
змістом, формами, методами, діяльністю педагога і діяльністю учня. Усі ці ланки
взаємозалежні, і зміна в одному з них обумовлює зміни у всіх інші. Як новий
зміст вимагає нових форм його організації, так і новий засіб припускає
переорієнтацію всіх інших компонентів дидактичної системи. Тому установка в
шкільному класі або вузівській аудиторії обчислювальної машини або дисплея є не
закінчення комп'ютеризації, а її початок — початок системної перебудови всієї
технології навчання.
Перетвориться насамперед діяльність суб'єктів утворення -
вчителя й учня, викладача і студента. Їм потрібно будувати принципово нові
відносини, освоювати нові форми діяльності в зв'язку зі зміною засобів
навчальної роботи і специфічною перебудовою її змісту. І саме в цьому, а не в
оволодінні комп'ютерною грамотністю викладачами й студентами або насиченості
класів навчальною технікою, складаються основні труднощі комп'ютеризації
утворення.
Література:
1.Gavin Dudeney. The
Internet and the Language Classroom.
2. Sperling D. The Internet Guide for English Language
Teachers. Prentice-Hall, 1997.
3.Warschauer
M. E-mail for English teaching. TESOL, 1995.