Культура починається з колиски

Усі нормальні держави розквітали передусім на ґрунті культури. Деякі сучасні “реформатори” за традиціями недавнього минулого педалюють на вирішальній ролі економіки. Однак яка ж економіка без сучасних технологій, а ті – без культури?

Наголосимо: культура починається з колиски: з материнської любові, ласки, пісні; з демократично-волелюбного виховання й гуманістичної освіти; на ґрунті родових і етно-національних ідеалів; завдяки патріотично-професіональному мисленню та піклуванню влади; в світлі рівноправних суспільних і міжнародних відносин.

І суверенна Україна мала б починатися з суверенної психоідеології на ґрунті піднесення прав людини, сім'ї, роду, нації, національно-гуманістичної культури, самоусвідомлення своєї історичної ролі.

Чи повернули ми традиційні сімейно-родові та етнонаціональні цінності? Високий ідеал жінки-матері та чоловіка-лицаря? Культ виховання, освіти, науки, культури як універсальної сфери людинотворчих почуттів, помислів, волі до суверенної життєдіяльності?.. Почуття власної гідності, честі, самоповаги (бо хто поважає того, хто не поважає себе сам?)?.. Як могло трапитися, що про інтереси народу глагол ять понад 100 партій, кожна з яких декларує протилежні, аж до одверто антиукраїнських інтересів, ті, хто молиться “єдиному Богові-вседержателю”, однак орієнтується на численні патріархати та закордонні церкви, - а влада лише спостерігає чи й симпатизує провідникам ... антиукраїнізму?!.

Переслідувалася українська культура та мова численними колонізаторами. На практиці не в повазі та не під захистом вона і в суверенній державі: неприховано підживлюється чужинська естрада; ледь животіють театри; рідкістю стає українська книжка; практично витіснена з преси та вищих навчальних закладів Конституційна Мова...

2

Для кого ж і яку готуємо інтелігенцію? На якому ґрунті може зрости національно самодостатня українська культура – цікава і для нас, і для людства лише в разі її питомної оригінальності?..

Як заклинання, проголошуємо: в Україні живе понад 100 націй, тому і народ наш та культура – багатонаціональні...

Свята простота! В Україні є одна нація – українська, а інші – представники інших етносів та націй, що мають свої материнські землі. Як українці в Росії, Канаді, США – вони не нації, а етноменшини. Численні представники, народжені там, хіба теоретично зараховують себе до української нації. Тому зважимо, і найзначніші цінності української культури на інших материках створили вихідці з України. а не їхні нащадки (доля яких, і в цьому зв'язку, дуже невизначена), ті, що зросли на своїй землі.

На Україні ще відчутне панування російської культури, але вона створена не тут, не “русскоязычным населением”, а в Росії, її талановитими представниками. У нас же її впроваджено силами владних структур багатьох епох.

І коли М.Хвильовий закликав “тікати чимдуж далі від Москви”, від її літературних стилів, то не тому, що хотів повноцінного розвитку вітчизняної української. Бо розумів: де немає свого обличчя – там немає і своєї душі. Де є наслідування і тотожність, там немає творчості і властивої сутності світу різноманітності.

Чи спроможна українська держава утверджувати українську культуру хоча б на терені України? У тому числі й чітко визначеною політикою протекціонізму, щоб ми не продовжили творити суспільство безособових виробників та споживачів – продуцентів нових Чорнобилів?

Отже: чи навчимося почувати, мислити, воліти, діяти культурно?

Чи відродимося як нація висококультурна?

Чи станемо рівно вартісними суб'єктами світового культуротворного процесу?

3

"Не хлібом єдиним ...", - прописна істина. Здавалося, суспільство давно повинно її усвідомити. Не усвідомило – що красносномовно засвідчує ситуація в культурі. "Кризова ситуація" – повторюємо як діагноз, вже ніби призвичаївшись існувати в жорстоких реаліях буднів, підсолоджених модними нині презентаціями. В той час як рідній державі нашій (чи, власне, чиновникам, котрі уособлюють державу?), здається, взагалі немає ніякого діла як до культури української нації, так і до духовного її здоров'я.

Українська культура, а загалом і працівники культури, котрі витворюють культуру рідного народу, опинилися на узбіччі, упосліджені рідною державою на рідній же землі. Яку підтримку мають вони від держави?

Україна на важкій дорозі випробувань. Але її й багатовіковий, і сучасний потенціали величезні. Тому, як і пророкував свого часу великий Й.Г.Гердер, вона може стати новою Елладою, а її основою буде оригінальна, гуманістична, універсально багата культура.

Начальник відділу культури і туризму

Біловодської райдержадміністрації ВЕРЕСКУН Г.Я.