Педагогічні науки/3. Методичні основи виховного процесу

Супрун Н.Ю.

Українська інженерно-педагогічна академія

РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ПРИ ФОРМУВАННІ ДУХОВНОСТІ СУЧАСНОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ УКРАЇНИ

Педагогічна система кожної історичної епохи висуває свій оригінальний чи актуальний уже знаний образ людини, підкреслював М. Г. Стельмахович, кардинальні зміни в житті суспільства вносять відповідні корективи у виховний ідеал, тому ж цілком закономірно виникає питання про сучасний педагогічний ідеал родинно-громадсько-освітнього виховання в Україні.

Основною метою національного виховання на сучасному етапі є передання вихованцям соціального досвіду, успадкування ними духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування незалежно від національної приналежності особистісних рис громадянина Української держави, духовності, трудової, моральної, розумової, естетичної, правової, фізичної та екологічної культури.

Загальні принципи національного виховання безпосередньо впливають на весь процес виховання і повинні пронизувати всі його компоненти, особливо - змістовний, тобто національний аспект процесу виховання має відбитися в усіх напрямах виховання: трудового, морального, розумового, естетичного, екологічного, фізичного і власне національного. Це такі принципи.

Народність - єдність національного і загальнолюдського. Національна спрямованість виховання, формування національної свідомості й самосвідомості, любові до рідної землі і свого народу; оволодіння рідною мовою, використання всіх її багатств і засобів у мовній практиці, прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, народних традицій і звичаїв народів, що населяють Україну.

Природовідповідність виховання - врахування багатогранної та цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей вихованців, їхніх соціально-психологічних, національних і релігійних особливостей.

Активність, самодіяльність і творча ініціатива вихованців, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю, утвердження життєвого оптимізму, розвиток навичок й умінь позитивного мислення.

Гуманізація і демократизація виховання - розвиток різноманітних форм співробітництва, довіра між вихователями і вихованцями, повага до «суверенітету» особистості, розуміння запитів та інтересів; виховання гуманної особистості вихованця - щирої, людяної, доброзичливої, милосердної.

Зв'язок виховання з життям, трудовою діяльністю народу і ефективною професійною діяльністю спрямовує на виховання активних свідомих громадян України.

Культуровідповідність виховання - органічний зв'язок з історією народу, його мовою, з народним мистецтвом, ремеслами і промислами, забезпечення духовної єдності, наступності і спадкоємності поколінь.

Втрата рідної мови призводить до катастрофи в народній педагогіці, духовної трагедії того народу, якому вона належить. Огієнко рідну мову визначає як душу народу та як його живе серце.

Основні напрями національного виховання такі.

Формування національної свідомості й самосвідомості – найважливіших громадянських рис особистості – передбачає усвідомлення вихованцями своєї етнічної спільності, національних цінностей, відчуття своєї національної причетності до розбудови України, патріотизм, що сприяє утвердженню власної гідності, внутрішньої свободи, гордості за Батьківщину.

Патріотичне виховання - основа духовного розвитку особистості. Формування патріотичних почуттів означає створення високого ідеалу служіння рідному народові, готовності до героїчного подвигу в ім'я процвітання і незалежності України.

Правове виховання спрямоване на прищеплення вихованцям поваги до Конституції України, її державних символів (герба, прапора, гімну), прав і свобод людини і громадянина.

Важливе місце у системі національного виховання посідає утвердження загальнолюдських моральних цінностей: правди, любові, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших чеснот.

Цілісний процес виховання передбачає естетичну освіченість і вихованість. Виховуючи естетичні погляди, смаки, які ґрунтуються на народній естетиці та на кращих надбаннях цивілізації, національне виховання передбачає вироблення умінь примножувати культурно-мистецькі надбання народу, відчувати й відтворювати прекрасне в повсякденному житті.

Екологічне виховання передбачає формування екологічної культури особистості, усвідомлення себе частиною природи, відчуття відповідальності за неї як за національне багатство, основу життя на землі, залучення вихованців до активної екологічної діяльності, нетерпиме ставлення до тих, хто завдає шкоди природі.

Розглянуті напрями національного виховання тісно пов'язані між собою та з іншими напрямами виховання і взаємодоповнюють один одного, мають суттєве теоретико-методологічне значення для визначення та обґрунтування цілей, ідеалів, змісту і методики виховання в сучасних умовах. Воднораз усі вони мають створити цілісність, забезпечити єдність виховного процесу і повинні будуватися з урахуванням тисячолітньої історії споконвічніших культурно-історичних традицій Українського народу на основі національної культури, збагачених кращими досягненнями загальнолюдської культури.

Література

1. Національна доктрина розвитку освіти: Затв. Указом Президента України від 17 квіт. 2002 р. № 347.

2. Основи національного виховання: концептуальні положення. / За ред. В.Г. Кузя та ін. К., 1993.

3. Ситник Г. Національні цінності як основа прогресивного розвитку особистості, суспільства і держави. // Вісн. НАДУ. – 2004. – Вип.2.