Философия /5 философия религии

Лук'яненко Олександр Вікторович,

Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г.Короленка

РИСИ АБСОЛЮТУ У СВІТОГЛЯДІ АНАСТАСІЇ

Головною рисою божественних субстанцій за Анастасією виступає їхня апріорна рівність із часів генезису світу. Спробуємо узагальнити їхню роль у світотворенні та на основі цього вибудувати остаточні умовиводи з приводу зв’язків морально-етичного руху з політеїзмом.

По-перше, енергетичні сутності надали в рівній мірі частку себе для побудови гармонійного співвідношення всередині субстанції Бога. Тож, можемо говорити, що на зміну первинному хаосу енергій приходить упорядкований космос. При чому він є вторинним у часі і відмінним за обсягом своїх структурних елементів. Так у міфології русичів Род, «вбираючи у себе море [О.Л. – Див – первинне море-хаос], він творить Всесвіт, організований світ» [3]. На цьому їхня роль як самостійних, розрізнених форм у світотворенні закінчується. Анастасія визнає існування багатьох інших комплексів енергій, подібних Богу серед Всесвітніх енергетичних комплексів. Але уточнює: вони лише подібні Йому, але аж ніяк не є Богом. Згідно її тверджень, вони лише на мить ладні привести у рівновагу множинність енергій всередині самих себе. Але це не вже дозволяє їм створювати живі творіння, як це робить Бог.

Чи не схожа ця версія на давній український переказ, за яким диявол намагався мавпувати Бога, виліплюючи за Ним з глини, але не був здатний зробити нічого іншого, окрім як неживого козла, чого й звернуся до Бога з проханням оживити його? Це повторно повертає нас до виведеного рівняння, умови вічної творчості, за якою творення можливе лише за наявності концентрації ВСІХ енергій. У тому числі й специфічної енергії Бога: «створення означає, що Бог творив, використовуючи часточки енергій всіх всесвітніх і свою, і навіть якщо сутності усі разом зберуться, щоб подібне до землі створити, однієї енергії їм буде не вистачати. Тієї, що притаманна як ідея Богу, народженій в одній Божественній мрії» [6, С.81].

По-друге, максимальний Бог замикається у Собі для ефективного процесу творення. Енергетичні комплекси не втручаються у процес творчості, стоячи осторонь і не розуміючи усіх дій та рішень Вищого Розуму. Таким чином, їхня присутність у Богові – є лише машинальним виконанням покладених на них функцій. Виконання подібних функцій Бог досягає шляхом прискорення руху світових енергій всередині своєї власної субстанції. А тому кожна енергія (іпостась) може розглядатися не лише як суб’єктивна реальність, а як певна функціональна одиниця, чи навіть просто функція (роль) Сущого на певному відтинку часу. Це наближує систему поглядів на Бога Анастасії до стародавнього проукраїнського світогляду. За ним боги (у нашому випадку - енергії) є лише множинним проявом Роду, кожен з яких виконує певне призначення у Всевишньому. Чому саме У (в середині) Всевишньому? Бо все перебуває у Ньому: «Род – всі боги і вся піднебесна. Род – що було і те, чому бути судилося, що народилося і те, що народиться…» [7, С.7].

Таким чином замкнений у собі Бог визнається вакуумом. Неодноразово говориться про нього як про творчий вакуум. Вислови Анастасії випередили наукові відкриття фізиків початку ХХІ століття принаймні на декілька років. Так все більшої популярності набуває теорія творення світу не через Великий Вибух, а за посередництвом творчого Вакууму, який наповнювала енергія: «фізичний вакуум виконує особливу творчу функцію, що визначається первісною здатністю, подібно до давніх богів, породжувати із самого себе Всесвіт, невичерпна різноманітність яких утворює Надсвіт» [4, С.10]. Як і Бог Анастасії під час акту попереднього планування світу та подальшого втілення запланованого у життя, вакуум розглядається як первородна порожнеча, де не було ані часу, ані простору, лише безконечна енергія, що породжувала Всесвіт.

Підводячи підсумки, звернемося до порівнянь: якщо Творець сибірячки – це «енергетичний комплекс, що складається з множинності енергій» [5, С.35], Він збігається у своїх характеристиках з монотеїстичним Богом Кузанського, єдність якого концентрувалася у його множинності. У ньому перебувають максимальні і мінімальні форми речей у вигляді єдності та боротьби протилежностей. Визначення «боги» вживається скоріше для позначення енергетичних субстанцій, що становлять «будівельний матеріал» для всесвітньої Душі. Найближчими паралелями подібного бачення видаються паралелі з політеїстичними віровченнями, наближеними до монотеїстичних категорій: слов’янський міфологічний світ (за твердженням німецького місіонера ХІІ століття, «відповідно до головного догмату слов’янського богослов’я, Бог один, а інші божества є істотами, що випромінюються з Всевишнього» [8, С.33], «Якщо ж трапиться будень якийсь, що порахував богів тих, поділив у сварзі, то вигнаний буде з роду, бо не мали богів, лише Вишень і Сварог і іні суть множеством, бо бог є єдин і множествен. І хай не розділяє ніхто того множества і не говорить, що маємо богів многих» [2, С. 62]) та політеїстичний індуїзм (Ману-Смріті ІІІ:75: «Єдиний має у собі всіх Світлосяйних; все перебуває у єдиному» [1, С. 38], Рігведа: «Мудрі говорять про єдиного як про багатьох» [1, С.37]). З огляду на вище сказане та на аналіз висловлювань Анастасії, відкинемо тлумачення нею Бога у дусі крайнього політеїзму. Бо «Бог – особистість. Батько всього, не у плоті він існує. Не у плоті. Але комплекс всіх енергій у Ньому всесвітніх, весь комплекс почуттів, притаманних людині є» [6, С. 117]. А отже сутність Бога повинна тлумачитись у рамках монотеїстичних підходів до визначення характеристик Вищої Істоти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Базант А. Братство религий. – Рига: Виеда, 1992. – 100 с.

2. Велесова книга. – К.: Велес, 2004. – 256 с.

3. З Богами у Триглаві. Карби віровчення рідної православної віри /упор. В. Куровський. – К.: 2004. – 280 с.: http://pravo.iapt.org.ua/lev/bookzbut1.html

4. Людство і Віра. У 3 т. \ Автор-укл. Г.Щокін. – К.: МАУП, 2002.–ТІ. – 576 с.

5. Мегре В.Н. Пространство Любви.–М: «Москов. типогр. №11», 1998.–222с.

6. Мегре В.Н. Сотворение. – Р-на-Дону: Изд-во «Профф-Пресс», 1999.– 400 с.

7. Паньков А., Барладяну-Бирладник В. Релігія і Боги Давньої Русі-України. - Одеса: Юридична література, 2004. – 208 с.

8. Свято-Русские Веды. Книга Коляды. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2004. – 544 с.