Педагогические науки / 3. Методические основы воспитательного процесса

Год Н.В.

Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, Україна

Еразм Роттердамський про необхідність стимулювання та корекції поведінки дитини

Ми вже неодноразово зазначали, що методичний аспект виховного процесу ренесансними мислителями розроблений порівняно менше, ніж його зміст і програма. Вони досить чітко уявляли, що саме слід виховувати у дітях, але як це робити, знали набагато менше. Це пояснюється тим, що більшість із гуманістів були слабо пов’язані з практикою, у масовій школі не викладали, а відомості про методику, труднощі й протиріччя виховного процесу брали здебільшого з античної педагогіки. У XVI столітті інтерес до всіх цих питань посилився, гострішою стала критика старої школи і загалом діючої тоді системи виховання.

Найбільшу стурбованість у Еразма Роттердамського викликали методи, що стосувалися, мовою сучасної педагогіки, “стимулювання і корекції поведінки” дитини, тобто заохочення й покарання. Гуманіст був у перших лавах тих, хто виступив на захист дитини й дитинства від жорсткостей шкільної системи. У трактаті “Про виховання дітей” (1529 рік) він особливо наголошував на несправедливості покарання і пов’язував його з професійною некомпетентністю вчителя, зневагою до дитячої психології.

Обурення гуманіста викликали й інші проблеми шкільного життя — брутальні звички й традиції самих школярів, прояви корпоративної солідарності. Це була своєрідна, на нашу думку, “дідівщина”, бо кожний новачок повинен був пройти науку обрядів, здебільшого грубих і принизливих. Побої, брутальність, агресивність Еразм уважав несумісними з моральним удосконаленням людини. Його стурбованість можна зрозуміти, бо погані приклади показували тоді наставники. Еразм говорив, що це були люди не вчені, але переконані у своїй ученості, дратівливі, схильні до п’янства, люті, здатні сікти заради розваги, із характером настільки агресивним, що отримували насолоду від чужого страждання. Цьому сортові людей належить бути м’ясниками або катами, а не вихователями дітей [1, 276].

Будучи прихильником “раннього виховання”, уважаючи, що “…людина після народження здатна до морального виховання”, Еразм надавав особливого значення першим рокам життя дитини та радив, “…щоб чоловік обрав собі дружину гідного походження і правильно виховану”; “…щоб чоловік під час зачаття не був роздратованим і напідпитку”, а обидва батьки мали “чисту совість”; “…щоб мати сама годувала дитину груддю або у разі необхідності… була обрана годувальниця, яка має міцне тілесне здоров’я, чисте молоко, добрі звичаї, не схильну до п’янства, не лайливу, не розпутну, бо вади, як тілесні, так і душевні, зберігаються аж до зрілого віку” [1, 262-263]. Четверта вимога — своєчасно віддати дитину уважно підібраному наставнику, “визнаному людьми та перевіреному багатьма засобами”.

У той же час Еразм Роттердамський застерігав від надмірної опіки дітей. Він уважав небезпечним тримати дитину до 7 років біля матері та перетворювати її на іграшку, об’єкт дорослих забав. Унаслідок зайвої м’якості, особливих пестощів дитина, на думку гуманіста, стає впертою, зухвалою [1, 259].

Як бачимо, Еразм Роттердамський дуже тонко розумів педагогічний сенс батьківської любові до дитини і бачив небезпеку в тому, що вона може перейти розумні межі та перетворитися у свою протилежність. М‘якість, ласкавість, милування дитиною не повинні витіснити серйозного ставлення до її морального виховання.

Прагнучи переконати у доцільності “м’яких” методів упливу на дитину, він радив батькам звертати увагу на особистість учителя, прискіпливо підходити до вибору наставника, якому вони доручають дитину. Здається, у нього немає сумнівів, що це обов‘язково повинен бути чоловік, а не жінка (жіноче начало уособлюють мати й годувальниця, і цього більш ніж достатньо): “Природі суперечить, щоб жінка мала владу над чоловіками; окрім того, немає нічого безжаліснішого, ніж представниці цієї статі, якщо вони прогніваються, а гніваються вони легко, а заспокоюються — важко, лише задовольнившись покаранням…” Отже, виховання хлопчика необхідно доручити чоловікові зрілого віку, але не дуже старому, спокійному, урівноваженому, здатному любити дітей, розуміти їх і вміти “дитинитися”, пустувати з дітьми. Перший крок у здійснені методики “м‘якої руки”, на думку гуманіста, — завоювати любов і довіру вихованця. “Немає нічого більш небезпечного, коли характер наставника викликає в дитини ненависть… Початковий ступінь навчання — любов до наставника” [1, 274].

Розмірковуючи над проблемою покарання, Еразм неодноразово наголошував на неприпустимості побоїв і будь-якої жорстокості щодо маленької дитини. На його думку, непомірні побої роблять дитину непокірною. Тоді “...більш здібний від природи стає впертим, а пересічна дитина — упадає у відчай”. Від частих побоїв тіло не відчуває болі, а душа стає несприйнятливою до слів. Головний аргумент гуманіста — побої принижують особистість, травмують і деморалізують її [1, 283]. Більше того, зазначав гуманіст, навіть сувору догану не варто застосовувати для дітей дуже часто, бо “... ліки, які вживають неправильно, посилюють хворобу замість того, щоб її полегшити, а якщо їх вживати постійно, поступово втрачають цілющі властивості та діють так само, як звичайна неприємна, мало корисна для здоров’я їжа” [1, 282]. Педагогічне спілкування, на думку Еразма, повинно будуватися не за схемою “пан - слуга”, або “тиран - підлеглий”, а “мудрий цар - громадянин” чи “батько - син” [1, 278].

У той же час покарання як метод виховання, має право на існування в педагогічній практиці. Але воно, переконаний мислитель, повинно бути справедливим та обґрунтованим, якомога більш м’яким, не принижувати гідність, застосовуватися лише в крайньому разі. Мислитель рекомендував не стільки покарання, скільки стимулювання доброчесної поведінки, а двома найефективнішими методами вважав сором і похвалу. “Сором — це страх перед справедливою ганьбою, похвала — годувальниця усіх мистецтв”. Гуманіст закликав ними “спонукати розум дітей”. Вони повинні замінити палицю. “Нехай чують, як одних хвалять за чесні вчинки, інших — засуджують за погані. Нехай їм показують приклади тих, хто своєю освіченістю здобув найвищу славу, багатство, гідність, авторитет, і, з іншого боку, приклади тих, чиї безчесні звичаї і ніякими науками не облагороджений розум принесли неславу, презирство, бідність і загибель” [1, 282].

Проте зауважимо, що Еразм Роттердамський не відкидав і покарання різками: “Коли ніщо не допомагає — ні вмовляння, ні прохання, ні змагання, ні сором, ні похвала, ні інші хитрощі, необхідно використати, якщо іншого виходу немає, також і покарання різками, але в пристойному дусі” [1, 282-283]. У той же час він застерігав, щоб дружні стосунки та “м‘яка рука” вихователя не перетворювалися на фамільярність, неповагу до вчителя. “Нічого надмірного!” — кардинальний світоглядний принцип Еразма визначав його підхід як до питання про методику морального виховання, так і до навчання взагалі.

Таким чином, змістові морального виховання у педагогічній системі Еразма Роттердамского повною мірою відповідають запропоновані ним методи, що обґрунтовані принципами гуманізму та його цінностями. Не воювати з дитиною, а вести її до знань і моральності “м‘якою рукою” — така педагогічна позиція педагога Еразма. Думка про неприпустимість і шкоду тілесних покарань, що є найвищою заслугою ренесансних мислителів, доведена в нього з граничною чіткістю. Вона підтверджена філософсько-антропологічними теоріями епохи Відродження, власними психолого-педагогічними спостереженнями мислителя. Значущість позиції Еразма Роттердамського щодо необхідності стимулювання та корекції поведінки дитини сьогодні високо оцінена теоретиками та практиками виховання.

Література:

1. Эразм Роттердамский. О воспитании детей // Образ человека в зеркале гуманизма: мыслители и педагоги эпохи Возрождения о формировании личности (XIV — XVII вв.). — М., 1999. — С. 246-296.

Сведения об авторе:

Год Наталья Владимировна — старший преподаватель кафедры всемирной истории и методики преподавания истории Полтавского государственного педагогического университета имени В.Г. Короленко.

Домашний адрес:

Год Наталья Владимировна,

бульвар Богдана Хмельницкого, 5, корпус 2, квартира 27,

г. Полтава, Украина.

36004