Осадча О.В.

Дніпропетровський національний університет

Психологічні особливості навчання читання іноземною мовою

Читання як вид мовленнєвої діяльності є однією з головних практичних цілей навчання іноземної мови. Щоб цей процес був ефективним, викладач повинен розуміти психологічні особливості навчання читання і використовувати індивідуальний потенціал студента. З психологічної точки зору фактори, які впливають на розуміння тексту, дуже різноманітні. Одни з них пов’язані саме з текстом, інші – з читаючим.

До факторів, які пов’язані саме з текстом відносяться: 1) інформаційна наповнюваність; 2) композиційно-смисловi стуктури; 3) мовна реалізація смислових відносин тексту; 4) відповідність лексичного та граматичного наповнювання тексту рівню підготовленості читача.

До факторів, що характеризують індивідуально-психологічні особливливості читача відносяться: 1) вплив минулого власного досвіду; 2) особливості уваги; 3) особливості пам’яті.

Індивідуальний досвід читача має вагоме значення для розуміння тексту. Чим він ширше, тим повніше може бути розуміння тексту. Індивидуальний досвід складається насамперед із знань читача про історичний період, про який йдеться в тексті, знань країни, мова якої вивчається. Дуже важливо мати уяву про її культуру, побут, традиції. Суттєвим фактором є знання про автора тексту.

До досвіду читача можна віднести і його світогляд, знання реалій. Великий вплив має також розуміння «великого контексту». До цього поняття входять всі відомості про героїв уривку. Такі відомості можна одержати з розповіді вчителя, або із читання спеціальної літератури рідною мовою.

В практиці навчання читання особлива увага приділяється вступній промові вчителя про твір, який читається, попереднім питанням, на яких треба зосередити увагу. Такі доповіді можуть підготувати і окремі учні як індивідуальне завдання.

Процес розуміння тексту підпорядкований психологічній активності читача. Як показали дослідження, увага в цьому відношенні відіграє важливу роль. Увага забезпечує точність та глибину сприйняття об’єкту, а також точність і глибину його розуміння. В психології увага визначається як спрямованість та зосередженість свідомості на певному об’єкті в процесі тієї чи іншої діяльності. В процесі читання важливо не тільки спрямовувати увагу, але й зберігати її протягом тривалого часу. Іноді вимагається і короткочасне збереження уваги, наприклад, при читанні короткого тексту. Викладач повинен знати особливості групи та передбачати спеціальні заходи, націлені на підтримку уваги: завдання на розуміння тексту, уточнюючі питання.

Важлива також і концентрація уваги, якій сприяє робоча обстановка на занятті, відсутність відволікаючих факторів. Продуктивність уваги зумовлюється і загальним психологічним станом людини: якщо вона стомлена або засмучена чимось, високої концентрації уваги досягти важко. Для викладача знати це дуже суттєво: інколи краще відмовитися від читання тексту, ніж працювати марно і неефективно.

Увага залежить і від змісту матеріалу: якщо він занадто складний, увага падає, з’являється відчуття безсилля та роздратованості. Але й занадто легкий матеріал може привести до відволікання читача.

Як об’єкт сприйняття текст характеризується двома сторонами: змістом та формою. Встановлено, що звичайним станом людини при сприйнятті мовлення є спрямованість та зосередженість свідомості на його змістовному компоненті. Спрямованість уваги на мовну форму з’являється у наступних випадках: коли є задача на виділення певного мовного явища; коли є невідповідність мовних особливостей та змісту; коли є відхилення від норми; при особливій виразності мовної форми. Спрямованість уваги на мовну форму має неусвідомлюваний характер. У більшості випадків спрямованість уваги на мовну форму негативно впливає на якість сприйняття та розуміння. Тому викладачеві слід обережно давати завдання, спрямовані на виділення мовної форми, або керуватися психологічними закономірностями про типи мовних задач, які не відволікають від розуміння змісту. Емпірично було доведено, що привернути увагу читача можуть окремі слова тексту, такі як: суттєві для розуміння тексту, нові або незрозумілі слова та такі, що відрізняються особливостями форми. Якщо слова першої групи позитивно впливають на розуміння, то слова другої та третьої групи починають виступати у ролі бар’єрів розуміння. Необхідно сформувати звичку не відволікатися на незнайомі слова, а здогадуватися про зміст тексту.

Для цього потрібно розвивати механізм антиципації. Читаючи текст, читець ніби забігає наперед, будує гіпотези про те, що буде далі, прогнозує події.

Читання є рецептивним видом мовленнєвої діяльності, який включає техніку читання і розуміння того, що читається. Читання супроводжується внутрішнім проговорюванням, яке стає повним, розгорнутим мовленням при читанні вголос. Процес сприйняття та розумінняя тексту безпосередньо пов’язаний з мисленням та пам’ятю. Сприймаючи текст, читець виділяє в ньому окремі ланки, які є для нього найбільш суттєвими, і синтезує ці ланки в єдине ціле. Сприймання та осмислення зрілим читцем здійснюється одночасно. Мінімальною смисловою одиницею тексту вважають синтагму, яка крім лексичного значення передає ще й певні смислові зв’язки.

Правильна організація читання передбачає не тільки розуміння тексту або книги, але й бажання дати йому оцінку. Треба навчати студентів порівнювати думки автора зі своїми думками, робити висновки, узагальнення. Це сприяє й розвитку емоційної сфери студента, гуманізації навчального процесу. Якщо вчитель ретельно добирає тексти та методи роботи над ними, можливо досягти оптимальну концентрацію та правильне розподілення уваги, а також забезпечити умови найбільш продуктивної розумової діяльності, роботи пам’яті та уяви.