Політологія/4.Політичне лідерство

Монастиренко Г.І.

Донецький національний університет економіки та торгівлі імені Михайла Туган –Барановського, Україна

Харизматичний лідер – маси : український досвід та взаємовідношення.

У будь – якій соціальній спільноті діють закони самозбереження і відтворення соціальної структури, функціонують відповідні механізми, які забезпечують процеси консолідації і управління. У політичних, релігійних та Етно – національних спільнотах ці процеси забезпечуються механізмом просування в еліту та інститутом лідерства. Лідером визнається член організації чи групи, який користується авторитетом та підтримкою більшості.

Харизматичні лідери в житті нації з’являються , зазвичай , досить рідко, то до цієї проблеми тривалий час ставилися упереджено. Таке ставлення зумовлюэться щей Тим, що сааме поняття харизми визначити важко, бо сприймається вона на емоційно – чуттєвому рівні.

Метою мого дослідження є аналіз взаємовідносин « харизматичний лідер – маси» на грунті українського державотворчого процесу.

Динаміка відносин між політичним лідером і членами відповідної спільноти формує процес політичного лідерства. Політичне лідерство – це процес взаємодії між людьми, в ході якого наділені реальною владою авторитетні люди здійснюють легітимний вплив на суспільство котра добровільно віддає їм частину своїх політико – владних повноважень і прав.

М. Вебер, який ставився до політики як до покликання, здійснив типологію політичних лідерів за типом авторитету: харизматичний, традиційний та раціонально – легальний. Раціонально –легальне лідерство базується на раціональному виборі, традиційне - на вірі в законність традиції, звичаю. В основі харизматичного лідерства лежить унікальна здатність окремих людей притягувати до себе інших, викликати захоплення й зачаровування. Цю власність М. Вебер називає харизмою – милістю Божою. Важливим є ірраціональний аспект: як харизматичність фактично оцінюється тими, хто опинився в полоні , «прихильниками».

Правляча еліта в свою чергу структурно включає в себе обмежене державно – владними повноваженнями коло політичних лідерів, визнаних легітимним шляхом у ліберально – демократичних політичних режимах.

Оскільки дихотомія «політична еліта - маси» є центральною для аналізу владно – організаційних відносин, визначимося з поняттям мас. В історії суспільно – політичної думки не раз робилися спроби розмежувати поняття мас, натовпу. народу. Подібні спроби позначені не тільки певним рівнем розвитку суспільства та наукового апарату, що розширював пізнавальні можливості людини; помітною була також національна специфіка в підходах до їх трактування. Історія державотворчого процесу в Україні зумовлює специфіку сучасного розуміння українського народу як національної спільноти. Народні маси – це більшість представників народу, рух яких зі стану потенції перетворюється за наявності усвідомлених колективних інтересів та єдності почуттів.

Якщо торкатись питання політичні відносини у системі «харизматичний лідер – народні маси». що мали місце в процесі становлення державної влади в Україні, то соціальна служба Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова у 2004 року провела дослідження громадської думки, результати якого засвідчили, що українські виборці напередодні президентських виборів в Ураїні найчастіше порівнювали тодішнього лідера блоку «Наша Україна» В. Ющенка з історичною постаттю харизматичного лідера Б. Хмельницького. Психологи й політологи неодноразово відзначали харизматичність кандидата в Президенти України. Експерти відзначають втрату харизматичності Президента України В. Ющенка. Аналогічна трансформація відбувалася з харизмою гетьмана Б. Хмельницького. Проблема харизматичного зв’язку між лідером і масами полягає в тому, що він є нетривким. Політичний лідер завжди перебуває під пильною увагою оточення.

харизматичний лідер особливо чутливий до підтримки його їдеї та дій масовою свідомістю.

Харизматичне лідерство, засноване на національній їдеї, не могло з’явитися в посткомуністичний період. По – перше, в Україні не було власної самостійної еліти. По – друге, вихована на ідеях соціальної рівності, еліта радянських часів виявилася неготовою до кардинальних перетворень усієї суспільної системи. По – третє, необхідно було зламати стереотипи інтернаціонального мислення та підготувати грунт для згуртування громадян на основі загальнонаціональних цінностей. В.Ющенко, в якого вірило його безпосереднє оточення та чисельні прихильники, випромінював переконаність у доцільності своїх дій, вселяв віру в перемогу мас.

Надмірні сподівання неминуче мали привести до краху ілюзій. Визначимо основні причини сучасної кризи взаємовідносин «харизматичний лідер – маси»:

1.Основна функція харизматичного лідера – запропонувати такий суспільний проект , який би гармонізував суспільні відносини, забезпечив стабільність.Досягненням політики В. Ющенка стала демократизація відносин у державі, але водночас намітився дисбалансі у інших сферах суспільного життя.

2. Прорахунки у кадровій політиці, підірвали довіру мас до харизми В. Ющенка.

3. Залишилися невирішеними питання, пов’язані з виробленням національної стратегії на всіх напрямках.

Таким чином в українському суспільстві, політична боротьба набуває форми змагання за завоювання, використання влади не стільки політичними партіями, скільки окремими «яскравими» особистостями, наділеними лідерськими якостями. У цьому проявляється спеце фіна риса інституту політичного лідерства в Україні.