Куб’як Н.І.

Чернівецький національний університет (Україна)

ТИМЧАСОВА ОПІКА - УМОВА ЗАПОБІГАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ЗАНЕДБАНОСТІ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ З ДИСТАНТНИХ СІМЕЙ

Дослідження вчених соціологів, психологів, педагогів свідчать про збільшення кількості правопорушень здійснених неповнолітніми, проявів девіантної поведінки, важковиховуваності, зростання чисельності бездоглядних дітей, соціальних сиріт, дітей, що залишились без піклування батьків, дітей-вулиці. Бездоглядність дітей, відсутність контролю за їхньою поведінкою, навчанням, розвитком та вихованням з боку батьків та вчителів призводить до важковиховуваності та педагогічної занедбаності.

Вивченню важковиховуваності і педагогічної занедбаності присвячені праці таких дослідників, як М. А. Алемаскін, В. Г. Баженов, С. А. Бєлічєва, П. П. Блонський, С. Ю. Бородуліна, Л. С. Виготський, Л. М. Зюбін, Н. В. Касярум І. В. Козубовська, В. Н. Ліпнік, Л. М. Любін, А. С. Макаренко Н. Ю. Максимова, Л. І. Малєнкова В. Ф. Матвєєва, Г. П. Медвєдєва, А. Ф. Микитіна, Г. М. Міньковський, В. М. М’ясищев, І. А. Невський, Р. В. Овчарова., В. М. Оржеховська, Є. І. Пєтухов, І. М. Салопеко, В. О. Сухомлинський В. Г. Ципурський та ін.

Проблема педагогічної занедбаності тісно пов’язана з проблемою сімейного неблагополуччя. Останнім часом досить велика кількість сімей стає “зовні благополучними” (Н.П.Спіцин), “формально благополучними” (В.М.Оржеховська) або “потенційно-неблагополучними” (І.М.Трубавіна), де неблагополуччя викликане не такими явними причинами, як алкоголізм, наркоманія, кримінальна поведінка батьків, а суб’єктивними, тобто несприятливим морально-психологічним мікрокліматом у сім’ї, конфліктною ситуацією, безвідповідальністю, знеціненням духовних цінностей, а особливо відсутністю з різних причин когось з батьків.

Досить актуальною стає ця проблема в останні роки, коли велика кількість молодих батьків покидають країну, шукаючи кращого заробітку за кордоном.

Трудова міграція за кордон стає національною бідою. Особливо загострилась ця проблема в окремих областях західного регіону, і зокрема у Чернівецькій. Так, за даними соціологічних досліджень служби у справах неповнолітніх при Чернівецькій обласній державній адміністрації, на Буковині кількість сімей, у яких батьки виїхали за кордон станом на 2003 рік становила 9827 сімей, на 2004 – 13528, на 2005 рік – 15049 сімей; із них сімей, у яких обоє батьків перебувають за кордоном, налічувалось у 2003 році - 1280, у 2004 – 1873, за 2005 рік. – 2254. Кількість дітей, які залишилися з одним з батьків, чи під наглядом близьких, або й чужих людей була: у 2003 році - 12873 дитини, у 2004 році – 17021, а у 2005році – 17531 дитина.

Проблема дистантних сімей та виховання дітей у таких сім’ях, ще досить мало вивчена і висвітлена в науково-педагогічній літературі. Визначення поняття дистантна знаходимо у працях Ф. А. Мустаєвої [2] та І.М.Трубавіної [6]. “Дистантною” автори називають таку сім’ю, члени якої перебувають на відстані з різних причин. На наш погляд до цієї категорії варто віднести ще й сім’ї трудових мігрантів – заробітчан, що працюють за кордоном. Аналізуючи життєдіяльність сімей трудових мігрантів, Д.І. Пенішкевич умовно поділяє їх на категорії, серед яких є і благополучні і неблагополучні сім’ї [3]. Особливості соціально-педагогічної та психологічної роботи з дітьми трудових мігрантів розкрито у праці за редакцією К. Б. Левченко, І. М. Трубавіної  та І. І. Цушка. У ній викладено погляди авторського колективу, до якого входять провідні сучасні науковці та практики: В. Л. Андрєєнкова, Т. О. .Дорошок, М. В. Євсюкова, C. Т. Золотухіна, Л. Г. Кочурка, К. Б. Шевченко, Є. В. Лозинська, Н. В. Лудченко, Н. Ю. Максимова, О. А. Нікольська, І. І Огороднійчук, Н. П. Павлик, І. І. Парфанович, О. В. Пислар, О. І. Рассказова, Д. Д. Романовська, І. М. Трубавіна, Т. В. Хмельницька, К. В. Черепаха, О. А. Чурбанова, І. А. Шваб, В. П. Шпак, Т. Г. Шпортій, В. В. Шульга [7].

У науковій літературі сьогодні зовсім немає досліджень про вплив виховання у дистантній сім’ї на розвиток особистості дітей молодшого шкільного віку. Однак, той факт, що у дистантних сім’ях створюються несприятливі умови для виховання дітей, доводить, що такі діти можуть ставати педагогічно занедбаними. На сучасному етапі досить мало вивчена проблема запобігання соціально-педагогічної занедбаності дітей молодшого шкільного віку з дистантних сімей.

У даній статті ми маємо на меті розкрити роль встановлення тимчасової опіки над дітьми трудових мігрантів у запобіганні їх педагогічної занедбаності.

Ми розглядатимемо поняття “педагогічна занедбаність” (англійською pedagogical neglect) як таке, що вказує на причину труднощів у вихованні фізично і психічно здорової дитини, на те, що відхилення у розвитку, навчанні і виховання зумовлені саме недостатнім, недбалим виконанням педагогічних обов’язків вихователями і, в першу чергу, батьками.

Розглядаючи виховні аспекти проблеми педагогічної занедбаності дітей, ми поділяємо думку про те, що педагогічна занедбаність являє собою відхилення від норми в моральній свідомості, поведінці та навчанні, зумовлені недоліками виховання у сім’ї, дошкільних закладах, школі, але основну увагу звертаємо на недостатній рівень вихованості дитини у сім’ї. Педагогічно-занедбана дитина не достатньо розвинена, навчена, вихована для свого віку, що викликає труднощі у її подальшому навчанні і вихованні та стає причиною негативної поведінки. Оскільки ці труднощі викликані недоліками у вихованні, то вони підлягають корекції виховними засобами.

Основними факторами, що зумовлюють педагогічну занедбаність є несприятливий сімейний мікроклімат, неправильна соціальна позиція батьків, яка визначає соціальний досвід дитини, напружені чи конфліктні взаємини з учителем та неблагополучне становище у класному колективі.

Для виявлення особливостей виховання дітей молодшого шкільного віку з дистантних сімей, нами було проаналізовано соціальні паспорти шкіл міста. За даними міського управління освіти станом на 15 вересня 2005 року у чернівецьких загальноосвітніх школах, гімназіях, ліцеях навчалося 25342, з них дітей, батьки яких виїхали за кордон 1638 (6, 46 %). Серед них молодших школярів виявилося 484, тобто 29,55 %, що становить водночас 1,9 % усіх учнів, що навчаються у школах міста.

Проаналізувавши, хто займається вихованням молодших школярів у дистантних сім’ях маємо наступні результати: якщо взяти за 100 % загальну кількість дітей молодшого шкільного віку з дистантних сімей (484 дитини), то у 46,2 % дітей (225 дітей) один з батьків за кордоном, а інший проживає разом з дітьми, з них 25,9 % (125 дітей) залишились з матір’ю і 20, 3 % (100 дітей) дітей з батьком.

Взагалі без батьків виховуються 259 дітей молодшого шкільного віку (53, 8 %), це зумовлено різними причинами: двоє батьків за кордоном, один з них за кордоном, а інший з сім’єю не проживає, тобто сім’я фактично розпалась і є не лише дистантною, а й неповною.

Аналізуючи виховну ситуацію в дистантних сім’ях, ми припускаємо, що у таких сім’ях виникають певні передумови для появи педагогічної занедбаності дітей, адже успіх виховання залежить від виховного потенціалу сім'ї, який у свою чергу залежить від її побутових і матеріальних умов, структури та чисельності, взаємостосунків, що складаються між усіма членами родини, від особистого прикладу батьків та їх педагогічної культури, від специфіки самого процесу сімейного виховання.

Щоб перевірити наше припущення і виявити чи проявляються у дітей молодшого шкільного віку з дистантних сімей ознаки педагогічної занедбаності та якою мірою вони виражені ми провели дослідження у школах міста Чернівці. У дослідженні взяли участь 160 учителів початкових класів, 27 шкільних психологів та соціальних педагогів. У процесі дослідження їм було запропоновано дати характеристику учнів початкових класів, у яких батьки перебувають за кордоном. Характеристика складалась на основі спостереження за дитиною та оцінки її рис за комплексною методикою діагностики педагогічної занедбаності запропонованою Р. В. Овчаровою [1]. Дослідженням було охоплено 189 дітей молодшого шкільного віку з дистантних сімей та 190 дітей молодшого шкільного віку з повних благополучних сімей, де члени сім’ї проживають разом. За результатами дослідження було виявлено чотири рівні прояву ознак педагогічної занедбаності: високий, середній, низький та дуже низький або відсутність ознак занедбаності.

Дуже низький рівень прояву ознак занедбаності виявлено у 58, 97 % (230 дітей) з повних сімей, а серед молодших школярів з дистантних сімей, таких виявилося 18,3 % (71дитина). Низький рівень прояву ознак, що може характеризувати легкий ступінь занедбаності виявлено серед дітей з повних сімей у 33,85 % (132 дитини), а серед молодших школярів з дистантних сімей, відповідно у 28,5 % (111дітей). Молодших школярів з дистантних сімей, що характеризуються середнім рівнем прояву ознак, що може вказувати на виражений ступінь педагогічної занедбаності, виявилося 159, що становить 40,9 % від усіх досліджуваних, а серед дітей з повних сімей, відповідно, 24 молодші школярі, що становить 6,15 %. Високий рівень прояву ознак занедбаності серед дітей з повних сімей виявлено у 4 дітей, що становить 1,03 %, а серед молодших школярів з дистантних сімей таких було виявлено 12,3 % (48 дітей). Як показали результати дослідження, лише у 18 % дітей з дистантних сімей не виявлено ознак педагогічної занедбаності, тоді як у понад 81 % молодших школярів проявляються низький, середній та високий рівні прояву ознак педагогічної занедбаності. У дітей з повних сімей в основному виявлено низький та середній рівень прояву ознак педагогічної занедбаності, а у близько 59 % цих дітей взагалі не виявлено ознак занедбаності.

Високий рівень прояву ознак педагогічної занедбаності проявляється в переважній більшості у дітей з дистантних сімей, які виховуються без обох батьків, неофіційними опікунами та родичами, де сім’я через тривале роздільне перебування стала неблагополучною.

Середній рівень прояву ознак занедбаності виявлено переважно у дітей, що перебувають в умовах дистантної сім’ї від двох до чотирьох років та виховуються без матері, батьком, дідусем, бабусею іншими родичами.

Низький рівень прояву ознак занедбаності спостерігається у дітей, що виховуються матір’ю, близькими родичами, у сім’ях, що є дистантними відносно короткий проміжок часу, до одного-двох років.

Не виявлено ознак занедбаності у дітей з благополучних дистантних сімей, де батьки створюють сприятливий психологічний мікроклімат у сім’ї, систематично спілкуються з дітьми, цікавляться їхнім життям, організовують для них змістовне дозвілля і діти відчувають, що відсутність когось із батьків є необхідною для забезпечення добробуту сім’ї і тимчасовою.

У 41 % дітей з повних сімей також виявлено певні ознаки педагогічної занедбаності, що може свідчити про те, що не лише присутність батьків важлива у вихованні дитини, але і їхнє ставлення до виховання, уміння створювати та підтримувати сприятливі педагогічно доцільні стосунки у сім’ї.

Щоб перевірити як впливає встановлення тимчасової опіки на запобігання педагогічної занедбаності молодших школярів ми провели порівняльне дослідження, у якому взяло участь 120 дітей молодшого шкільного віку з дистантних сімей. В процесі дослідження ми порівнювали рівні прояву ознак занедбаності у дітей, які мали постійних опікунів (60 дітей) та у дітей, що були під наглядом різних людей і час від часу були змушенні змінювати місце проживання на навіть навчальні заклади (60 дітей). Ми констатували певний рівень прояву ознак педагогічної занедбаності у досліджуваних дітей, а потім через рік перевірили як він змінився.

Як показали результати нашого дослідження у дітей, які мали постійних тимчасових опікунів рівень прояву ознак педагогічної занедбаності дещо знизився. Так якщо на початку дослідження високий рівень прояву ознак педагогічної занедбаності було виявлено приблизно у 12 % дітей обох груп, середній у 40%, низький у 28 % і у 20 % не було виявлено ознак занедбаності, то через рік у групі дітей, які виховувалися опікунами з високим рівнем занедбаності виявилося 5 дітей (8%), з середнім 19 дітей (32%), з низьким 21 дитина (35 %) і не було виявлено жодних ознак занедбаності у 15 дітей (25%). Що ж до групи дітей, у яких не було чітко визначеного тимчасового опікуна, то серед них з високим рівнем занедбаності виявилося 10 дітей (16 %), з середнім 27 дітей (45%) з низьким 14 дітей (24%) і лише у 9 дітей (15%) не було виявлено ознак занедбаності.

Результати показують, що відсутність постійного опікуна, який би здійснював тимчасову опіку над дитиною зумовлює недостатній нагляд та виховання дитини і сприяє посиленню ознак педагогічної занедбаності.

На наш погляд знизиться ризик появи педагогічної занедбаності, а також будуть краще захищені права дітей, чиї батьки поїхали на заробітки, якщо перед від’їздом батьки офіційно оформлятимуть тимчасове опікування над дитиною на родичів або людей, з яким вони її залишають. Переваги тимчасового опікування є очевидними.

По-перше, опікуни є законними представниками дітей у випадку вчинення дитиною правопорушення, необхідності оформлення виїзду дитини за кордон, вирішення майнових питань тощо.

По-друге, опікуни несуть відповідальність за поведінку дитини, її розвиток та успішність у навчанні. Це є важливим, оскільки за відсутності батьків вплив вчителів на дітей слабшає. Таким чином опікуни більше уваги приділятимуть дитині, що сприятиме запобіганню педагогічної занедбаності.

По-третє, у випадку неналежного виконання опікунами своїх обов’язків з виховання дитини та педагогічної занедбаності дитини їх можна було б притягнути до відповідальності.

По-четверте, оскільки встановлення опіки є тимчасовим і не потребує позбавлення батьків батьківських прав, то після повернення батьків, була б можливість відмінити таку опіку і обов’язки по вихованню дитини знову перекласти на батьків.

Проаналізувавши статистичну інформацію про дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування Відділу з питань опіки та піклування Чернівецької міської ради, ми встановили, що з 1998 по 2006 рік було встановлено 73 опіки над дітьми шкільного віку з дистантних сімей.

Вивчаючи причини встановлення опіки над дітьми з дистантних сімей ми виявили такі: 1) один з батьків помер, інший за кордоном; 2) один з батьків за кордоном, інший позбавлений батьківських прав; 3) один з батьків за кордоном, інший у місцях позбавлення волі; 4) батьки розлучені, один з них за кордоном, місце знаходження іншого невідоме; 5) батьки розлучені один з них за кордоном, інший має другу сім’ю вихованням дитини не займається; 6) одинока матір перебуває за кордоном; 7) обидвоє батьків за кордоном і дали згоду на встановлення опіки; 8) один з батьків за кордоном, інший дав згоду на встановлення опіки.

Однак, останні два роки через зміни у законодавстві перестали встановлювати опіку над дітьми, батьки яких за кордоном, а в окремих випадках було знято вже встановлену опіку.

На жаль, сьогодні законодавство України не передбачає оформлення тимчасового піклування, водночас за існуючими законами перебування батьків за кордоном не є підставою для встановлення опіки.

За діючими законами опіка та піклування над дитиною можуть бути встановлені судом лише тоді, коли дитина має статус сироти чи позбавленої батьківського піклування, тобто у випадку позбавлення батьків їхніх батьківських прав.

Відповідно до ст.164 «Підстави позбавлення батьківських прав» Сімейного кодексу України однією із причин позбавлення батьківських прав є ухиляння батьків від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини. Обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначає стаття 50. Сімейного кодексу України. Водночас не може бути позбавлена батьківських прав особа, яка не виконує своїх батьківських обов’язків внаслідок душевної хвороби, тривалого відрядження, створення перешкод з боку іншого з батьків, з яким проживає дитина [5].

З метою підтвердження чи заперечення гіпотези про те, що права дітей, чиї батьки поїхали на заробітки, будуть краще захищені, якщо перед від’їздом батьки офіційно оформлятимуть тимчасове опікування над дитиною на родичів, або людей з якими залишаються діти, вивчалася думка експертів щодо запровадження інституту тимчасового піклування. Більшість респондентів схвально поставилися до такої ідеї. На їх думку, найефективнішим шляхом влаштування дитини під час відсутності батьків є оформлення тимчасового піклування про дитину на родичів або на сторонню людину, у випадку відсутності родичів. Таким чином батьківські обов’язки щодо виховання дитини покладатимуться на опікунів, а вони в свою чергу відчуватимуть відповідальність за виконання цих обов’язків [4].

Отже, на наш погляд встановлення тимчасової опіки над дітьми, батьки яких поїхали на заробітки за кордон, можна розглядати як одну з умов запобігання педагогічної занедбаності дітей з дистантних сімей. Однак, виникає потреба у створенні законодавчої бази для встановлення тимчасової опіки.

У подальших дослідженнях ми маємо на меті виявити інші умови запобігання педагогічної занедбаності дітей молодшого шкільного віку з дистантних сімей.

Список літератури:

1. Овчарова Р.В. Практическая психология в начальной школе. – М.: ТУ „Сфера”, 1996. – 240 с.

2. Мустаева Ф.А. Социальная педагогика: Учебник для вузов.-М.,2003.-528 с.

3. Пенішкевич Д. Підготовка майбутніх соціальних педагогів до роботи із дистантними сім’ями / Науковий вісник Чернівецького університету. – Вип. 225. Педагогіка та психологія. – 2005. – С. 89-93.

4. Проблеми дітей трудових мігрантів: аналіз ситуації. За заг ред. Левченко К. Б. – К., 2006.-63с.

5. Сімейний кодекс України.-К., 2005.

6. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім’єю. Трубавіна І .М. Навчальний посібник – К.: ДЦССМ , 2003. – 132с.

7. Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми трудових мігрантів: Навч.-метод. посібник. / За редакцією К. Б. Шевченко, І. М. Трубавіної, І. І. Цушка. – К.:ФОП «Купріянова», 2007.-240 с.

Аннотация.

В статье описаны исследования педагогической запущенности младших школьников из дистантных семей. Автор раскрывает роль временной опеки в предупреждении педагогической запущенности детей младшего школьного возраста из дистантных семей.

Ключевые слова: педагогическая запущенность, дистантная семья, младшие школьники, временная опека.

Summary

In article are introduced results of investigations of pedagogical neglect children of primary classes from distant families. Author describes role of temporary guardianship in prevention of pedagogical neglect children of primary classes from distant families

Key words: pedagogical neglect, distant family, children of primary classes, , temporary guardianship.