Педагогические науки/ 2.Проблемы подготовки специалистов

Голінченко Р.С., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Україна

Етапи творчої технічної діяльності учнів 9-х класів у гуртках технічної творчості.

Аналіз творчої діяльності дозволив виділити ряд етапів технічної творчості. Звичайно, виділення цих етапів - умовно, оскільки процес творчості безперервний. Виділення етапів переслідує методичну мету. На їх основі можна визначити зміст роботи учнів в процесі технічної творчості, визначити форми, методи і засоби розвитку творчих здібностей на кожному з відносно самостійних етапів, намітити послідовність розвитку тих або інших якостей творчої особистості школярів. В психолого-педагогічній літературі виділяється різна кількість етапів. Аналіз всіх підходів до розподілу дозволяє вважати, що практику технічної творчості учнів найбільш задовольняє умовне розділення творчої діяльності на сім етапів.

Проте при будь-якій творчій діяльності повинні вичленувати три основні етапи виконання завдання:

- усвідомлення і обґрунтовування ідеї;

- технічна розробка завдання і практична робота над ним;

- апробація об'єкту є роботі і оцінка результату творчого рішення.

Кожний етап повинен мати виразно виражений результат: на першому етапі ним є осмислена і прийнята ідея; на другому - конструкторсько-технологічна розробка ідеї, доведення її до можливості практичної реалізації і практична реалізація рішення; на третьому - аналіз, доробка і оцінка рішення. Результативність кожного етапу виконання творчого завдання тісно пов'язана з розвитком у школярів технічного мислення, трудових умінь і навичок.

Істотним моментом творчого процесу є виявлення школярами технічної суперечності, виникнення проблемної ситуації. При цьому учень усвідомлює задум технічної невідповідності, констатує наявність задачі, проблеми. За допомогою порівняння сторін суперечності відбувається локалізація області пошуку - школяр усвідомлює значення задачі. Спочатку вона виникає у вигляді нечітко поставленого питання перед собою. Потім в процесі переробки зібраної інформації технічна задача уточнюється і формулюється.

Адекватність формулювання задачі створеної ситуації, іноді викликає труднощі, її повнота і точність залежать від уміння учня словесно виражати думку, яка базується на знанні мови, основних правил логіки, усвідомленості суті технічних понять і ін.

В практиці технічної творчості технічну задачу педагог часто формулює сам, дає її в готовому вигляді. В таких випадках після аналізу її умови і під впливом проблемної ситуації, учень може прийняти задачу в тому формулюванні, яке йому була запропонована вчителем, але може змінити, переформулювати її. Як показує досвід, запропоновані задачі, в більшості випадків учні формулюють самі. Це відбувається під впливом суб'єктивного розуміння суті явищ, відображених в задачі, і є показником того, що учень її «прийняв».

На другому етапі сформулювавши задачу або усвідомивши її формулювання, дане вчителем, учень приступає до пошуку способу рішення. Спочатку, як правило, він звертається до минулого досвіду, в думках відповідаючи на поставлені перед собою питання: що з відомого можна використовувати для вирішення задачі? Чи не зустрічалася раніше аналогічна задача? Не знайшовши схожості, школяр відмовляється від намірів скористатися відомими способами рішення задач і приступає до пошуку нових. В ході такої діяльності може виникнути здогадка про новий спосіб рішення задачі. Якщо ж цього не відбудеться, учня продовжує аналіз ситуації, що створилася, в процесі якого відбувається відбір інформації, встановлення зв'язків між даними задачі і її вимогою. Це обумовлює висунення припущень про способи рішення задачі, що перед ним стоїть.

Висунення припущень звичайно відбувається шляхом здогадки. Одні припущення можуть будуватися на основі досвіду, інші - на узагальненнях відомих знань, треті - на основі аналогій, четверті - на використовуванні абстракцій. Аналогія і перенесення відомих способів рішення в нову ситуацію, асоціативні зв'язки на цьому етапі відіграють головну роль.

Основною задачею на третьому етапі є розробка документації, необхідної для виготовлення дослідного зразка. Процес конструювання умовно можна розділити на чотири складові:

- складання і уточнення технічного завдання;

- ескізне конструювання;

- розробка технічного проекту;

- створення робочого проекту.

На практиці можуть здійснюватися не всі чотири етапи конструювання, а тільки деякі з цих етапів. Це залежить від багатьох обставин і перш за все від віку учнів, їх підготовленості до творчої діяльності та ін. Найбільш часто вдаються до ескізного конструювання і складання робочих креслень для складних деталей.

В процесі конструювання школярі знаходять погрішності і невдалі рішення окремих складових технічного пристрою, уточнюють форму і розміри пристрою в цілому, забезпечують взаємозамінність і агрегатування. Надалі виникає складність з розрахунковими роботами. Річ у тому, що конструювання базується на складних розрахунках, які часто не доступні навіть для учнів старших класів. Наприклад, для проведення розрахунку на міцність необхідні знання основ теоретичної механіки, опору матеріалів, теорії механізмів і машин, а також інших учбових предметів, що вивчаються у вищих учбових закладах. Тому в шкільній технічній творчості ведуть розрахунки на міцність з використанням наближених методів або вдаються до інтуїції і здорового глузду. Кінематичні розрахунки більш доступні для учнів, тому їх проводять у всіх випадках. Якщо в школі є учнівське КБ, можна скористатися його допомогою.

В практиці технічної творчості часто використовуються готові деталі, вузли і механізми. їх застосування виправдано із двох причин. По-перше, використовуються деталі, вузли, механізми непридатної для експлуатації техніки, що більш доступно. По-друге, з'являється можливість використовувати механізми, які не вдається виготовити в умовах учбових майстерень. Наприклад таких, як диференціальний механізм, черв'ячна передача, деталі гідросистеми і ін.

На третьому етапі школярами створюється, удосконалюється і випробовується дослідний зразок. Після випробування проводиться обробка технічного пристрою і підготовка технічної документації на упровадження, промислове виготовлення або, що частіше всього буває, виставкового зразка.

Для технічної творчості школярів, особливо його заключного етапу, самого ємкісного по витратах часу, трудове навчання як учбовий предмет створює найсприятливіші умови. На вчителя трудового навчання покладається ведуча роль в організації дитячої технічної творчості в школі. Його психолого-педагогічна, методична і спеціальна підготовка багато в чому визначає творчу активність учнів.